Ось так і твориться історія. За всю історію українського чемпіонату жодного разу "Динамо" не опускалося нижче другого місця, а "Металіст" не піднімався вище третього. Вже кілька сезонів харків’яни під керівництвом Маркевича все наполегливіше нав’язували боротьбу столичному грандові, і от сьогодні ми стали свідками цієї знаменної події: "Металіст" здобуває срібло і виходить до кваліфікації Ліги чемпіонів, "Динамо" задовольняється бронзою і вперше за 20 років не матиме можливості спробувати себе навіть у відборі до найпрестижнішого клубного турніру.
Поразка киян у Сімферополі – то окрема історія, а от для харківських вболівальників загальна перемога є в рази солодшою через те, що здобута вона на рідному стадіоні у протистоянні з найзапеклішим ворогом – "Дніпром". Хоча перед дніпропетровцями вже не стояли турнірні задачі, сумнівів у тому що вони дадуть бій "жовто-синім", просто не могло виникнути, адже сьогоднішнє дербі за своєю принциповістю вже давно знаходиться на одному рівні (якщо не вище) з класичним протистоянням "Динамо" та "Шахтаря".
Дійсно, не встиг іще розвіятися над воротами Горяінова дим від піротехніки, запаленої місцевими фанатами на вихід команд, як "Дніпро" уже повів у рахунку. Капітан господарів Соса, мабуть, просто не чекав, що гості з перших секунд кинуться в атаку, а тому не впорався із нейтралізацією Селезньова. Євгенові дозволили прийняти м’яча у штрафному майданчику, обробити його і пробити повз голкіпера.
Тим не менш, дуже скоро "Металіст" відновив рівновагу. Захист "Дніпра" помилився при створенні штучного офсайду (Чеберячко не "вийшов"), і Девіч вирвався на вільний простір перед воротами дебютанта Варцаби. Холоднокровно витримавши паузу, аби пропустити повз себе Стрініча, який наздоганяв серба, Марко пробив без шансів для молодого голкіпера.
Після обміну швидкими голами суперники дещо заспокоїлися, боротьба перемістилася ближче до середини поля. При цьому поступово зростав градус емоцій, і все частіше Можаровському доводилося заспокоювати гравців (переважно "Дніпра") за допомогою жовтих карток.
Вже у другому таймі моменти знову почали виникати, але, якщо гості з них вигоди отримати не зуміли, то "Металіст" один зі своїх шансів використав. І знову виникають питання до Чеберячка, який вдруге лишив Девіча поза офсайдом; можливо, не варто було так рано виходити з воріт і Варцабі. Марко тікає від захисників, обходить голкіпера і закочує м’яча до порожніх воріт.
Після пропущеного голу запал "Дніпра" в атаці остаточно згас, не допомогли й заміни Рамоса, який кинув усі сили саме в напад. Натомість емоції не полі ледь не призвели до бійки, ініціаторами якої стали Калініч та Папа Гуйє, і Можаровський вже діставав з кишені червону картку, але, взявши з "хуліганів" чесне слово, що це більше не повториться, обмежився жовтими для обох – слово було дотримане, останні хвилини догравалися спокійніше.
Можливо, тому, що вже знали футболісти: "Динамо" сидіти на хвості у "Металіста" до останнього більше не збирається. Тож із фінальним свистком господарі одразу ж почали святкувати: тут і Мирона Богдановича на руках качали, і дітей на поле виносили. Харків довго йшов до цього досягнення, випадковим чи несправедливим ніхто його назвати не зможе. Далі ще останній тур, який вже в жодній точці турнірної таблиці нічого не вирішує, а потім – кваліфікація такої жаданої Ліги чемпіонів. До якої "Металіст" нарешті готовий, як ніколи раніше.
