"Іллічівець": Команда без перспективи?
Чудесний порятунок в останньому турі минулого чемпіонату, коли "іллічі" змогли вирвати перемогу в самого "Динамо" не замилив очі місцевим вболівальникам. Об’єктом їхньої критики став Валерій Яремченко, що взимку прийшов як рятівник, котрий мав привити команді вміння стабільно набирати очки. Казати, що Валерій Іванович цього не вмів не можна – за часів незалежної України у нього був досить вдалий досвід роботи не лише з "Шахтарем", а й, скажімо, з "Кремінем".
Але тут не вийшло. При цьому, якщо йдучи у Кременчук в середині 90-х, тренер запросив ударне тріо Атєлькін-Матвєєв-Леонов, то зараз вирішив не обмежувати себе. Вийшло як з якоюсь спецією – все добре в міру та вчасно. Вчорашні дублери на кшталт Будківського чи Окріашвілі, безперечно, були і є небезталанними, але поки відверто не готові до пекла Прем’єр-ліги. Це зрозумів і Яремченко і вирішив пошукати новачків вже не лише у "молодіжці" "гірників", а серед більш досвідчених гравців. Ці футболісти належать "Шахтарю", але реальних шансів пробитися в основу поки не мають. Так у команді опинилися Віценець, Іщенко, Кожанов, Полянський, Фомін, Шуст.
Враховуючи, що у команді залишилися майстри добротного рівня за українськими мірками, такі як Ярошенко, Невмивака, Пуканич, захисники молодіжної (Путівцев) та навіть дорослої (Бутко) збірних України, можна було очікувати, що "Іллічівець" цього сезону буде серйозним конкурентом у боротьбі за місце в Лізі Європи. Тим більш разючим виглядає контраст між омріяним та досягнутим результатом. Так питання про першу лігу зараз не стоїть, але хіба для цього запрошувалися до команди всі ці майстри? При цьому більшість очок команда набрала вже без Яремченка, котрий був змушений піти з команди після 12 туру, коли "Іллічівець" мав доробок у 9 очок та перебувала у зоні вильоту! А була ж ще поразка від "Волині" у грі на Кубок з рахунком 7:1…
Вболівальники влаштовували демонстрації, обурюючись на тренера, котрий, на їх думку, не довіряв місцевим футболістам. Був би результат, певно, було б й інше ставлення до Яремченка, але його не було. Чому? Дуже спокусливим є відповісти, що вся провина на "донецьких", котрі не викладаються у матчах за нерідну команду, котру залишать наприкінці сезону. Однак 14 очок з 28 можливих, що набрали ці ж гравці під керівництвом нових наставників, кажуть про те, що грати вони все ж можуть. Як можуть і не поступатися при цьому командам з зони єврокубків (нічия з "Арсеналом" і перемога над "Дніпром", хай і в зіпсованому суддівством матчі).
Тому видається вірогідним пояснення, згідно з яким Яремченко просто не зміг знайти контакт з командою. Штука неприємна, але буває навіть з найбільш маститими тренерами. Що стало причиною – важко сказати, але є припущення, що Валерій Іванович просто втратив навик роботи. Оце "не вмів" з першого абзацу не означає "не вміє". Рівень українського чемпіонату дійсно помітно виріс за це десятиліття, нові реалії вимагають нових підходів до справи. Змінилася психологія гравців, рівень підготовки команд і т.д., і т.п. А Яремченко після роботи головним в "Шахтарі" у 2002/03 роках пропрацював по сезону в запорізькому "Металурзі" (2004/05) та "Карпатах" (2007/08). З такими перервами важко було б будь-кому, це об’єктивний фактор. Ще й переходити від ситої роботи у "дублі" "Шахтаря", де команда завдяки грошам Ахметова має найкращі умови для перемог, до важких буднів нашої Прем’єр-ліги…
От і не вийшло у тренера побудувати команду. Сказати, у що грав "Іллічівець" більшу частину кола дуже важко. Гра, швидше, спиралася на індивідуальні спроби когось з виконавців створити моменти. Кожанов намагався накрутити суперника та подати, Фомін вискочити та замкнути, а Пуканич прикладався здалеку, десь так. З приходом Леонова та Орбу ситуація змінилася на краще. Чи то вони виявилися кращими мотиваторами, чи щастити почало, чи календар допоміг, чи все разом, але команда очки почала брати. 50-відсоткового показника вистачило для того, щоб керівництво клубу дало молодим фахівцям карт-бланш ще на півроку. За 10 турів, що залишилися до кінця першості, згаяне не надолужиш і про єврокубки "Іллічівець" може не мріяти, повірити у одночасний провал конкурентів та власні успіху за непростого розкладу ігор важко.
Тому наразі є два варіанти розвитку подій. Перший, назвемо його оптимістичним, такий: гравці рвуть жили у цих матчах, доводячи, що наступного року могли б спробувати себе на більш високому рівні або хоча б показують, що їх все влаштовує тут і їхати до умовного Луганську вони більше не хочуть. Їх контракти викуповують в "Шахтаря", і нові патріоти Маріуполя становлять основу доволі перспективного колективу. Тренери ж доводять свій фаховий рівень та залишаються у команді на постійній основі і борються наступного року за те ж місце в Лізі Європи. При цьому команда не забуває і про інші джерела поповнення складу. Тут цікавою є заява Леонова, котрий визнав, що команді необхідний форвард. Якщо ним виявить умовний Кузнєцов - одна справа, це говоритиме на користь першого сценарія. Якщо ж це буде умовний хлопець з "Шахтаря-3" - ...
Варіант другий, більш реалістичний, полягає у тому, що команда не викладаючись, дограє сезон. Фінішує в десятці – добре, ні – можна списати на психологію орендованих та молодість тренерів. Щодо кадрового поповнення, то враховуючи, що комбінат-спонсор команди якось не має передумов зникнути зі списку власності СКМ, очікуємо на продовження ставки на орендованих донеччан. З тренерами можуть і розпрощатися, екс-гравців "Шахтаря", що хотіли б очолити колектив, вистачатиме, врешті-решт можна і зі сторони когось запросити. А там вже як піде, може в тих саме гравців у черговій оренді якось ставлення до справи зміниться раптом.
Відмінності несуттєві, як бачимо, але у якісь стратегічні зміни не дуже віриться. Володимиру Бойкові, вочевидь, важливо, щоб у вишці був клуб з його міста, але яке місце цей клуб там посяде – питання другорядне, головне, щоб не вилетів і бажано не програвав 0:9 чи 1:7. Все ж не такі вже традиції в Маріуполя, щоб вважати не потрапляння до Ліги Європи провалом. А тут ще такий варіант з щорічним підсиленням чи хоча б підтримкою на мінімально належному рівні клуба за мінімум грошей, мрія господаря. Тому все в "Іллічівці" буде спокійно. Принаймні, про це говорить весь попередній досвід виступів команди з портового міста.
Найкращий матч: "Іллічівець" - "Дніпро" - 3:2.
Найгірший матч: "Іллічівець" - "Кривбас" - 1:3
Тріо найкращих гравців: Бутко, Кожанов. Ярошенко
Гравець-розчарування: Віценець (статус одного з найбільш перспективних молодих гравців країни не підтверджує)
Прогноз: місце в хвості десятки, плюс-мінус сходинка