Анатолій Дем'яненко у бутність свою тренером київського "Динамо" викликав чимало критичних стріл на свою адресу виступами у євротурнірах, однак у чемпіонаті його команда досягала результату. Не в останню чергу це було зумовлено вдалими виступами у матчах проти донецького "Шахтаря", керованого Мірчею Луческу. Минуло кілька років, Дем'яненко встиг попрацювати за кордоном, повернувся в Україну - і його нова команда не гірше колишньої дала справжній бій донеччанам.
Про цю гру будуть багато казати, прокручуючи плівку із записом фрагменту, в якому Шевчук заробив 11-метровий, але головного, тобто результату, ніхто і ніщо вже не змінить. Одразу хочеться сказати, що попри все бажання поспівчувати лучанам - симпатії більшості завжди на боці слабшого - не можна сказати, що вони не заслужили на пропущений. Однак, чи заслужили вони на пропущений таким чином - велике питання.
Перед грою слід було очікувати великої кількості забитих: у "Волині" матч через дискваліфікації пропускали три основні оборонці, у "Шахтаря" через "справу Рибки" та травму П'ятова у ворота був змушений стати колись дуже перспективний, але вже добре призабутий Шуст, хороша форма якого була під сумнівом. І у парі ситуацій Богдан показав, що йому дійсно бракує практики справжніх ігор попри всі виступи на зборах.
Схоже, що Дем'яненко розуміючи, що клас атакувальної ланки суперників значно перевищує рівень запасних його команди, дав команду підопічним атакувати, чавити суперників, працювати у відборі, а якщо вже фолити - то подалі від власних воріт. І "Волинь" з перших секунд почала виконувати його вказівку, ретельно кидаючись на м'яч та намагаючись реалізувати нечисленні моменти біля чужих воріт та грати просто і не вигадувати біля власних.
Герасим'юк вже на 4-й хвилині обіграв Кучера та бив у дальній кут, і Шуст, хоч і реагував, але зітхнув з відчутним полегшенням, коли м'ячу трохи не вистачило, аби вкрутитися у дальню "шістку". Хавбек "Волині" взагалі вирізнявся у своїй команді, змусивши згадати давні аванси "волинському Недведу". Так, він їх не виправдав і навряд чи вже вийде на рівень хоча б кандидата у збірну, але з такою завзятістю, вірою у свій дриблінг та удар йому під силу стати лідером рідної команди. Був на старті ще постріл Сімініна, прохід Павлова, котрий не наважився бити, а постріл партнера заблокували - "Шахтар" не встигав за суперником у середині поля.
Натомість "гірники" почали використовувати дальні передачі на фланг, але окрім численних кутових фактично ніяких дивідендів не отримали - Срна та Шевчук прострілювали, хорват частіше у першому таймі, українець у другому, але їхні подачі встигали накривати. Тому гол, котрий команда провела в середині першого тайму виглядав дещо несподіваним. Провалився центр захисту, спроба створити офсайд не вийшла і Луїс Адріано після пасу Фернандіньо почав реабілітовуватися за дивовижний промах у Маріуполі, після якого в минулому турі проти "Чорноморця" зіграв Селезньов.
Якби за кілька хвилин Ілсіньо реалізував свій вихід до воріт Шеліхова, то сценарій зустрічі виглядав би зовсім інакше. Напевно, справа закінчилася б крупною перемогою виїзної команди, однак бразилець свою дуель Шеліхову програв. Шеліхов взагалі відіграв дуже добре, опинявся у потрібному місці воріт та воротарського майданчика тоді, коли це було треба і у двох пропущених його провини немає.
Після цього моменту "Волинь" вирівняла гру, прийшла до тями та забила. Знову ж не скажеш, що очікувано, однак і нелогічним цей гол не назвеш - команда дійсно додала наприкінці тайму. Простріл Герасим'юка з правого флангу, Скоба не встигає пробити, але м'яч долетів до Пилипчука, котрого проґавив Срна. Перерва, і Містеру було над чим замислитися. При тому, що в нього лишалася одна заміна (Мхітарян травмувався, а от Хюбшмана, цілком ймовірно, зняли через те, що непереконливо виглядав в центрі поля), а треба було якось забивати.
Другий тайм почався з атак "гірників", Ілсіньо не реалізував ще один забійний момент, просто влучивши у голкіпера, а потім... Потім "Шахтар" залишився вдесятьох. Кучер, котрий після помилки на старті грав досить нервово, заробив дві картки за кілька хвилин і не залишив судді Козику вибору, окрім як вилучити оборонця. Незвична ситуація для ігор першості України не надто засмутила "гірників", вони атакували, бігли, але робили все це якось беззубо. Справжніх моментів, які можна було б назвати 100-відсотковими не було!
"Волинь" стояла насмерть. Причому ключове слово "стояла" - команда фактично забула про атаку, маючи 30 хвилин для того, щоб реалізувати чисельну більшість. Павлов та Герасим'юк трохи "підсіли", а заміни Дем'яненка ефекту не дали. Невідомо, чи закликав він команду якось йти вперед у перерві, однак "Волинь" подібну вказівку виконувати не збиралася та ще й фактично від контратак відмовилася, намагаючись потримати м'яч на своїй половині поля. Шеліхов заробив картку за затягування часу ще на 73-й хвилині.
Тому можна зрозуміти Луческу, котрий після гри заявив, що, хоч і розуміє причини захисної гри "Волині", але суперник вже занадто хотів вибороти лише одно очко і був за це покараний. От тільки не оцінив момент, після якого це сталося. Гра ставала все більш нервовою, почали заводитися футболісти обох команд, Ракицький "малював" пенальті та кричав на суддю. І вже за пару хвилин той в аналогічній ситуації не наважився вдруге поспіль відмовити у 11-метровому гостям, коли Шевчук впав у схожому епізоді, ледве його руки торкнувся Пічкур. Адріано забив з "точки" та фактично припинив гру. Вилучення Герасим'юка за пару хвилин стало лише символічним жестом, котрий урівняв команди чисельно на полі. Хоча, перефразовуючи відомий вислів Оруелла, після таких ігор видається, що у нашому чемпіонаті всі рівні, от тільки деякі команди рівніші за інших.
