Минуло вже 10 років з того часу, як Дніпро востаннє виборював хоча б бронзові медалі чемпіонату України (якщо, звичайно, не враховувати комплект нагород, відсуджений у Металіста через Лозанну). Тож, мабуть, перед початком цього сезону навіть третє місце у Дніпропетровську рахували б яким не яким, а успіхом. Але після того, як команда пройшла турнірною дистанцією і на певному етапі навіть вела боротьбу за золото, а до останнього туру підійшла на другому рядку таблиці, про третю сходинку вже ніхто не хотів і думати.
Тому на матч із донецьким Металургом дніпряни вийшли з чіткою як ніколи метою: виграти свій матч і, не оглядаючись на Металіст, гарантувати собі срібло та кваліфікацію Ліги Чемпіонів. І бажання це було настільки сильним, що вперед господарі вийшли вже на третій хвилині, коли Джуліано найкраще зорієнтувався у штрафному майданчику після подачі з флангу і проштовхнув м’яча до воріт. Явно не на такий початок чекали гості, тож деякий час знадобився їм, аби прийти до тями.
Але, оговтавшись, Металург перебрав ініціативу до своїх рук. Та і господарі не особливо були проти: показовими були їхні контратаки у середині першого тайму, коли вперед йшли лише 3-4 гравці Дніпра, решта ж зупинялися на рівні центральної лінії. І саме тоді, коли здалося, що донеччани от-от покарають дніпрян за таку ранню гру на утримання, ті подвоїли рахунок - знову Джуліано виявився найспритнішим на підборі після стандарту.
Другий гол дещо відняв впевненість у гостей, вирівнявши гру, але перед перервою Металург таки зумів скоротити рахунок, коли захисники Дніпра загубили О’Ді при подачі кутового. Але вже другий тайм почався під диктовку господарів, і дуже скоро це принесло свій результат. Третій гол створив Коноплянка, який обіграв кількох опонентів на фланзі, наблизився до воріт і прострілив уже повз Паньківа на Матеуса, якому залишалося закотити м’яча до порожніх воріт.
А тому друга половина зустрічі минула спокійніше. Дніпро грав впевнено, та і Металург розумів, що шосте місце нікуди не дінеться, адже диктор стадіону оперативно повідомляв про всі зміни рахунку у матчах Ворскли та Зорі. Десь фортуна посміхалася дніпрянам, коли поруч зі штангою пробивали гравці Металурга, десь навпаки не вистачало зовсім трохи господарям, аби збільшити перевагу. Дещо зіпсувала враження від гри сутичка між гравцями, за підсумками якої вилучені були Мазух та Мораєс, але загалом Дніпро спокійно довів гру до переможного завершення.
Таким чином, вперше після 1993 року Дніпро фінішує на другому місці в чемпіонаті України. І нехай десь лишається легкий присмак невдоволеності після програної золотої гонки, але срібло після десятиріччя у статусі вічно четвертої команди - це безперечно величезний успіх для Дніпра і досягнення Хуанде Рамоса, який підвів жирну риску під своїм четвертим сезоном в Україні. Контракт іспанця завершується, але тепер питання про те, чи варто його продовжувати, мабуть, вже ні в кого не виникатиме.
