Італія додає від гри до гри. Вона залишається єдиною командою, котра змогла пробити іспанський мур, вибила з турніру міцних хорватів, своїх епігонів з команди Ходжсона і от тепер другого головного фаворита чемпіонату. Бажаного багатьма фіналу Іспанія - Німеччина не відбудеться, але буде інша гра, не менш цікава. Та й чи може фінал бути нецікавим? Невидовищним - так, а от нецікавим - навряд.
Здалося, що рішення Йоахіма Льова дати відпочинок лідерам атаки у чвертьфіналі з греками не виправдало себе. Подольськи так і не знайшов свою гру, проваливши як звітну гру, так і весь турнір. Гомес втратив ту націленість на ворота, котру демонстрував у стартових матчах. А Мюллер виглядав просто психологічно не готовим до турніру після поразки у фіналі Ліги Чемпіонів.
Очікуваної переваги у свіжості в німців також не було. Так, італійці мали менше часу для відпочинку після чвертьфіналу, де довелося відіграти виснажливі 120 хвилин. Але оскільки сьогодні італійці достатньо швидко використали шанс, то потім приступили до улюбленої справи і економили сили, граючи на контратаках і не даючи опонентам достатньо простору, де можна було б використати індивідуальну перевагу у швидкості.
Героєм матчу одні можуть вважати Балотеллі, котрий спочатку продемонстрував вміння відірватися від суперника та переграти воротаря у "Ближньому бою", а потім ідеально використав шанс у ідеальній контратаці. Інші назвуть Буффона, котрий здійснив кілька справді видатних сейвів. Треті погодяться з думкою УЄФА, котрий віддав приз MVP гри Андреа Пірло - диригент атак "скуадри" починав майже всі її атаки, а на початку гри виніс м'яч з порожніх воріт.
Але були ж ще й впевнені дії у захисті К'єлліні, невтомні Маркізіо та Монтоліво, розумник Кассано. Була Команда. І саме як Команда на цьому чемпіонаті Італія і запам'ятається. Її поступ дуже нагадує виступ колективу Діно Дзоффа на Євро-2000: чітке розуміння свого статусу, злагоджені колективні дії та здатність лідерів вистрілювати. І символічно, що як і тоді, у фіналі Італія протистоятиме чинним чемпіонам світу. Тоді до перемоги над Францією не вистачило 14 секунд, і зараз, можна бути впевненим, легкого життя в іспанців теж не буде.
А Німеччина має сприймати цю невдачу як урок на майбутнє. Урок того, що інколи треба пересилювати себе, бути готовим до реалізації того, що створюєш, концентруватися. Можливо, чисельні компліменти від ЗМІ та фахівців трохи розслабили наймолодшу за віком команду Євро-2012. Що ж, у більшості її гравців ще буде шанс реабілітуватися не на одному, і не на двох турнірах. А до цього хлопці матимуть змогу подивитися у неділю, 1 липня, на матч двох команд, що вже змужніли і хто б не був переможцем, це буде колектив, гідний звання найкращого у Європі.
