Коли клас і талан поєднується в одному матчі, супернику нічого не лишається робити, як розвести руками і дограти матч. Однак "Брюгге" - це не українські середняки, які навіть програючи 0:2 "Шахтарю" продовжують стояти на своїй половині поля. Бельгійський клуб - приклад для більшості українських команд у тому, ЯК треба грати за рахунку 0:3.

Хлопці із однойменного міста продемонстрували усім свій характер і, навіть програючи три м'ячі, до останньої секунди продовжували бити по воротам Андрія П'ятова. Тобто грали не стільки за результат, але за своє лице. Що в Україні побачиш вкрай рідко.

Сам матч можна розподілити на два відрізки. Менший, але продуктивніший, - це початок гри. За перші 20 хвилин донеччани створили чотири голеві нагоди і дві реалізували. Спочатку Жадсон зіграв у стіночку із Фернандіньо, відпасувавши на Гая, який і завершив атаку. А потім Вілліан самотужки прорвався лівим флангом і, на замаху обігравши захисника, наче рукою поклав м'яч у дальній кут воріт.

І якщо до цього господарі стадіону "Ян Брейдель" мали один момент після удару головою Акпали, то від середини першої половини гри "Шахтар" і зовсім віддав ініціативу у ноги гравців з Брюгге. І цей "період" тривав до фінального свистка. Трохи стандартні і без вигадки дії бельгійців однаково практично завжди завершувалися останніми ударами - Ракицький та Кучер так і не змогли виграти повітря у своєму штрафному.

До 35 хвилини і голу Срни, який зовсім приспав "гірників", господарі мали дві нагоди - порив Перішича та його удар повз дальній кут воріт, а також удар Акпали головою - теж біля стійки. За десять хвилин до кінця першого тайму "Шахтар" провів тільки одну вдалу контратаку - Адріано заробив штрафний навпроти центру воріт, а Срна його реалізував безхитрісним ударом практично по центру воріт. Із цієї миті і практично на всю подальшу гру донеччани зіграли в улюблену гру "Закарпаття" у матчах проти "Шахтаря" під назвою "вистояти до кінця".

Гравці "Брюгге", якби мали трохи більше техніки або талану, могли не раз засмучувати П'ятова. Тільки у першому таймі "гірники" дали двічі пробити Акпалі (головою та після прориву лівим флангом - удар вийшов надто слабким), а також Перішичу (головою) та суперудар Дірара, який голкіпер нашої збірної так само супервитягнув.

З другої половини гри картина на полі не змінилася - донеччани практично не йшли вперед, а господарі продовжували накручувати темп гри. І не без успіхів. На 54 хвилині Кучер "привіз" пенальті у свої ворота, але Офое не було суджено пробити П'ятова - той намертво накрив м'яч у лівому куті. А вже за 6 хвилин бельгійці добилися свого. Довга комбінація на половині поля "гірників" завершилася навісом з лівої бровки на Сонка, який грудьми скинув на вільного Герартса - 1:3.

Але навіть цей гол не розізлив донецький клуб. Чого варті такі факти, що першу толкову атаку у другій половині гри "Шахтар" провів на 75 хвилині, а перший кутовий подав лише на 88-мій. Так, я нічого не маю проти гри на контратаках, але ж ці контратаки мають бути не просто утриманням рахунку.

За 15 хвилин до завершення основного часу Фернандіньо заробив штрафний, а Кравченко філігранно закрутив у ближній верхній кут воріт. "Брюгге" не знітився та продовжував тиск на ворота суперників і створив три непогані нагоди уже в доданий час. Однак цього вечора талан та клас були явно на боці команди Мірчи Луческу.