В умовах життя з обмеженим використанням раніше немаленьких зовнішніх можливостей, провідним вітчизняним клубам лишається одне - звернути активні погляди на внутрішній ринок, де, втім, є немало варіантів для підсилення.
Чемпіон вирішив виділити сімох, на нашу думку, найбажаніших гравців УПЛ, яким саме час отримати "підвищення".
1. Жуніор Мораєс (Металург Донецьк)
За два з половиною роки, проведені у чемпіонаті української Прем’єр-ліги, Мораєс перетворився з перспективного нападника у справжнього голеадора. Проблема забивних форвардів є давньою ахіллесовою п’ятою вітчизняної першості, то ж фактичний результат 0,5 гола за гру від Жуніора протягом кар’єри на українській землі можна визнати безумовно вдалим результатом.
Не варто забувати, що донеччани при бразильцеві ніколи не претендували на вищі місця, а партнери Мораєса, при всій до них повазі, поступалися Жуніору класом, потенціалом, а частіше - ще й можливостями. Результат у 19 м'ячів - планка, підкорена гравцем у минулому сезоні, є рекордом результативності виконавця, що говорить про пік розвитку Мораєса як такого.
Можливий перехід до київського Динамо може бути вигідним для обох сторін гіпотетичної співпраці - "біло-синім" потрібен забивний форвард, який знайомий з реаліями УПЛ, Мораєс може отримати шанс пограти у великому клубі.
2. Яннік Болі (Зоря Луганськ)
Пов'язаний контрактними зобов’язаннями з луганцями, Болі дав зрозуміти, що до табору чемпіона СРСР 1972 року не повернеться. Однак за бажанням гравця прикритися загрозою нестабільної ситуації у цілком спокійних регіонах країни можна розгледіти банальне меркантильне хотіння виловити якомога більше риби у поки мутній воді.
Болі - амбіційний гравець, який має логічне бажання якомога швидше поповнити ряди клубу, який буде боротися за вищі місця у своїй національній першості, або ж, принаймні, не буде пасти задніх на батьківщині футболіста. У минулому сезоні Яннік довів, що за гідної підтримки із середини поля на нього можна розраховувати як на прицільного снайпера. Тому ж Динамо, а тим паче обезкровленому Металісту, Болі аж ніяк не завадив би.
3. Павло Ксьонз (Карпати Львів)
Минулий сезон став переломним у кар’єрі вихованця київського Динамо. Отримавши запрошення в один з чотирьох вітчизняних грандів, Ксьонз став однією з найбільш помітних фігур УПЛ на правому фланзі, поступаючись хіба що "вічно кращому" Даріо Срні. На рахунку Павла 5 гольових передач, переконливе господарювання на своїй бровці, а також "кандидатська" у головну команду країни.
Вимушене повернення до Львова не на руку як самим "левам", так і розвитку цього, без сумніву, обдарованого виконавця, який знаходиться у віці футбольного розквіту. Після трансферу до Дніпра Матоса дивно чути про подальший інтерес до персони Ксьонза від Мирона Маркевича, проте не менш дивним буде встановлення факту подальшого перебування Ксьонза у Карпатах.
4. Дмитро Хомченовський (Зоря Луганськ)
Фланговий півзахисник Зорі перебуває у віці, коли перехід у команду, вищу за рангом і можливостями, - обов’язковий для подальшого росту. Сезон-2013/14 став для Хомченовського, як і для всієї луганської команди, найкращим. На рахунку півзахисника національної збірної України 10 очок за системою "гол+пас" (5+5), а також цілий каскад справді помітних дій на полі, як індивідуальних, так і на користь команди (так, Хомченовський забив один з кращих голів чемпіонату, який став першим у минулій першості).
Парадокс, але Дмитро відноситься до тих, хто таємно може і навіть має бажати переходу колеги по позиції Євгена Коноплянки до іншого чемпіонату. Саме Дніпро давно і в голос розглядається як найбільш вірогідний варіант продовження кар’єри вихованцем донецького Олімпіка.
5. Артем Громов (Ворскла Полтава)
Один з відкриттів минулого сезону - Громов - стрімко увірвався як у стабільно стартовий склад своєї команди, так і в когорту футболістів, яким тіснувато у штанцях свого нинішнього клубу. Як і Хомченовський, Громов зумів підкорити у минулому сезоні такий знаковий показник, як "десятка", адже забив 6 голів і віддав 4 гольові передачі. Якщо раніше гра Артема не відзначалася стабільністю, футболіст не охоче відпрацьовував у захисті, то на сьогодні Громов, як то кажуть, змужнів і додав у футбольній мудрості. Ставка Василя Сачка на полтавську молодь, не варто сумніватися, може сприяти подальшому утриманню Громова на поточному рівні, однак чи стане Артем у Полтаві виконавцем для тієї ж збірної України?..
6. Ігор Пластун (Карпати Львів)
З року в рік екс-захисник Оболоні залишається одним з кращих футболістів країни у грі на другому поверсі. Крім того, Пластуну не відмовиш і в розумінні футболу та вмінні обрати правильну позицію. В умовах стабільного дефіциту висококласних українських виконавців на позиції центрального оборонця, Пластун, на нашу думку, давно заслуговує на шанс спробувати себе у колективі, який ставить перед собою вищі завдання. Цікаво, що при всій своїй "оборононаправленості", Пластун продовжує залишатися одним з найбільш активних гравців УПЛ по підключенню до атак своєї команди. Мова як про стандартні положення, так і про позиційні наступи.
7. Володимир Костевич (Карпати Львів)
Ще один захисник львів’ян, наймолодший у цьому списку гравець, Володимир Костевич, вже сьогодні демонструє не по роках солідну та впевнену гру на своєму фланзі. Говорячи про Костевича, варто застосовувати найбільш влучну характеристику його гри - "надійний". Флангом Володимира, хто б йому не протистояв, важко не те, що пройти, а "просочитися". Для футболіста без вагомого досвіду, який поки краще виглядає саме у руйнівних діях, такі схильності замолоду є хорощим сигналом для подальшого розвитку.
