Можливо, що головним підсумком півфіналу між "Шахтарем" та "Дніпром" стане закріплення у головах "дніпрян" думки про спроможність не лише грати із "Шахтарем" на рівних, а й перегравати його. Але це "стратегія", а от перемога у "тактиці" - вихід донеччан у фінал - залишилася за командою Луческу.
Звітний матч так і хочеться назвати, використавши старий журналістський штамп "справжньою кубковою грою". Гра дійсно видалася на славу, можливо ставши найбільш рівним і напруженим протистоянням в українському футболі у календарному році. При цьому віддати перевагу якійсь із команд дуже складно, звертаючись до тих самих штампів, "обидва суперники були гідні виходу у фінал".
Стартові хвилини пройшли за дуже обережної гри. Команди, заволодівши м'ячем, не поспішали розставатися з ним і намагалися поступово перейти на половину поля суперника якомога більшими силами. Це призводило до того, що, хоча відчуття прихованої загрози і було у глядачів, але чогось конкретного створити тривалий час не вдавалося - поки команда, що атакує, підтягне гравців встигнуть прибігти назад і суперники.
Тому не дивно, що перший гострий момент було створено після кутового - Ракицький пробивав головою після кутового і Лаштувка виконав перший з багатьох своїх сейвів за вечір. Але це лише ненадовго відклало перший гол "гірників". Вілліан скористався повільністю Русола та проскочивши між ним та Коноплянкою виконав класний фірмовий удар у дальній кут. У чеського голкіпера фактично не було шансів.
Коноплянка одразу показав, що у атаці в нього виходить значно краще і ледве не забив зі штрафного метрів з 30, але П'ятов був напоготові і все ж зреагував. Обмінявшись уколами, команди повернулися до манери гри стартових хвилин.
І знову гра без моментів, гра в очікування була різко перервана. Цього разу "пробного" удару не було - блискуча, суто бразильська, комбінація "Шахтаря" призвела до виходу Адріано сам-на-сам. Лаштувка вже майже врятував ситуацію, кинувшись у ноги форварду, але Луїс встиг віддати на Тейшейру, котрий забивав вже у майже порожні ворота.
"Дніпро" знову одразу міг забити, але після корнеру не пощастило спочатку Русолу, а потім Кравченку - їх удари витягнув все той же П'ятов. Забігаючи наперед, варто сказати, що більшість вдалих сейвів Андрія і відбувалася після стандартів гостей, котрі помітно переважали у цьому компоненті команду Луческу, що визнав й сам румун після матчу.
Чи було це ключовим протистоянням у грі складно сказати - все ж Лаштувка мав не можливостей, ніж П'ятов, щоб проявити свої здібності. А от щодо ключового моменту у грі, то, напевно, більшість вболівальників "Дніпра" скаже, що він стався майже одразу, як спливли перші півгодини зустрічі. Тейшейра, не маючи можливості відібрати м'яч у Денисова, котрий впав і закривав м'яч на газоні, добряче приклався чи то по сфері, чи то по Денисову. Схоже, що основний удар прийшовся все ж таки не по узбеку, інакше йому було б важко продовжувати гру, але щонайменше за намір, а особливо за манеру виконання та поведінку, що спровокувала бійку, Тейшейра заслуговував на червону картку. І не дарма він щасливо посміхнувся, отримавши лише "гірчичник".
Про те, як розвивалася б гра за чисельної переваги гостей важко судити. Так команди отримали чимало попереджень і продовжили матч. У знервованих дніпропетровців (особливо вирізнявся Ротань) були моменти забити ще до перерви - складний за виконанням удар Шахова пройшов над поперечиною, Кравченко небезпечно бив здалеку - воротар зреагував. У відповідь притиснутий до воріт "Шахтар" провів дві гострі контратаки. Спочатку Лаштувка в останній момент перервав пас Срни на трьох партнерів, котрі могли замкнути передачу, а потім Адріано заплутався у власних ногах замість того, щоб реалізувати вихід віч-на-віч. Відкидка на Жадсона справі не допомогла, Лаштувка легко впорався з ударом "на техніку".
У перерві Рамос замін не робив, вирішивши, що й в цих гравців непогано виходить. Чи був він правий? Здається, що Гладкого можна було б випустити й раніше, а невихід на поле Назаренка хоча б на останні хвилини, коли команда почала збиватися на класичну британську тактику, просто здивував.
Але до цього "Дніпро" встиг забити. Не з першої спроби - Шахов та Мандзюк цілком могли пробити П'ятова і раніше, але автором голу судилося стати ... Хюбшману. Після навісу Кравченка зі штрафного та верхової боротьби з Мандзюком м'яч від чеха влетів у кут воріт дещо дезорієнтованого голкіпера.
Майже одразу після цього "Дніпро" мав чудову нагоду зрівняти рахунок. Після двох поспіль кутових Русол пробивав головою, але кожного разу його тезка рятував свою команду. І, як це не дивно, насправді це був останній справді гострий момент біля воріт донеччан. "Дніпро" все ще тиснув, але захисники зібралися і суттєвих помилок більше не припускалися.
А от "Шахтар" мав забивати не раз, і не два. Вихіди на "побачення" з Лаштувкою не реалізували Коста та двічі Мхітарян. Окрім цього суддя вирішив не ставити пенальті, коли м'яч потрапив у руку Денисову у штрафному майданчику. На цьому фоні "дрібниці" у вигляді заблокованого удару Адріано метрів з 10 можно просто не брати до уваги.
"Шахтар" вистояв у битві. Саме "битві", про що свідчить і зіткнення, що закінчилося вилученням Селезньова. Євген у верховій боротьбі зіштовхнувся з Ракицьким і розбив тому брову, влучивши у обличчя ліктем. Чи було це навмисно? З одного боку, гравці є друзями, з іншого - війна є війна. Але навіть сам Євген мав трохи здивований вигляд і ніби й справді йому було неприємно, що через нього постраждав товариш.
Чи буде продовження у останньому турі першості? Чи покажуть команди такий саме рівень футболу? Побачимо. Здається, що відповідь на питання буде ствердною, адже такі матчі і є свідченням того, що рівень українського футболу справді зростає, а мільйони, котрі власники команд-конкурентів наших грандів вкладають у свої клуби, дають хоч якусь віддачу. Віддачу, котра може принести у майбутньому більш цінні дивіденди, ніж усього лиш півфінал Кубка та боротьба за "бронзу". І не дарма Рамос вже заявив, що щоб стабільно конкурувати з "Шахтарем" "Дніпрові" треба ще підсилювати склад. Чи почує його Коломойський - останнє і, може, найважливіше питання.
