Спекотного серпневого вечора на "Дніпро Арену" вперше завітала футбольна Європа. За всіма законами жанру свої перші єврокубкові матчі вона мала би побачити ще два роки тому. Тоді, коли її відкриття призначали на вересень, усі чекали, що кваліфікацію "Дніпро" пройде ще на "Метеорі", а вже до групового турніру красень-стадіон буде готовий.
Але усі плани зруйнувала скромна швейцарська "Беллінцона", а рік потому "Дніпро" взагалі провалив чемпіонат, не заслуживши виходу у Європу. І лише зараз, майже через два роки після відкриття, на поле красуні "Дніпро Арени" вперше ступили ноги футболістів іноземного клубу.
Клубу, такого ж скромного та маловідомого, як і останній європейський суперник "дніпрян". Клубу, який "Дніпро" так само впевнено мав проходити. Клубу, якому "Дніпро" так само програв на виїзді. Але цього разу українська команда все виправила у рідних стінах, перед очима рідних вболівальників.
Уболівальники не лишилися байдужими до такої давноочікуваної події, як матч "Дніпра" у Лізі Європи. Стільки глядачів арена бачила лише минулої осені, коли один за одним до Дніпропетровська завітали "Шахтар", збірна Англії та "Динамо". 24 428 глядачів, не аншлаг, але майже, і навколо поля сьогодні справді був 12-ий гравець "дніпрян", на що вказало й модульне шоу, продемонстроване фанатами при виході команд.
Володимир Безсонов, очевидно, вирішив, що його цілком влаштує сьогодні такий же результат, як і з "Оболонню" у неділю, а тому, не зважаючи на те, що за його словами це, б..., зовсім інший турнір, переможний склад він змінювати не став. Лише у запас після травми нарешті повернувся Руслан Ротань.
Серби ж, яких стартовий рахунок влаштовував, зробили ставку на оборону, граючи за схемою 5-4-1. Відповідно і виглядала картина першого тайму. "Дніпро" атакував, і флангами, і через центр, підбирався до штрафного майданчика суперника, навіть продирався у нього, однак завдати удару по воротам щільний захист довгий час так і не давав.
Першим щось змінити наважився Євген Коноплянка. На 20-ій хвилині, отримавши м'яча метрів за 30 від воріт, він не став підходити ближче, а практично одразу пальнув по воротах. Воротар "Спартака" Горан Лабус не зміг одразу впоратися з ударом, але за мить до того, як Селезньов міг би добити, все ж зафіксував м'яча.
За прикладом молодого півзахисника, "Дніпро" почав частіше вдаватися до дальніх ударів. Однак і від звичних навісів на Селезньова відмовлятися не став. Саме так і виник наступний, ще небезпечніший момент біля воріт Лабуса. Це єдиного форварда "дніпрян" забули одного біля кута воротарського майданчика. Однак не забивається Євгенові ногами цього сезону, і все тут. Знову удар у воротаря.
Володимир Безсонов, якого рахунок двох матчів не влаштовував, не став чекати перерви та провів першу заміну через півгодини гри. Сергія Кравченка, який непогано відіграв у центрі поля, але мало гостроти давав атакам, змінив Руслан Ротань, появи якого у сьогоднішньому матчі ще навіть не чекали.
Але Руслан виявився непогано готовим до гри, відчайдушно чіпляючись за м'яч біля самих воріт сербів, одного разу навіть вибивши його з рук Лабуса, що ледь не призвело до голу. Однак забити "Дніпру" судилося не тоді.
Як і не тоді, коли після удару з кількох метрів Селезньова м'яч влучив у руку захисникові, але швейцарський арбітр чи то не помітив цього, чи то не побачив у діях серба провини, та пенальті не призначив. До речі, свист 24 тисяч глядачів на стадіоні з такою акустикою - звук не для слабких нервів.
Забити перший, такий потрібний гол "Дніпру" судилося вже тоді, коли по стадіону кілька разів прокотилася хвиля, а резервний арбітр вже прямував до бровки з табличкою, де світилося "+1". Євген Селезньов заробив кутовий на правому фланзі, і сам же після його подачі відправив м'яч у сітку. Знову, як і всі свої попередні голи, головою.
Рахунок 1:0 влаштовував "Дніпро", але такої слизької переваги підопічним Безсонова явно було мало. І з перших секунд другого тайму вони притисли суперника до його воріт. Одразу ж пройшла хороша атака, але коли варто було завдати удару, спершу Калініченко, а за ним і Селезньов не влучили по м'ячу.
Та не біда - вже на 48-ій хвилині Калініченко подав кутовий, і Маріо Холєк з кількох метрів головою просто увігнав м'яча під поперечину! 2:0, у "Дніпра" ніби виросли крила, серби ж виглядають повністю зламаними. Над стадіоном лунають переклички "Кто мы? - Днепр" та, чи не вперше на іграх "Дніпра" - "Україна" та "Слава Україні - Героям слава".
Хвилин п'ятнадцять знадобилося гостям, щоб трохи оговтатися та знову почати контратакувати, іноді навіть добираючися до володінь Каніболоцького. Небезпечно було на 70-ій хвилині, коли після прострілу з правого флангу Уча Лобжанідзе грудьми ледь не зрізав у власні ворота, але Каніболоцький таки взяв цього м'яча.
Але якщо "Спартак" лише іноді нагадував про себе в атаці, то "Дніпро" атакував майже постійно. Не видно було, за рахунок чого закордонні гості збиралися зробити рахунок рятівним для себе. Хіба, можливо, вибиваючи з гри наших гравців, як тоді, коли Дєнісову майже впритул зарядили м'ячем в обличчя. Швейцарський арбітр показував робити заміну, але замін уже не лишалося, і за кілька хвилин Віталій мужньо повернувся до гри.
"Дніпро" продовжував тиснути, і після довгого затишшя видав момент Гоменюка. Володимир на швидкості прорвався через щільну оборону та разом з Коноплянкою виходив на одного голкіпера. Але обійти його, як воротаря "Оболоні", не вдалося, і пас віддавати він також не став. Тож рахунок не змінився.
До кінця матчу лишалися лічені хвилини, "Дніпро" повністю контролював гру, однак у душі була незрозуміла тривога. Хоча чому незрозуміла, якщо згадати хронічну хворобу наших команд пропускати у Європі на останніх хвилинах. Та і самі "дніпряни" у внутрішніх змаганнях подекуди таким грішили. Заспокоїти міг би лише третій м'яч.
Не сказати, що гравці не хотіли заспокоїти своїх вболівальників, але зробити цього їм так і не вдалося. Однак, дякувати богу, фінальний штурм "Спартака", коли вже і голкіпер прибігав у штрафний на кутові удари, так ні до чого і не призвів.
"Дніпро" підтвердив свій статус домашньої команди і на європейській арені, пройшовши свого першого суперника. Уже завтра ми дізнаємося, хто буде наступним.
