Українська правда

Кубок України. "Дніпро" натужно пробивається до півфіналу. ВІДЕО

Сергей Шемшученко — 10 листопада 2010, 16:40

Не минуло й місяця, як у Дніпропетровську ці суперники розписали нічию в матчі Прем'єр-ліги, і от жереб знову звів їх у чвертьфіналі Кубка України.

Це була чудова нагода для Хуанде Рамоса довести випадковість його першої української очкової втрати. В останніх матчах "Дніпро" не здобував бажаного результату, але демонстрував при цьому гру непоганої якості, і, продовжуючи в тому ж дусі, особливих проблем із "Зорею" відчути не мав. Але, чи то "дніпряни" не встигли відновитися після матчу на іншому кінці країни дві з половиною доби тому, чи ще яка причина тому виною, але проти "Карпат" у неділю та "Зорі" у середу грали ніби різні команди. Якщо у Львові гості радували око своїми швидкими комбінаціями, то у Луганську на поле, здалося, повернулася команда "кращих" традицій Безсонова: неквапливі розіграші у центрі, закидання вперед у боротьбу із суперниками, відсутність найменшого креативу і непорозуміння в захисті.

Ну і гравцям "Зорі" треба віддати належне. Відсидівшись у захисті в дебюті поєдинку, луганчани почали потроху притискати "Дніпро". І якщо спершу Полянський зовсім трохи не зміг дотягнутися до флангової подачі в метрі від стійки, то за кілька хвилин йому вдалося-таки вразити ворота Лаштувки: після подачі кутового Олексій виграв верхову боротьбу у Денисова і переправив м'яча під дальню штангу, на якій чомусь нікого з оборонців на стандарт не лишилося.

У пам'яті спливла ціла серія останніх поєдинків "Зорі" й "Дніпра", які останнім часом майже завжди закінчуються невтішно для останніх. Знову Луганськ, недооцінений суперником, виривається вперед, після чого зазвичай слідувало їхнє цілковите закриття на власній половині, і "Дніпру" вдавалося максимум вирвати нічию. Але цього разу, під вигуки луганських уболівальників "Іще! Іще!", чорно-біла команда не стала заспокоювати гру і була близька до того, щоб забити і вдруге, і втретє. Була і стійка після удару Сілюка, був і скасований через офсайд гол Лазаровича, і ще кілька небезпечних ударів.

"Дніпру" ж довгий час не вдавалося зовсім нічого. За годину гри Рамос використав усі заміни, намагаючись переламати гру. До всього, ще і Чеберячко заробив другу жовту на 71-ій хвилині, змусивши Ротаня, який вже на яких тільки позиціях не грав, спробувати себе і як центрального захисника. Але, як виявилося, це вилучення не добило команду гостей, а навпаки, розбудило. Відчувши, що відступати далі нікуди, "Дніпро" спершу огризнувся ударами Коноплянки, а ще за хвилину таки зрівняв рахунок: знову подача з кутового, і цього разу Гладкий перестрибує Фоміна.

Дотискати "Зорю" у меншості "Дніпро" не ризикнув. Вперше нічия для нього у цьому протистоянні не була рівноцінною поразці, адже після неї чекала серія пенальті, тож Рамос застосував проти луганчан ту саму тактику, до якої вони самі неодноразово вдавалися у попередніх іграх - дніпропетровці вибивали м'яча подалі, збивали темп гри дрібними фолами, не гребували і затримками часу. Гра перейшла у екстра-тайм, "Дніпро" вперед не йшов, а "Зоря" намагалася намацати шлях до воріт Лаштувки, пам'ятаючи про свою невдалу статистику пробиття пенальті цього сезону (0 забитих з 3 спроб). Одного разу "чорно-білі" були дуже близькі до переможного голу, коли не порозумілися Лаштувка та Лобжанідзе, але вже з лінії воріт м'яча встиг винести Мандзюк.

Нарешті 120 хвилин зустрічі минули, і справа таки дійшла до післяматчевих пенальті. Перших 4 удари кожної команди вдалися з розряду тих, що не беруться, і лише з останнім ударом "Зорі" у виконанні Максима Білого зумів упоратися Лаштувка. Лобжанідзе ж зробив упевнений "контрольний постріл" по мріях Луганська про півфінал.

"Зоря" все одно досягла найкращого результату у своїй кубковій історії, діставшись чвертьфіналу і до останнього ведучи боротьбу там, тож у вболівальників цієї команди зі сходу немає приводу для нарікань на своїх улюбленців. А Хуанде Рамос зі своїми підопічними продовжує боротьбу за трофей. Півфінали заплановані на 11 травня, тож у наступному раунді ми можемо побачити на полі вже зовсім іншу команду.