Зведи календар ці команди не у завершальному турі, а хоча б на кілька тижнів раніше, зустріч "Дніпра" та "Шахтаря" могла би прикрасити не лише цей ігровий день, а й усю весняну частину сезону. "Шахтар" є "Шахтар", та і "Дніпро" набрав ходу, і, май команди більше турнірної мотивації, цей матч міг би бути не лише протистоянням принципових суперників, а і справжньою боротьбою за медалі.
Та сталося так, що для "Шахтаря" давно вже все було вирішено, золоті нагороди вже лежали у підтрибунному приміщені "Донбас-Арени"; для "Дніпра" ж боротьба за бронзу тривала рівно до 14 хвилини, доки у Києві Крістальдо не відкинув усі сумніви у черговому третьому місці "Металіста".
Та, як сказав напередодні Мірча Луческу, не повинно бути для гравців більшої мотивації, ніж емблема клубу на грудях. Тому і "Шахтар" не збирався провалювати репетицію фіналу Кубка, і "Дніпро" прагнув довести всім, що може боротися на рівних із будь-якою командою України. І, попри відчутні проблеми зі складом, команди провели класний, напружений поєдинок, хоч до забитих голів справа так і не дійшла.
Як вже було сказано, матч "Дніпро" розпочав, ще на щось сподіваючись, а тому у першому таймі гості повністю контролювали гру. Дніпрянам стало вдаватися те, чого від них із перших днів вимагає Хуанде Рамос - гра в короткий пас. Комбінуючи у центрі поля, вони раз за разом продиралися крізь гравців "Шахтаря", але останній пас їм так і не вдавався. Варто виділити лише момент, коли Назаренко чудово в дотик вивів на удар Коноплянку, який сьогодні, за відсутності Селезньова, мав пригадати свої юнацькі роки і зіграти єдиного форварда. Але удар Євгена у дальній кут зовсім трохи розминувся з воротами.
Перші ж гострі моменти біля воріт Лаштувки стали виникати вже по перерві. Гравці "Дніпра" вже, мабуть, точно знали, що "Оболонь" програє 0:2, а тому нагороджені за свої старання вони в будь-якому разі не будуть. Тож пресинг на гравців "Шахтаря", якому ті не могли протистояти у першому таймі, трохи ослаб, і першим підтвердженням тому став простріл Вілліана з правого флангу, який дивом не замкнули Адріано та Коста. Пізніше вже і сам Вілліан міг забивати, та не впорався з кіпером "Дніпра".
Та, коли стартовий запал "гірників" трохи згаснув, гра знову вирівнялася. Моменти біля обох воріт виникали рідше, зате все частіше доводилося братися за свисток арбітрові: поступатися ніхто не хотів, а тому боротьба дуже часто виходила за межі правил. Розв'язка ж могла відбутися вже на останніх хвилинах, але Ротань з чудової позиції головою пробив у сантиметрах від штанги.
А за лічені секунди до фінального свистка Мандзюк увірвався у карний майданчик "Шахтаря", де після боротьби із захисником упав. Увесь Дніпропетровськ бачив, як Віталію зіграли в ногу, так само, як увесь Донецьк не мав сумнівів, що в цьому моменті не було нічого, окрім симуляції. Ну а Ігор Іщенко погодився з останніми, "нагородивши" Мандзюка жовтою карткою. На тому й завершили.
"Гірники" пішли урочисто отримувати золоті медалі, донецькі вболівальники лишилися на трибунах спостерігати за виступами поп-зірок, набираючись натхнення перед фіналом Кубка України. А гравці і фани "Дніпра" вирушили додому, і на цьому шляху вони ще не раз згадають очки, втрачені у матчах із "Севастополем", "Таврією", "Волинню" чи донецьким "Металургом".
"Дніпро" знову завершив сезон на четвертій сходинці, що продовжує розчаровувати тих, кому він небайдужий. Та цього разу, чи не вперше за останні роки, в команді видно потенціал, за рахунок якого можна рухатися далі вгору. Ну а далі вже все залежатиме від Хуанде Рамоса та його підлеглих.
