Полтавська "Ворскла" здійснила якщо і не сенсацію, то маленьку несподіванку у 3-му турі Ліги Європи. І справа не в тому, що українська команда зіграла внічию на полі лідера групи. Адже "Стандард", за великим рахунком, звичайний європейський середняк, такий саме, як і "Ворскла", тільки з трохи більшим досвідом. Справа в обставинах, котрі передували грі.
Нагадаємо, що "Ворскла" добиралася до бельгійського Льєжа майже добу. Затримка рейсу, другого, перекладні - врешті-решт випробувати поле газону команді, що прибула до готелю о третій ночі, не вдалося. З огляду на це очікувалося, що рано чи пізно "Ворскла" фізично сдасть, а "Стандард", котрий помітно додає у других таймах своє все ж візьме.
Але не так сталося як гадалося. Так, "Ворскла" не показала "барселонського" футболу ані в першому, ані в другому таймах, але чи чекав хтось на це? Команда Павлова є доволі прагматичним колективом, котрий вкотре підтвердив це у Льєжі. Гості приїхали не програти, зробивши подарунок на день народження президенту клуба Бабаєву, і їм це вдалося.
Микола Петрович навіть не випустив жодного форварда в основі. А й справді, навіщо? Янузі ще не відновився повністю від наслідків пошкодження, віковий Сачко потребує обережного використання та й не в найкращій формі. Але у тренера є моторний Безус, котрий непогано проявив себе у ролі нападника в Луганську, от Павлов і довірився Роману. Чи прогадав? Двояка ситуація. З одного боку Безус постійно пропонував себе партнерам, намагався чіплятися за м’яч, був активним. З іншого, вже на початку зустрічі він отримав картку за жорсткий фол, надалі кілька разів був близьким ще однієї - то за фоли, то за симуляції.
"Стандард" активності Романа протиставив флангову діяльність. Особливо вирізнявся лівий фланг, де діяли ван Дамм та Поконьолі, але й правий з темношкірим Муянгі постачав м’ячами центрфорварда Сир’яка. Той діяв за принципом "бив, б’ю та битиму" і намагався навантажувати Долганського за першої нагоди. Справді гостро вийшло лише раз, але Сергій впорався з пострілом івуарійця. Також гострими були кутові, після одного з яких ван Дамм не влучив у порожній кут воріт "ворсклян".
По перерві ситуація спочатку не змінилася. Господарі продовжували нарощувати перевагу за пострілами по воротах, але чогось гострого тривалий час створити не могли. Але ближче до середину тайму розбігалися. Були небезпечні постріли Сейхаса, Муянгі, а одного разу Даллку підстрахував Долганського та виніс м’яч з порожніх воріт після помилки Сергій на виході. Бельгійці почали грати жорстко, допомогу довелося отримувати Селіну та Ткачуку, але залякати суперників "Стандард" не зміг.
При цьому "Ворскла" намагалася виводити м’яч не за рахунок звичайних виносів, а із допомогою комбінацій. І якби не великий відсоток браку... Маркоскі ще набрав кондицій, Ребенок здав, лише Кривошеєнко з Селіним намагалися бути активними, але й в них було багато неточних дій. Янузі ніби й намагався бути не менш активним, ніж Безус, але гру провів посередню.
От і вийшло, що нічия стала найбільш справедливим результатом зустрічі. Так, господарі мали перевагу, але не настільки значну, щоб напрацювати на гол. А "Ворскла", здається, починає вчитися на власних помилках. В першому турі програли через власну необачність у штрафному, в другому, бо почали грати лише після перерви, тепер вдалося видряпати нічию. Логічним продовженням ряду "перший матч-перший гол-перше очко" стала б перша перемога. Чи не так, Микола Петровичу?
