Прем'єр-ліга. "Зоря" - "Металіст" - 0:2. "Суха" перемога під дощем
"Металіст" переміг фактично "на класі" і формально наблизився до київського "Динамо" на відстань у два очки. Щоправда, кияни мають матч у запасі, але головний підсумок гри - помітне підвищення рівня гри у другому таймі.
Сталося це після заміни надзвичайно непомітного Крістальдо на Девіча. Зрозуміло, що в Аргентині, звичайно, Хонатану рідко доводилося грати під дощем, але виправдання пасивності та інертності це складно назвати. Складається враження, що поки форварду дуже складно вписатися у модель гри команди Маркевич. І коли на поле вийшов Девіч, то пазл став на свої місця.
До того перша половина гри проходила таким чином, що ініціативу захоплювала то одна, то інша команда. І якщо у стартові хвилин 15 нічого цікавого на полі не відбувалося, то потім почал з'являтися моменти.
Розпочалося все з удару Олійника, котрий Шуховцев відбив у падінні грудьми. Згодом Тайсон поцілив у стійку, у відповідь Лазарович не використав вихід на побачення з Дишленковічем, після чого під час подачі кутового спочатку Обрадовіч, а потім Олійник могли забивати, але Шуховцев та захисники не без везіння впоралися з моментом. Потім Лахарович претендував майже на пенальті, коли його прохід заблокували два суперники, але Дердо не повірив.
Суддя взагалі був досить ліберальним і у кількох моментах, коли можна було показати картку обійшовся без попереджень. За такого дощу, що йшов у Донецьку, усього два "гірчичники" за гру - чудовий показник. А сам арбітр відпрацював так, що суттєвих зауважень по коректності його рішень не мало виникнути.
Другий тайм розпочався з атак "гостей" (не забуваємо, що "Зоря" була господарем поля лише номінально). Спочатку Вільягра пробив у кут і Шуховцев записав на свій рахунок блискучий сейв. Потім Олійнику трохи не вистачило, щоб замкнути подачу того таки аргентинця. "Металіст" кружляв навколо воротарського майданчика суперників і гол видавався справою часу.
Так і вийшло, але спочатку Лазарович втратив нагоду змінити хід матчу. Тарас після флангової передачі опинився фактично наодинці з Дишленковічем. Трохи далі від воріт перебував партнер. Ситуація - хочеш бий, хочеш віддавай, гол майже неминучий. Але луганчанин обрав щось середнє і спрямував м'яч паралельно воротам. Після цього спрацювало класичне "не забиваєш ти - забивають тобі". Блискуча комбінація у кілька пасів в дотик - і Девіч дає майстер-клас на тему "Як реалізовувати вихід сам-на-сам".
У наступні хвилин 10 "Зоря" перебувала у нокдауні. Тесак, котрий "залишив" Марко у грі в гольовому епізоді, раз-по-раз повторював цю помилку, а віддати пас врозріз на хід партнеру в "Металісті" є кому. І якщо Тайсон свій шанс не реалізував, "забувши" віддати пас Девічу, перед яким були порожні ворота і почавши обігравати Шуховцева та захисника, то Вільягра нічого не вигадував і потужно пробив у ближній кут після пасу того-таки бразильця.
За великим рахунком, після цього почалося догравання матчу. Рахунок міг змінити Білий, шалений удар котрого прийняла поперечка, але це виглядало випадковістю і швидше вже Воробей міг забити, але не був достатньо холоднокровний під час рандеву з Шуховцевим. Але і без цього Олександр Ярославський, котрого показали наприкінці матчу, мав бути задоволений і таким й здавався.
Його команда показала, що вміє перемагати і без коштовних зимових новачків і навіть більше - без них грає краще. І чи не тому на відміну від свого босу Мирон Маркевич протягом всієї гри мав стурбоване обличчя. Чи подобається йому "стара" версія "Металіста" - те ще питання, але те, що нова поки не налагоджена - факт. І якщо команди рівня "Зорі" все ж можна перемагати не змінивши принципово нічого в грі, то як бути з більш серйозними суперниками - питання, на яке, здається, у Мирона Богдановича відповіді поки немає. Втім, у нього є ще час і, знаючи таланти наставника "Металіста", можна сподіватися, що рішення проблеми є справою того ж самого часу.