Перший же матч київського "Динамо" в сезоні 2010/2011 викликав здивування. Якщо це наслідок "відмінної і важкої роботи на зборах", про яку говорив Газзаєв, то Суркіса-молодшого просто обдурили. Або справжню динамівську команду викрали які-небудь сомалійські пірати, або ж кількадесят футболістів і тренер дарма проїдали гроші на австрійських базах, бо з таким успіхом тренуватися можна було б і на сусідньому дитячому майданчику.
Переглянувши статистику біло-синіх за минулий сезон, з сумом треба констатувати, що другий варіант імовірніший.
Початок матчу 1-го туру чемпіонату України з "Оболонню" змусив задуматися, а чи справді команди вдягли правильні форми. Певно, на "Оболонь" справді так вплинув ребрендинг, що "зелені" залітали, як на крилах грифона зі свого нового логотипу. Два яскраві спалахи динамівських голів зуміли все ж переконати, що на полі справді віце-чемпіон України.
В перерві, роздумуючи над щойно побаченим, народилася думка, мовляв, це був тактичний задум тренерського штабу. Повністю провалити перші 25 хвилин гри, потім активізуватися, пустити Шевченка забити гол, потім одразу ж допомогти Ярмоленку заштовхати м'яча, і все - гру зроблено, можна приміряти вінок з лавру. Аж ні.
Минулого сезону "майбутнє українського футболу", як охрестив Ярмоленка Газзаєв забив 7 м'ячів. Скільки моментів при цьому було змарновано і який ККД - страшно рахувати. Скільки разів падав Мілевський у перспективних атаках - так само. Скільки разів діамантово точні передачі Шевченка не були зрозумілі для його партнерів - таких цифр у природі не існує.
Найголовніше - це вже настільки банальні істини, що стали трюїзмами.
Молодий Денис Бойко, який минулого сезону захищав якраз ворота "Оболоні", міг стати героєм матчу і надією динамівських фанів. Але замість цього викликав хвилю ностальгічних спогадів про геройські вчинки СаШо у стикових матчах зі Словенією або ж порівняння із анлійським невдахою чемпіонату світу Робертом Гріном. Газзаєв відмовився коментувати, чи гратиме Денис на воротах і далі. Але що залишається робити біло-синім, якщо Шовковський та Богуш травмовані? Чи шанс отримає 21-річний Артем Кичак? Бойко справді дуже класний і перспективний голкіпер, чи зможе тренер підтримати і налаштувати гравця на правильний лад на майбутнє?
У київського "Динамо" немає Команди. Є набір гравців. Набір непоганих гравців, виконавців. З урахуванням індивидувальних показників та цінників на футболістах кияни знову сміливо вирушать на дуель з "Шахтарем" за перемогу в першоті. Але чого варті ці перемоги?
Минулого сезону "Динамо" змогло відігралися у матчі з "Дніпром", завоювавши в результаті три очки, з "Іллічівцем", закінчивши гру внічию 1:1. Але чи згадаєте ви бодай одну гру, яку динамівці видряпали у суперника так, як це зробила "Оболонь"?
Цією "Оболонню" треба захоплюватися і пишатися. Команда молоді, команда - що найцінніше - української молоді дала такий відсіч фаворитам, що мимоволі починаєш прораховувати свій виграш на ставці "коли ж нарешті звільнять Газзаєва". Який не зміг налаштувати футболістів на гру з клубом, уся вартість якого, певно, менша ніж Мілевський. Або Алієва (якого Валерію Георгійовичу будуть ще довго згадувати київькі фани).
Олександр Мандзюк напрацював на свій дубль. Але у цьому йому щиро допомогала команда. І врешті-решт у ролі автора рятівного голу міг бути кожен.
Команди Газзаєва вболівальники завжди відрізняли за характером. Тепер характер - у команди вихователя-Ковальца, який по-батьківськи опікується своїми хлопцями.
Дуже хотілося б помилятися у цих роздумах. Варто згадати "Шахтар", який провалив осінній етап чемпіонату, але в кінці став переможцем. Хоча - це ще дискутивне питання: переміг "Шахтар" чи програло "Динамо".
Нехай гранди добре подумають з самого початку турніру.
А ми поки привітаємо вболівальників із справжнім київським дербі та становленням надзвичайно симпатичної команди. Якій фани - не свої, але суперника - скандували "Молодці!" по закінченню матчу.
