"Металіст", не показавши своєї найкращої гри, але показавши майже ідеальну реалізацію моментів, здобув більш, ніж впевнену перемогу, що стала єдиною для українських клубів у стартовому турі Ліги Європи.
Бувають такі дні, коли команда може грати не дуже яскраво, але здобувати надрезультативну перемогу. Інколи це називають "перемога на класі", інколи "везіння, фарт". Перемогу "Металіста" над "Дебреценом" можна назвати і так, і інакше, але все ж більша "заслуга" у крупному результатіі, напевно, у першого пояснення. "Дебрецен" - посередня команда, м'яко кажучи.
Так, загально відомо, що угорський футбол перебуває у кризі останню чверть століття. Але ж ця команда рік тому грала у Лізі Чемпіонів, де хоч і програла усі 6 ігор, проте до цього пройшла три раунди кваліфікації. Це все ж передбачає наявність якої-неякої гри. Та й у самій Лізі угорці на своєму полі поступилися "Ліверпулю" лише 0:1, а з "Фіорентиною" влаштували справжній тріллер, програвши 3:4. Невже все настільки змінилося за рік?
Виходить, що так. Зараз єдиним гравцем більш-менш пристойного рівня у команді виглядав Цвітковіч, який встигав і передачі віддавати, і Дішленковіча потурбувати (цікаво, Маркевич не шкодує, що придбав Старцева?). Всі інші були доволі невиразні і у грі в рівних складах, а після вилучення Кабата і зовсім втратили віру у перемогу, атакуючи більш для проформи, бо "так треба".
Оце "так треба" тривалий час тиснуло і на українську команду. Старт гри вийшов у харків'ян дуже блідим, адже "всі знають, що у гостях потрібно грати обережно". Йде дощ - буде віддавати перевагу довгим передачам, адже "всі знають, що у таку погоду важко грати низом". І лише, коли команда звільнилася від цих клише, і почала грати, хоча б уривками, у притаманний їй футбол, прийшов результат.
Пройшов Тайсон лівим флангом, наважившись обіграти суперника біля лицьової лінії і віддати пас, і все. Новина, що можна атакувати за допомогою комбінацій, стала настільки несподіваною для угорців, що вони так і не звикли до неї до кінця матчу. Втім, задля того, щоб господарі поля запам'ятали це, "Металіст" провів невеличкий майстер-клас наприкінці кожного з таймів, коли просто розривав оборону суперників за допомогою простих, але дуже ефективних "стіночок".
Окремо хочеться відзначити Валяєва. У свій день народження 32-річний півзахисник пригадав початок кар'єри, коли грав фактично атакувального півзахисника у "Дніпрі", і провів гру із натхненням, намагаючись виконувати функції відтягнутого диспетчера. Щось подібне грає Пірло в "Мілані". Так, Валяєв - не Андреа, але й "Металіст" - не пара "россо-нері", принаймні, поки що. І мати футболіста, котрий здатен притримати м'яч, а потім й загострити гру харків'янам точно не зашкодить.
То ж, варто констатувати, що "Металіст" однією грою вбив кількох "зайців". По-перше, здобув 3 очки у таблиці. По-друге, не просто "здобув", а ще й різницю м'ячів собі зробив корисну "на майбутнє". По-третє, зіграв не на повних обертах, а отже зекономив сили на наступний тур Прем'єр-ліги, де на нього чекає непростий виїзд до "Арсенала". І, повертаючись до попереднього абзаца, показав, що у команді зараз здатний взяти на себе функції лідера не лише Девіч, як це здавалося у останніх іграх. Останнє, можливо, найважче, адже лідер - це людина, яка потрібна завжди, і завжди краще, коли таких лідерів на полі та поза ним декілька.
