У сезоні, що завершився, Сергій Семенов став автором історичного досягнення. Ніколи раніше у літописі вітчизняного чоловічого біатлону представник України не перемагав в окремій дисципліні за підсумками змагань Кубку світу.
І от Семенов завоював Малий кришталевий глобус в індивідуальних гонках у сезоні-2014/15.
Тріумф українця став досить несподіваним, оскільки за спиною у Сергія залишилися Мартен Фуркад, Антон Шипулін, Міхал Шлезінгр, Еміль Свендсен, Яков Фак, Сімон Шемпп.
Однак сам 26-річний лідер української чоловічої команди своє досягнення сенсаційним зовсім не вважає. І пояснює це вельми просто...
- Якщо проаналізувати мої результати протягом останніх років, то можна звернути увагу, що індивідуальні гонки мені вдавалися краще за інших. Тому завоювання Малого кришталевого глобуса у цій дисципліні особисто для мене - не така вже і сенсація.
Хоча, безумовно, усвідомлюючи, які маститі суперники протистояли мені у боротьбі за цей почесний приз, можна сказати, що певною мірою вдалося зробити неможливе.
- Справді, навряд чи перед початком сезону хтось міг припустити, що Малий кришталевий глобус в "індивідуалці" дістанеться саме Вам. Ви-то самі перед собою якісь завдання спочатку ставили?
- Оскільки з різних причин нашу команду залишили досвідчені Андрій Дериземля, Олександр Біланенко та Сергій Седнєв, то фактично з нуля формувалася естафетна четвірка. А саме вона значною мірою впливає на розподіл місць у Кубку націй і, відповідно, кількісної квоти на наступний сезон. Тому, перш за все, я націлювався максимально добре виступити в естафетах, щоб не підвести всю команду.
А взагалі, задача стояла найпростіша - швидше бігти та точніше стріляти у всіх стартах. Наскільки це вдалося... Ну, якщо все ж я зміг перемогти в індивідуальних гонках Кубку світу, значить, роботу вів у правильному напрямку. Проте зупинятися на досягнутому та радіти з приводу завоювання історичного для чоловічого біатлону України призу я у жодному разі не збираюся. Так би мовити, мені є куди прогресувати.
Я бачу, у чому саме маю нереалізований поки потенціал, тому майбутня робота буде ще більш напруженою та насиченою. Головне ж завдання - домогтися більшої стабільності у результатах. У першу чергу це залежить від якісної стрільби, якою я у минулому сезоні, зізнаюся, не дуже задоволений.
- Перші індивідуальні гонки у сезоні - попереду Фуркад, Шлезінгр, Шипулін... Нічого незвичайного. І раптом, у них пішли "проколи", і перед заключним стартом лідер - Ви, та ще й із солідним відривом. Чи сильно тиснув психологічний тягар відповідальності перед вирішальною гонкою? Все-таки такий почесний приз ніхто раніше з ваших вітчизняних попередників не вигравав...
- Я б не сказав, що сильно. Зізнатися, цілі виграти Глобус всякою ціною перед собою не ставив. Розумів, що досить просто провести вирішальну гонку у свою силу, і здобутого раніше запасу цілком вистачить, щоб залишитися першим. Тому навіть при стрільбі, так би мовити, не перестраховувався. В принципі, все було, як завжди. Єдине, зовсім все не так було після фінішу. Адже посипалися масові привітання, прохання про пам'ятні фотографії, інтерв'ю...
- До Вас взагалі цілком зрозуміла підвищена увага з боку спортивних чиновників, засобів масової інформації. Наскільки комфортно почуваєтеся у такій ситуації?
- Відверто кажучи, не дуже. У житті я досить скромна людина, і галас навколо мене мені не до вподоби. З іншого боку, дуже радує загальна увага до біатлону. Приємно, коли за нас по-справжньому вболівають і переживають.
- На останньому етапі Кубку світу у Ханти-Мансійську з боку місцевих уболівальників не було грубощів, провокацій? Все-таки політичні відносини між Україною та Росією зараз, м'яко кажучи, не найдружніші...
- Тут я можу сказати тільки про свій досвід. Особисто щодо мене нічого негативного не було. Біг я по трасі чи вів вогонь на стрільбі, жодних там "Впади!" або "Не влуч!" не долинало. Навпаки, місцеві вболівальники чудово підтримували, особливо під час індивідуальної гонки. Тому все пройшло досить дружелюбно та коректно.
- Урочистий галла-вечір у Ханти-Мансійську - це було щось особливе? Чи повсякденний захід: зібралися, поплескали один одному і розійшлися?
- В принципі, це звичайна процедура після закінчення кожного сезону. Так би мовити, його невід'ємна урочисто-розважальна частина. Під дружні оплески лауреатам сезону вручають здобуті ними головні нагороди та призи. Просто у даному випадку серед таких виявився і я. Хоча, безумовно, приємно було побувати на сцені, куди, як і мене, по черзі запрошували таких суперзірок як Мартен Фуркад, Дар'я Домрачева та інших.
- Де хотілося б провести відпустку?
- Поки абсолютно не думав про це. Зараз просто хочеться пошвидше додому. Побачити всіх рідних, близьких, друзі ... А потім уже буду думати про все інше.
