Єдиний національний рекорд у Валенсії

Віта Паламар (Валенсія, 2008)

Кваліфікація

Віта Паламар вдало пройшла кваліфікаційний бар'єр в секторі для стрибків у висоту серед жінок, взявши з третьої спроби 1 м 96 см.

- Не зважаючи на візуальну легкість моїх стрибків, кваліфікаційний норматив дався мені нелегко, - підсумовує Віта свій ранковий виступ у Валенсії. - Під час кожного стрибка я відчувала біль у нозі й старалася стрибати якомога обережніше, докладаючи мінімум зусиль.

-   Травма серйозна?

- За тиждень до вильоту в Іспанію я відчула біль у задній поверхні стегна. Аби було все настільки серйозно, то навряд чи б наважилася летіти на чемпіонат світу. Мабуть, як кажуть у нашому виді, перестрибала. Можливо, забагато було стартів, а, можливо, забагато технічної роботи...

-    Але у фіналі акуратні та обережні стрибки навряд чи принесуть успіх.

- Спробую викладатися на повну. Але якщо біль розгоратиметься, то, можливо, ліпше буде зупинитися, аби не витрачати потім на лікування половину підготовчого сезону.

Фінал

Неймовірні і захоплюючі для українського вболівальника події розгорнулися на фінальних змаганнях жінок в секторі для стрибків у висоту. Вирішальною у розіграші нагород стала висота 2 м 1 см, на якій в секторі залишилося лише 4 стрибунки. Беззаперечні лідери сезону хорватка Бланка Власіч та росіянка Єлєна Слєсаренко взяли цю висоту з першої спроби. Відтак  іспанка Рут Бейтіа та українка Віта Паламар повели боротьбу за бронзову нагороду чемпіонату. Бейтіа хибить і в другій, і в третій спробі. Віта, стрибаючи останньою, скористалася цією перевагою і, зібравшись таки у третьому з підходів, долає висоту 2 м 1 см, вперше в житті зійшовши на третю сходинку п'єдесталу пошани на чемпіонаті світу. Другу позицію окупувала Єлєна Слєсаренко, а на першу, як і на літньому чемпіонаті світу в Осаці, зійшла хорватка Бланка Власіч.  І ще один не менш важливий факт: для завоювання бронзової нагород Віті Паламар довелося встановити не лише особистий, а й національний рекорд України зі стрибків у висоту для закритих приміщень!

Гельсінки, 2005

- Віта, ти просто сяєш від щастя!

- Ще б пак! Скільки років поспіль на чемпіонатах світу я стрибала у фіналі, а у підсумку опинялася лише поблизу п'єдесталу. Це перше таке досягнення у моїй кар'єрі.

- Як почувалася в секторі?

- Після двох невдалих спроб на 191 см, вже ледь було не розувірилася у власних силах. Навіть не знаю, як змогла зібратися в останню мить. Після цієї висоти все ніби більш-менш стабілізувалося.

- А з якими думками виходила на третю спробу на висоті 2,01?

- Я бачила, що Рут Бейтіа збила планку, і тоді зрозуміла, що таким шансом гріх не скористатися.   

- Біль у нозі відчувала під час стрибків?

- Півдня над моєю ногою сьогодні чаклували, як бачите вдало. Якщо я правильно ставила ногу на відштовхування, то обходилося без болі.

- Що для тебе важливіше сьогодні: національний рекорд України чи бронза чемпіонату світу?

- Спершу, звісно, національний рекорд! Я багато років поспіль "водила навколо нього хороводи", і нарешті це сталося! Я не налаштовувалася будь-що боротися за нагороди. Переді мною стояли певні задачі: вийти на той рівень стрибків, який ми запланували з тренером. Упродовж зимового сезону ми перевіряли нову методику підготовки, нову техніку стрибка. Спершу навіть не планували виступати на чемпіонаті світу. Та, як бачите, все що не робиться - на краще.

- Тепер залишилося вдосконалити методику впродовж літнього сезону і змагатися за призові місця в Пекіні.

- Про це думати зарано, але ми і справді мріємо оновити національний рекорд України і на стадіонах. Поки що це наша найближча мета.

Людмила Якушева з Валенсії
http://uaf.org.ua