Віталій Кличко: Боюся собі уявити, як виглядає обличчя Семюеля Пітера

Віталій Кличко, новий чемпіон світу за версією WBC у надважкій вазі, офіційному сайту братів Кличків розповів про рецепт перемоги Сема Пітера, повернення у професійний бокс та плани на майбутнє.

Ти буквально влаштував показову прочуханку чинному чемпіону Семі Пітеру. Чи думав ти сам, що поєдинок вийде настільки однобічним?

Підтримка батьківщини відчувалася як до, так і під час бою, і дуже згодилася. Якщо чесно, з мого боку цей поєдинок був авантюрою, бо, виходячи на бій, я купував квиток, так би мовити, в один бік. У цьому бою я не мав права програти, інакше вся моя спортивна репутація виявилася би безповоротно зіпсованою. Окрім того, я б ніколи не отримав право на матч-реванш і, тим самим, назавжди втратив би той титул, що дається довічно - "почесного" чемпіона WBC, яким нагороджувалися за всю історію профібоксу лише декілька чоловік. Він дуже дорогий і важливий для мене, і я не мав права втратити його. Тому мотивація була величезною: потрібно було розставити всі крапки над "i".

Мій відхід з профібоксу був незапланованим, і я не програв титул в бою. У багатьох любителів боксу, і у мене у тому числі, залишився присмак якоїсь незавершеності, оскільки всього лише за два тижні до поєдинку з Хасімом Рахманом я отримав травму. Знову травма перешкодила мені повернутися у спорт близько року тому, коли до зустрічі з Джамілем Макклайном залишалося всього нічого... Тому, звичайно, я розумів негативні емоції любителів боксу. Розумів також і те, що більше травмуватися я не можу собі дозволити, як не можу знову перенести поєдинок через можливі проблем зі здоров'ям. І в жодному випадку не можу програти цей бій. Адже кредит довіри вже був майже вичерпаний.

Фото BoxingScene.com

Тому я пішов ва-банк. І, як бачите, гра була варта свічок. Мотивація зробити те, що нікому раніше не удавалося у профібоксі - бути водночас з братом чемпіонами світу у різних версіях у надважкій вазі, допомогла мені пройти випробування. Як говорить гарне прислів'я: хто не ризикує, той не п'є шампанського.

І зараз, коли все вже позаду, я можу сказати, що так, ризик був виправданий, хоча і був, на думку експертів, дуже великим. Адже в ринг я виходив не з третьорозрядником, не з боксером другого ешелону, а з кращим, на думку спеців, бійцем нинішнього дивізіону. До 11 жовтня Семюеля Пітера багато хто вважав найнебезпечнішим і найсильнішим боксером цієї категорії.

Але, як ви самі бачили, правильна підготовка до поєдинку і ретельно розроблена стратегія призвели до того, що нігерійський чемпіон світу виглядав у цьому бою як боксер навіть не другого, а третього ешелону. Я зробив все, щоб не дозволити йому реалізувати план на бій і його перевагу у чому би то не було. Мені удалося нейтралізувати його сильні сторони. Адже боковими ударами Пітер може кого завгодно, навіть слона, збити з ніг.

Чи не було мандражу перед боєм, якоїсь прихованої боязні програти? Адже ти сам назвав цю затію з чемпіонським поєдинком після такої перерви авантюрної...

Я анітрохи не боявся ні Сема Пітера, ні майбутнього поєдинку, ні можливості пропустити сильний удар. Опасався лише травми і стану не стовідсоткової бойової готовності. Я не знаю жодного спортсмена, який добивався у спорті найвищих досягнень, не маючи по ходу справи травм. Дуже боявся і остерігався знову що-небудь пошкодити, дуже. Професійний спорт - це навантаження на межі людських можливостей, і жахливо складно, доводячи себе до цієї межі, уникнути травм. А на прес-конференціях я тримався так легко тільки тому, що був повністю упевнений в собі і своїх силах. На всі сто.

Наскільки точно був виконаний план на бій? Чи здивував чим-небудь Пітер? Твоє ставлення до того, що Сем здався, сидячи на табуреті, не давши тобі завершити почате?

