Результат, а головне - зміст гри на "Емірейтс", що закінчилася нищівною поразкою донецького клуба, нагадали перші кроки "Шахтаря" у Лізі Чемпіонів. Ще більш символічним робить це повернення той факт, що у першій для себе участі в груповому етапі головного клубного турніру Європи донеччани також перетнулися із "Арсеналом".
Пройшло рівно 10 років. За цей час у єврокубках "Шахтар" встиг набити собі майже усі можливі гулі та наступити на усі можливі граблі. Команда програвала заштатним суперникам та перемагала рівних собі середняків європейського футболу, втрачала перевагу, здобуту на старті двораундових змагань та групових турнірів, виривала героїчні перемоги, врешті-решт виграла Кубок УЄФА, але так і не навчилася одного. Грати із мотивованими грандами європейського футболу. Інколи "грандами" більше за назвою або чемпіонатом, який представляє команда. Що, ті ж "Рома", "Валенсія" або "Арсенал" мають значно більший бюджет за "гірників"? Чи їх тренери кращі за старого лиса Луческу?
Це все риторичні питання, які, чесно кажучи, відтягують опис гри українського клубу на полі, адже дуже важко оцінювати те, чого не було. Гол "гірники" забили наприкінці зустрічі, коли захист "Арсенала" дозволив колишньому одноклубнику Едуардо відзначити повернення до Лондону. Статечні дії оборонців "Арсенала" у цьому епізоді натякають на те, що боротьби із "Челсі" та "Манчестер Юнайтед" у цьому сезоні клуб, напевно, не нав'яже, але це вже не проблеми українських вболівальників. Окрім випадку із голом за всі 90 хвилин було створено лише один епізод, на початку другого тайму Адріано бездарно змарнував вихід сам-на-сам, який йому влаштував Мхітарян. Все. Якщо весь тактичний план Луческу був розрахований на те, що команда витисне максимум з одного-двух моментів за гру і при цьому нічого не пропустить, то нема слів.
Втім, звичайно у це не віриться. Перша причина поразки - кадрова. Навіщо було давати грати Чигринському весь кубковий матч проти "Металурга", побачити, як Дмитро забиває і потім тримати його усі 90 хвилин на лаві запасних? Та й Коста із Жадсоном могли поділити між собою ігровий час, наприклад, Тейшейри, який просто провалив гру. Зрозуміло, що Дуглас після травми, а Жадсон не в оптимальній формі, але гірше точно не було би. Та й Адріано можна було б змінювати раніше, не чекаючи коли він у власному штрафному майданчику покаже арсенал прийомів, котрому міг би позаздрити професійний борець.
Друга причина - це психологія. "Шахтар" був сам не схожий на себе. Навіть у стартові хвилини, коли "каноніри" придивлялися до суперника і не поспішали йти в атаку, "гірники" були апатичними, особливо у центрі поля. Повірити у те, що "Шахтар" гірше за, приміром, "Вест Бромвіч", що нещодавно переміг на цьому ж стадіоні 3:2 складно. Впевнений, що румунський тренер дивився цю гру і мав побачити, що "Арсенал" програв, насамперед, в агресії, зарядженості на боротьбу футболістам, котрі значно поступаються у класі команді Венгера. Отакої пристрасті українці і не продемонстрували.
Звичайно, можна сказати: а чи треба? Можна ж двічі перемогти інші дві команди у групі та спокійно вийти до 1/8 Ліги Чемпіонів. От тільки виникає питання, навіщо мріяти вже котрий рік про вихід до плей-офф цього змагання, якщо там суперник, швидше за все, буде з розряду тих, котрим "Шахтар" поступається ще до початку гри. Втім, це питання вже не до нас з вами, а до людей, які отримують усі умови - фінансові,інфраструктурні, тощо - щоб зробити якісний стрибок у порівнянні з турніром 10-річної давнини. Поки ж доводиться константувати, що цей стрибок, швидше за все, цього року не відбудеться.
