У розмові з "Чемпіоном" одна з найсильніших п’ятиборок світу українка Вікторія Терещук розповіла про важливість патріотизму та передстартової "накачки" молодшим колегам.
Окрім того, вона також повідомила, за яким принципом спортсменам призначають коней для змагань, і розповіла про суттєві огріхи в організації останнього чемпіонату світу.
- Вітаємо Вас, пані Вікторіє! Ви представляєте дуже складний і важкий вид спорту - сучасне п’ятиборство. Скажіть, будь-ласка, чи не мали Ви бажання упродовж кар’єри сконцентруватися на якомусь одному виді?
- Було таке. Одного разу в плані підготовки я бігла 800 метрів. До нас прийшли тренери з легкої атлетики, казали, давай до нас, ми тебе будемо тренувати. Ми порахували, подивилися, і все ж таки вирішили сконцентруватися на п'ятиборстві. Вже не час щось міняти: можуть бути травми, адже навантаження суттєві на окремо взятий вид, організм до цього не готовий. Тим більше, залишається ризик, що в такому випадку я не зможу сповна розкритися, а в п'ятиборстві - довести справу до кінця.
- Скільки часу займає тренування п'ятиборки?
- За часом - це чотири години у першій половині дня, і чотири години - у другій. На день ми робимо по чотири види, цей процес взаємозамінний. У середньому, фехтування займає дві години, біг, плавання - по годині. А ще ми відвідуємо зал загальнофізичної підготовки! Тож, у нас виходить навіть не п'ять видів, а цілих шість! (сміється)
- У серпні Ви стали чемпіонкою світу у складі естафетної збірної України. Що для Вас означає той тріумф?
- Я у збірній з 2000-го року, і це перша золота медаль в естафеті! Ми були третіми на чемпіонаті світу у 2011 році, а от чемпіонками світу не були ніколи. Я вважаю, що у нас ще не було такої сильної збірної, як зараз. Молодь підтягнулася! А колективна перемога - це трошки інші відчуття: ти переживаєш, щоб не підвести партнера. Приємно, коли у тебе все виходить, а якщо раптом щось пішло не так - тебе завжди підтримають, І така взаємовиручка об'єднує колектив.
- Ви, як лідер збірної, робили психологічну передстартову "накачку" своїм молодшим колегам?
- Я вважаю, що цього не варто робити. Неправильно говорити спортсмену - "Ти повинен!". Це підвищує відповідальність, і заважає показати людині максимум, розкрити себе. А коли вона більш спокійна - вона впевнена у своїх силах. Всі ж дорослі, всі розуміють, що їм потрібно робити.
- Що завадило Вам потрапити у призи в особистих змаганнях?
- Трохи "недофехтувала" свої очки, і не проїхала на коні. Кінь, який мені попався, не їхав ні в чоловічому особистому заліку, ні в команді, ні в естафеті... На розминці особливих проблем з ним не відчувалося, були лиш певні огріхи. Розумієте, буває кінь - боєць! Він на розминці може нервувати, не стрибати, характер проявляти... Але як тільки починається виступ - він і бажання проявляє, і майстерність. Буває навпаки! Саме з точністю до навпаки вийшло у моєму випадку.
Варто зазначити, що свій відбиток також наклала втома. Сезон вийшов довгим, і дуже різношерстим - один турнір у США, потім - Колумбія, Азія... Багато перельотів, різні часові пояси і клімат. А для організму це - серйозне випробування. Приїжджаєш додому, тиждень відновлюєшся, два тижні тренуєшся, і потім знову летиш на інший континент.
Варто згадати, що на Тайвані дещо безвідповідально поставилися до організації чемпіонату світу. У них якраз у той час був сезон дощів - таке враження, що вони до цього взагалі не були готові. Принаймні, змагання з верхової їзди і стрільби через дощ постійно переносилися в авральному порядку, що не могло не вплинути на результати. Але ж можна було заздалегідь підготувати манеж, стрільбище. На що вони тільки руками розводили, мовляв, це ж треба - дощ пішов...
- Розкажіть, будь-ласка, за яким принципом призначають коней? Чи можна якось "підтасувати" спортсменові скакуна, апріорі слабшого за інших коней?
- Певний ризик присутній, але всі вважають, що відбір проходить у рівних умовах. Везти свого коня дуже дорого, це при тому, що п'ятиборство - і без того досить таки витратний вид спорту. Перед стартом коней проганяють, сідає вершник і перевіряє їх готовність. У підсумку, з, припустимо, 40 коней відбирають 18 найкращих, і вже їх розподіляють між спортсменами.
- Ви були чемпіонкою світу (2011) та Європи (2008) - в особистому й у командному заліках. У Пекіні здобули бронзу Олімпійських Ігор! У чому Ви шукаєте мотивацію, щоб і надалі залишатися у такому важкому виді спорту, як п'ятиборство?
- Коли ти стоїш на п'єдесталі - ці почуття неможливо передати! Чому б не стати дворазовою чемпіонкою світу, триразовою - немає межі досконалості!
- Ви плануєте виступити на наступних Олімпійських Іграх, які у 2016-му відбудуться у Ріо-де-Жанейро?
- Поки у мене є бажання і здоров'я - я буду виступати у великому спорті. Але ніхто не знає, що буде завтра. Зараз я не бачу причин, з яких би варто було зав'язувати зі спортом. У мене хороші результати, зараз я займаю друге місце у міжнародному рейтинзі. Вік? Це у паспорті! Мабуть, мій біологічний вік не відповідає паспортним даним (нагадаємо, що Вікторії Терещук нині 31 рік). Попрошу у паспортному столі, щоб замінили (сміється). А взагалі, я скажу так: мені хочеться поставити жирну крапку у спортивній кар'єрі, і взяти олімпійське золото!
- Ні для кого не секрет, що розвитку п'ятиборства наша держава приділяє не надто багато уваги. Чи не було у Вас бажання виступати за іншу країну, яка надала б вам необхідні умови для підготовки?
- Є певні недоопрацювання держави. Але якщо не ми, то хто буде змінювати все це? Треба хоч спробувати. На жаль, в Україні немає відповідних умов, і ми виїжджаємо готуватися за кордон. Були нещодавно у Франції - все на базі централізоване, басейн, сауна, манежі, стрільбище... Тренуйся - не хочу! Будемо намагатися, щоб і наша держава більше приділяла уваги п'ятиборству, і спорту в цілому, все-таки це - здоров'я нації. Виїхати? А куди ж ми поїдемо з Батьківщини? Патріотизм, він однак є у спортсменів! Ми навпаки, намагаємося вселяти патріотизм у душі людей, які опускають руки.