Нами був розроблений чіткий план на цей бій. Причому не один, а декілька. Аби в бою не спрацював план "А", я звернувся б до плану "Б". І, про всяк випадок, був заготовлений ще і третій план, "В". Але у поєдинку у мене всё виходило, тому не було навіть необхідності застосовувати яку-небудь іншу стратегію, окрім початкової. Головні чинники тріумфу: постійна робота лівою рукою, щоб не дати Пітеру зібратися з силами, не дати йому можливості підготувати атаку, із самого початку розбити, "розхитати" його захист. Після своєї першої ж комбінації я побачив, що Семюель пропускає удари, які були у нас "домашніми" заготовками, і що це результат моїх тренувань в австрійському Тиролі.

Фото BoxingScene.com

Отже, можна сказати, поєдинок проходив під мою диктовку в повній відповідності з розробленим планом. Пітер не зміг до кінця відійти від серії моїх перших ударів, які повергнули його у стан гроггі, і після цього решту часу бою він діяв вже "на автопілоті", , не чувши вказівок свого тренера і не думаючи про те, що потрібно щось змінити у своїй манері боксування. Але відчуття самозахисту у нього залишилося, оскільки та кількість ударів, яку він пропускав, якби бій не був зупинений, призвела б до того, що незабаром він опинився б на настилі в горизонтальному положенні. Тому, відчуваючи, що до критичної точки залишилося зовсім небагато, він вийшов з бою.

Я був, чесно кажучи, засмучений таким його рішенням, оскільки глядачі не отримали того, за чим йшли - видовища нокауту, яке я їм обіцяв до початку бою. Але, думаю, у цьому випадку і без нокауту ні у кого питань не виникало. У жодному з раундів я не дав нікому засумніватися у моєму домінуванні і моїй перемозі.

Ймовірно, у Сема Пітера було достатні аргументи для того, щоб знятися з бою і добровільно відмовитися від титулу чемпіона світу і того шансу, який у нього був. Ми можемо багато говорити, філософствувати з приводу такого його рішення, можемо критикувати його, але хочу сказати одну річ: дуже легко говорити, що і як треба було зробити, коли ти не на ринзі, не ризикуєш і не є спортсменом. Він сам несе відповідальність за таке рішення. Це його право. Адже у профібоксі існує чималий ризик для життя спортсмена. Хочу зняти капелюх перед моїм, тепер уже колишнім суперником - його здатність тримати удар гідна похвали. Зараз, коли я дивлюся на опухлі кулаки (які звиклі завдавати сильні удари по груші, по "лапам" і які були затейповані, одягнені в рукавички), то боюся собі навіть уявити, як виглядає зараз обличчя Семюеля Пітера...

Чи скучив ти за улюбленою справою - спортом? Адже навряд чи політична складова твого життя приносить такий же "адреналіновий кайф", як виступи на ринзі перед очима мільйонів глядачів...

Ви знаєте, тренувальний табір для мене став чимось на зразок перебування в санаторії! Коли чіткий режим, ти вчасно їси, лягаєш спати і концентруєшся тільки на тій роботі, яку робиш, це приносить задоволення і радість. Заняття політикою - це, навпаки, постійний стрес, це нерви, безсонні ночі і повна відсутність режиму. До речі, не один раз мені доводилося чути під час тренувального процесу, не зважаючи на граничні навантаження, я почав виглядати набагато свіжішим і молодшим.

І, нарешті, головне питання, яке зараз задають собі багато любителів боксу: що далі? Зрозуміло, наразі навряд чи можна чекати конкретної інформації про твоє майбутнє в спорті, але все же...

Фото BoxingScene.com

Для того, щоб виходити в ринг, та і просто займатися улюбленою справою, обов'язково потрібна мотивація. Інакше успіху не буде. Пройшло замало часу після закінчення поєдинку, і щоб тверезо оцінити стан справ, треба зачекати деякий час. Коли все заспокоїться, я зроблю вивірений наступний крок. Звичайно, ми обговорювали можливість того, щоб забрати у родину Кличків останній з авторитетних світових титулів - титул чемпіона WBA, який на сьогоднішній день належить Ніколаю Валуєву. Думаю, такий поєдинок був би дуже цікавим. Або ж бій з Русланом Чагаєвим. А просто відстоювати титул від посягань претендентів молодого покоління... Думаю, на сьогоднішній день для мене це невдячна справа. Проте зараз я не робитиму жодних швидкоплинних заяв і не прийматиму непродуманих рішень. Нехай пройде декілька днів. А там побачимо...