Олімпійська чемпіонка Віта Семеренко відсутня на перших тренувальних зборах нашої команди. На даний момент вона відновлюється після операції і тренується самостійно.
Про сам процес, а також про невиконані обіцянки української влади біатлоністка розповіла в інтерв'ю офіційному сайт Федерації біатлону України.
- Віто, перед початком нового сезону з'явилася інформація про те, що Ви пропустите перші збори через проблеми зі здоров'ям. А в недавньому інтерв'ю президент Федерації Володимир Бринзак сказав, що у Вас була операція. Щось серйозне?
- Так, це насправді так. Серйозно це чи ні... Напевно, не можна сказати, що травми, а особливо операції, бувають несерйозними. Але життя спортсмена завжди повне якихось травм і хвороб, без них нікуди. Навіть якщо ти повністю вилікувався та відновився, або у тебе було щось несуттєве, то з часом це може знову проявитися і дати про себе знати.
Так і в моєму випадку. Минулий сезон вийшов важким і фізично, і морально, перші етапи були теж дуже складними. Ось, напевно, організм "дотерпів" до кінця сезону, і як тільки гонки закінчилися - старі травми дали про себе знати, так що довелося знову почати лікування.
- Сезон справді був дуже напруженим і складним. Чи вдалося хоч трохи відпочити у міжсезоння?
- Після сезону я відразу зайнялася своїм здоров'ям і досі цим займаюся. З приводу відпочинку... Можна сказати, що я і зараз відпочиваю, по-домашньому, але в комбінації з різного роду лікувальними процедурами. Хай це не фізичний відпочинок, а, швидше, моральний, але від цього він не менш приємний і важливий. Коли ти вдома, поруч з рідними і близькими, це додає сил і допомагає відновитися набагато швидше.
- Після операції завжди потрібен час тривалий час на відновлення. Як Ви себе почуваєте зараз?
- Зараз я відчуваю себе нормально, але відновитися повністю ще, звичайно, не вдалося. Я потроху тренуюся, повертаюся у свою колишню форму. В принципі, "видряпуюсь".
- Коли вже зможете тренуватися разом з командою?
- Поки точно не можу відповісти на це питання. Звичайно, хотілося б зробити це якомога швидше. Так, вдома добре, але все ж тренування не такі повноцінні, як ті, які ти проводиш на зборах. Вдома, на жаль, немає таких умов, які необхідні для того, щоб тренуватися максимально ефективно. Звичайно ж, хочеться набрати форму якнайскоріше, але мені потрібно робити це поступово, щоб "не перестаратися". Тому до команди я приєднаюся, як тільки лікарі "благословлять".
- На Олімпіаді наші дівчата, і Ви в тому числі, стали тріумфаторами, завоювавши золото в естафеті у надзвичайно важкій боротьбі. В якості заохочення за це вам пообіцяли квартири, отримали ви їх?
- Отримали, але не всі. З 4-х учасниць тієї золотої естафети поки тільки дві дівчини отримали квартири.
Знаєте, минулий сезон був дуже напруженим і важким. У мене була серйозна травма, наслідки якої я відчуваю досі. Коли я готувалася до Олімпіади, або, пересилюючи біль у спині, бігла свій етап у Сочі, то, чесно зізнаюся, не думала про нагороди і заохочення, про квартиру або призові. Я думала про перемогу, про те, щоб прапор України був піднятий над стадіоном, щоб на нагородженні ми змогли заспівати гімн нашої країни. Тому що у такі моменти ти відчуваєш такі емоції, які не купиш ні за які гроші.
Після Олімпійських Ігор емоції заспокоїлися, я отримала більше вільного часу, потрібно було лікуватися. І зараз, чесно кажучи, мені не дуже приємно відповідати на питання друзів, знайомих і вболівальників про те, чому два члена нашої команди були заохочені квартирами, а ми з Валею - ні. Хоча ми із сестрою віддали у сезоні багато сил, а в скарбничку команди поклали й особисті медалі. Не можу відповісти, тому що мені самій це незрозуміло.
- Але ж у червні була інформація про те, що на сесії Сумської обласної ради депутати виділили певну суму для покупки квартир Вам з Валею у Сумах...
- Так, я теж читала про це, але ні грошей, ні житла ми так і не побачили. Хочеться вірити, що це поки, але, чесно кажучи, надій на це мало. Хоча зручна квартира спортсмену мого рівня, безумовно, потрібна. Як можна показувати високі результати у нашому виді спорту, якщо ти не маєш місця, де можна розслабитися, відпочити, відволіктися від дикої напруги. У нас особливий вид спорту: півроку ти готуєшся, а півроку береш участь у змаганнях, без можливості розслабитися. Й у ті рідкісні моменти відпочинку хочеться побути з рідними та близькими у своєму будинку.
І ще один момент. Поки мої однокласники будують кар'єру, влаштовують особисте життя, облаштовують свої будинки, ми - спортсмени, це стосується в першу чергу жінок, їздимо на змагання, збори, чемпіонати, Олімпіади. Я набагато впевненіше буду почувати себе на трасі, якщо буду знати про те, що у мене є тил, а після закінчення кар'єри, з неабияк зіпсованим здоров'ям, я не залишуся біля "розбитого корита".
- Країна переживає сьогодні складний період, може, трохи пізніше це питання і вирішиться...
- Так я і не просила нічого, не вимагала. У мене просте питання: чому двом дівчатам надали квартири у Києві, я підкреслюю, за золото на Олімпіаді, а мені та Валі не дали? Я дуже рада за дівчат, але ж ми всі бігли у тій гонці, і ми з Валею також зробили внесок у загальну перемогу.
Знаєте, у мене з дитинства підвищене, якесь загострене, почуття справедливості, тому я і говорю про це. Не тільки у цьому випадку. Я часто говорю про те, що вважаю неетичним, несправедливим, відкрито і в очі... Від цього і страждаю! Вважаю, якщо відзначати за заслуги, то всю команду.
- Ви все ж ображені, чи не виникало бажання припинити кар'єру або перейти в іншу команду, тим більше, що такі чутки такі ходили?
- З приводу припинення кар'єри поки не думала. А що стосується чуток і переходів в інші збірні, то я вже відповідала на це питання. Я ніколи не думала про це. Моя батьківщина - Україна. І мені хочеться залишатися тут, незважаючи на всі труднощі і несправедливості.
