Сергій Гладир: "Відчув кидок, тому й продовжував атакувати"
Після поразки від збірної Франції з рахунком 87:83 захисник збірної України Сергій Гладир був у доброму гуморі. Це не дивно, адже він набрав 12 очок, закинувши чотири з п’яти кидків з гри, в тому числі три з трьох триочкових.
Сергій поспілкувався з прес-службою ФБУ, розповівши про важливість такого виступу у своєму становленні як гравця національної збірної.
- Я помічаю, що почав отримувати більше ігрового часу у складі збірної. Мабуть тому, що дуже стараюся, на повну віддаюся грі. Можливо не завжди все виходить, але сьогодні вийшло. Перший раз так багато кинув. Відчув кидок, тому й продовжував атакувати.
- Перший з твоєї серії трьох поспіль триочкових кидків ти виконав через руки захисника. Раніше ти собі не дозволяв атакувати у таких ситуаціях.
- У збірній не дозволяв. Мабуть тому, що після таких кидків на тренуваннях та у контрольних матчах «отримував» від тренера. Тому і боявся. А зараз влучив, відчув. Зрозумів, що можна і так атакувати. Тим більше, що тренери мене після останніх матчів питали, чому я боюся. Казали, що краще кинути через руки, ніж зробити втрату. Я спробував, вийшло вдало.
- Сергій, чому ми так вдало граємо проти Франції? Ми вважаємо, що її неможливо перемогти, тому не відчувається психологічний тиск?
- З таким сильним суперником ми граємо розслаблено, бо знаємо, що навіть якщо програємо у 20 очок, ніхто нічого не скаже. А з командами типа Бельгії набагато важче – ми знаємо, що вони - рівний суперник, що будуть битися, що просто так гру не віддадуть. Звідси може бути хвилювання, мандраж, принаймні в мене, не буду цього приховувати. Тому з суперником, що сильніше, психологічно грати легше.
- Після такої непоганої гри, що ми сьогодні продемонстрували, який настрій перед вирішальним матчем з Бельгією?
- Особисто в мене гарний, бо я добре зіграв. А взагалі готуватимемося як до звичайної гри, може трохи краще треба налаштуватися, бо необхідно перемагати.
- На скільки тобі важко після ролі лідера у своєму клубі, де інколи ти дозволяєш собі кинути 22 триочкових, перелаштовуватися на зовсім іншу гру у збірній?
- Доволі важко. Іноді руки трусяться. Мене вчать не думати про те, як виконується кидок, а просто атакувати, а тут думаєш: виконувати кидок чи ні. Ще й від старших товаришів по команді іноді чую, що там зробив щось не так, тут не допрацював. В Миколаєві останнім часом таке вже не чую. Можливо тому, що тренер мені це дозволяє. Він не сварить, коли я виконую важкі кидки. А у збірній за кожну помилку можна «отримати», тому й важко розслабитися. Поки що… Сподіваюся, що з кожним поєдинком це буде робити все легше, і усі наступні ігри будуть не гірші, ніж сьогодні. Буду тренуватися.