Другий турнір компанії K2 Promotions у 2010 році міг дати відповідь, чи пішло на користь професійному боксу та самим боксерам відокремлення структури від промоутера Вадима Бухкалова. Однак, бокс на березі Чорного моря залишив неоднозначні враження.
На початку цього року власник компанії Віталій Кличко пообіцяв, що зменшення кількості турнірів з 10 до 5 на рік призведе до покращення якості самих шоу і суперників боксерів К2. Якщо з першим помітні невеликі просування, то з другим в Одесі явно не склалося.
Нарешті глядачі професійного боксу отримали можливість між раундами побачити оперативні повтори на якісній плазмі замість проекторів, а головний бій вечора був обставлений з натяком на провідні шоу США і Європи. Проте увесь позитив нівелювався напівпорожнім залом. І це при тому, що в місті вистачало реклами турніру.
Приємно здивували самі одесити, які у залі поводилися значно привітніше та доброзичливіше за столичну "боксерську" публіку. Хоча навіть ця привітність не компенсувала брак якісних боїв.
- Позаторік на турніри К2 в Одесі приїжджали значно якісніші суперники. Торік вже стало гірше, а зараз - так нічого дивитися, - обурювався явно професійного вигляду глядач, який, за його ж словами, регулярно від відвідує всі боксерські змагання в Одесі. - Раніше і людей більше було, і було на що подивитися.
Справді, з усіх поєдинків андеркарту важкий бій боксеру К2 дав лише відомий ветеран Рахім Мінгальов, тоді як африканські опоненти українців, як і на квітневому турнірі в Києві, приїхали просто "відбути номер". А ефектність перемоги Андрія Руденка у професійному плані нічого не додала нашому супертяжу: "класти мішків", хай вони і гості з Кенії, - явно не рівень для непереможного бійця з майже двома десятками перемог.
Чемпіонську частину вечора відкривав бій Віктора Плотнікова (24-1-0, 12 КО) проти сильного данського ветерана Крістіана Бладта (35-11-2, 11 КО) за титул чемпіона Європи у напівсередній вазі.
Львів'янин активно розпочав поєдинок, влучно діючи джебом і проводячи багатоударні комбінації. Вже у першому раунді зусилля чемпіона принесли йому пару чистих прямих у голову суперника. На старті другої трихвилинки Плотніков затис суперника біля канатів та обрушив на нього град ударів. Напевно, у цю мить до Бладта дійшло, що довго так йому не простояти - датчанин перейшов у наступ та струснув суперника лівим боковим. Раунд завершився у розміні ударами, де влучнішим був наш боксер.
З третього раунду претендент міцно витіснив Плотнікова на периферію рингу, працюючи першим номером. Але це була лише позірна перевага - чемпіон, діючи контратаками назустріч, проводив значно більше влучних та жорстких ударів. Вже з п'ятого раунду на діях датчанина позначилася втома: він втратив у швидкості та хльосткості.
У наступному відрізку протистояння Плотніков прямим назустріч змусив суперника похитнутися. У Бладта відкрилася кровотеча з лівої брови, яка тільки підсилювалася від раунду до раунду. У восьмому раунді Плотніков додав в активності, а на останній хвилині дев'ятого раунду рефері таки наважився зупинити бій через кровотечу у претендента. До слова, перед цим поєдинок зупинявся вже кілька разів.
- Боксер, який стукає у двері еліти надважкого дивізіону, - оголосив ринганонсер, представляючи Олександра Устінова. В якості цих самих "дверей" мав виступити дуже досвідчений ветеран Паоло Відоц, який має у своєму списку перемоги над Майклом Спроттом та Тімо Хоффманом, так само як і поразки від Ніколая Валуєва, Володимира Вірчиса, Мета Скелтона та Альберта Сосновскі.
Однак майже сорокарічний італієць, схоже, приїхав в Україну не заради титулу. За перший раунд бою претендент (і чи претендент насправді?) провів лише три навіть не удари, а вимахи а-ля джеб, приймаючи на блок усю стартову активність білоруського росіянина. У пам'яті спливли слова з пісні класика: "Бить человека по лицу я с детства не могу"...
Устінов працював серіями на вибір, з яких чистими у голову Відоца проходило дуже мало через хорошу захисну роботу італійця.
Зал видихнув та вибухнув оплесками, коли у другому раунді "претендент" спробував гризнутися швидкою серією неацентованих ударів. До речі, за весь бій важкий навіть для надважкого дивізіону боєць так і не спробував вкладатися в удари на повну - ще одна причина невдоволення з боку глядачів.
Устінов же, відчуваючи таку позицію опонента, знизив заданий на старті темп, і спокійно вигравав раунд за раундом. Як і раніше проблемою білоруса лишалося затягування з продовженням серії, коли ліва витягнута рука "застигає" біля голови суперника. І якщо Відоц спокійно дозволяв прицілитися для удару правою, то з суперником вищого класу ця звичка може зіграти з мінчанином дуже злий жарт.
З п'ятого раунду Устінов почав вкладати у серії більше ваги і сили, а Відоц продовжував зрідка вибухати швидкими контрвипадами. У восьмому раунді італієць ненадовго активізувався, щоб вже у дев'ятому пропустити кілька важких ударів та опустити руки, показуючи "я відкритий". Можливо, претендент лише грався із суперником, але його вигляд говорив про протилежне.
Останні три раунди білорус явно працював на нокаут суперника, який проявляв дива стійкості. Певно, щоб холодити палкість атак Устінова, Відоц у десятій трихвилинці двічі поспіль пробив у пах мінчанина. Підсумок бою - 117:112, 119:109, 120:108 після повних 12 раундів.
Всі світлини Артема Жавроцького
