У розмові з "Чемпіоном" головний тренер збірної України з фехтування підбив підсумки юніорського етапу Кубку світу, який відбувся у Києві, розповів про підготовку головної команди до найближчих змагань, а також поділився своєю думкою щодо подальшого розвитку фехтування в Україні.
- Вадиме Марковичу, як Вам рівень організації етапу Кубку світу "Золоті ворота" (жіноча шпага) й "Odessa Cup" (чоловіча та жіноча шабля)?
- Організація прекрасна! Щороку Федерація фехтування України, профільне Міністерство, а також традиційний спонсор змагань, вкладають усе своє вміння та досвід в організацію цих змагань. "Золоті ворота" й "Odessa Cup" - це найавторитетніші змагання з фехтування в Україні, цього року вони відбулися навіть на вищому рівні, ніж минулого сезону.
Ми вирішили об'єднати два юніорські турніри в один і провести його у Києві. І не прогадали! Всі іноземці, що беруть участь, в один голос кажуть, що ці змагання - найкращі у світі турніри для юніорів. До того ж, це єдиний юніорський етап Кубку світу, де на кону, окрім призів, стоять чималенькі преміальні.
- Результати українських "мушкетерів" Вас задовольнили?
- Загалом, результати непогані. У нас є медалі у жіночій шпазі (бронзова медаль Анастасії Івченко), до першої четвірки потрапили двоє шаблістів (срібло в активі Євгена Стаценка, а бронзою задовольнився його брат Олексій Стаценко), дві бронзові нагороди у жіночій шаблі (Валерія Чудікова та Марина Семенко).
"Золоті ворота" й "Odessa Cup" - це останні змагання перед юніорським чемпіонатом світу, який відбудеться за місяць у Йорданії. Звичайно, хотілося б такого здобутку і на світовій першості. Однак, потрібно ще довести деякі елементи у технічному арсеналі наших призерів до максимально високого рівня, і тоді вже говорити про призові місця на світі.
Є спортсменки, виступи яких мене тішать, а є і такі, якими я не задоволений. Напевне, це так завжди буває, незалежно від рівня змагань. Як показує практика, дуже важко весь час розраховувати на когось одного, або ж кількох виконавців. Є багато питань до тих спортсменів, які не змогли себе проявити.
- Чи під силу комусь із юніорів уже сьогодні підсилити склад першої команди?
- Вже сьогодні я розраховую на шаблістку Аліну Комащук, однак перед самим стартом турніру у Києві вона перехворіла та фехтувала не на тому рівні, який я хочу бачити. І хоча на "Odessa Cup" Аліна посіла лише 19 місце, їй цілком до снаги вже сьогодні підсилити національну збірну України. Тримаємо її у полі зору.
- Хто Вас розчарував?
- Є і такі. Але я не хочу називати імена, згодом скажу кожному з них особисто. Адже зараз триває підготовка до "дорослого" Кубку світу, і я не хотів би порушувати мікроклімат всередині колективу.
- Який настрій у головної команди? Скоро нам потрібно змагатися на Кубках світу у Туреччині та Росії.
- У нас усе гаразд. Незважаючи на те, що тиждень тому на етапі Кубку світу у Великобританії ми у командній жіночій шаблі програли за вихід до півфіналу збірній Італії. Щоправда, Ольга Харлан виграла золото в індивідуальному заліку. Збори тривають, ми впевнені у власних силах. Однак, якщо нам навіть не вдасться реалізувати на Кубку світу весь свій потенціал, то нічого страшного я у цьому не бачу. Головне - це чемпіонати світу та Європи, і, зрозуміло, Олімпійські ігри. Все решта - етапи підготовки. Хотілося б побачити впевнене фехтування, однак якщо десь поступимося - це не біда.
- За Вашими словами, вітчизняне фехтування на вірному шляху!
- Та не зовсім... У нас катастрофічна ситуація у дитячому фехтуванні! Нашій Федерації архіскладно сьогодні. Це громадська організація, і за рахунок лише одного президента, який тягне все на своїх плечах, ми не можемо розвивати цей вид спорту у регіонах. Має бути державна програма, адже розвиток фехтування на дитячому рівні - це наша основна проблема. Маленькі діти хочуть займатися фехтуванням, однак немає тренерів, які б їм давали ази.
Тренерів також можна зрозуміти: хто з цих молодих людей піде працювати наставником з фехтування за 1000 гривень? І це замкнене коло може призвести до того, що вже за 10-15 років фехтування в Україні вимре, як явище. Якщо реально дивитися на олімпійські 2020, 2024 роки, то я там геть нічого хорошого не бачу! Ми постійно у Федерації сідаємо та міркуємо над цим питанням: є тренери, яких ми можемо підтримувати матеріально, але ми не маємо можливості самотужки дбати про кожного наставника в Україні. Станом на сьогодні у нас взагалі ніякої системи підготовки юних талантів немає: радянську розвалили, а власної не побудували.
- Можливо, це через те, що у наших команд є хороші результати у всіх вікових групах, до того ж приймаємо на високому рівні юніорські етапи Кубка світу. На перший погляд, все нормально...
- Ніхто не думає про завтрашній день. Для всіх головне, щоб результат був сьогодні. Але ж через чотири, через вісім і дванадцять років відбудуться такі ж самі Олімпійські ігри, де ми захочемо бути серед перших. Усе може бути настільки погано, що навіть уявити важко! І не лише у фехтуванні, до речі...
