"Це був дивовижний матч" - цю фразу я заготував ще до фіналу Ліги Чемпіонів 2011/12 років. Цей поєдинок мав перервати дивовижну серію - одну з двох так точно. Перша - серія матчів без перемог господарів фінальної гри. З 1965 року, коли виграв міланський "Інтер" команди, котрі були господарками фіналів, не знали смаку тріумфів вдома. Друга серія - більш прозора. З часу, коли Роман Абрамович почав вкладати мільйони у "Аристократів", вони так іне домоглися виграшу в головній грі євросезону.
Так воно і вийшло - зустріч справді вдалася. І кубок, котрий врешті-решт здійняв над головою дует Терр-Лампард міг отримати і представник німців. Але - є таке поняття "доля". От воне й зіграло цього разу за лондонців.
Принаймні тричі здавалося, що "Баварія" вже точно переможе. Вперше - коли на 83-й хвилині Мюллер ударом головою переграв Чеха. М'яч відскочив від газона, а "святий Петр" не зміг зреагувати на це. До удару Томаса був нудний перший тайм, коли перевагу мали німці, але прострілам та ударам Рібері з Роббеном бракувало влучності. Між тим найкращий момент мали гості - Калу пробивав ніби й потужно, проте Нойер був готовий.
В другій половині гри картина не змінилася. "Аристократи" так саме сподівалися на нечисленні контратаки. В якийсь момент співвдношення кутових становило 13:0 на користь німців. От тільки витиснути щось вони з цього не могли, захист англійців на чолі з Кехіллом та Луїшем працював, як годинник.
А потім "сині" виконали свій перший кутовий. Було це на 87-й хвилині, тому не дивно, що Тимощук та Боатенг не розібралися, кому слід вперше за гру стежити за Дрогба під час стандарту. 34-річний івуарієць забив та зробив вагому заявку на пам'ятник поблизу "Стемфорд Брідж". А буде ще й "додаток"...
Вдруге здалося, що перемога "Баварії" неминуча, коли той саме Дрогба мав перетворюватися на антигероя гри. Дідьє поставив ногу поруч з ногою Рібері у штрафному і португальський суддя вирішив, що цього достатньо для пенальті. Француза замінили, але, чесно кажучи, момент був суперечливий. Всі сумніви розвіяв Роббен - пробив по центру воріт, і стало зрозуміло, що варто чекати серії пенальті.
І тут настав третій критичний момент. Нойер відбив перший же удар - Мата відверто погано підготувався, пробивши по центру Але надалі Чех зреагував на постріл свіженького Оліча, який вийшов на заміну, а потім й з пострілом Швайнштайгера майже впорався. Хавбек пробив у стійку, проте воротар реагував і на прицільний удар в куток. Чи мав шанси не забити Дрогба? Риторичне питання...
Отже, "Челсі" виграв свій перший титул володарів Ліги Чемпіонів. Дідьє, Френк, Ешлі, Петр, Флоран, Майкл, нарешті Джон, котрий разом з Френком здійняв трофей угору - всі вони заслужили на цю перемогу. Дехто вважатиме, що ще з 2008-го, коли Террі схибив у серії 11-метрових, дехто - у 2009-му, коли суддівство Евребе та божевільний удар Іньєсти на останній хвилині допомогли "Барселоні" зробити крок до величі. Зараз цей крок зробила англійська команда, котра спростувала чутки про свою "смерть". У те, що цикл цього "Челсі" добіг кінця, вірили майже всі. Автор цих рядків після поразки від "Наполі" у 1/8 фіналу прогнозував відставку Віллаш-Боаша та відсутність дондонців у чвертьфіналі...
На щастя, справдилося лише одне попередження. Одна з найбільш красивих казок європейського футболу останніх років закінчилася. Казка команди, що відбила у італійців відрив у два голи в першому раунді плей-офф, казка, яка не дала "Барселоні" втримати перевагу у два голи за чисельної більшості в півфіналі, казка, котра не дала мюнхенцям перемогти за підтримки повного стадіону власних фанів, ведучи в рахунку за 7 хвилин до кінця гри та не забивши пенальті в овертаймі. Якщо хтось вважатиме, що все це збіг оставин - його воля, проте - чи не забагато фарту як для однієї команди? Десь вже і прояв мастерності треба побачити, чи не так?
