Як такого дербі не вийшло. По-перше, дві донецькі команди через війну на Сході України грали в Києві, а по-друге, ця гра була більш схожа на побиття, ніж на битву з поняттям "дербі". Можливо, Олімпік і хотів створити проблеми Шахтарю, але виглядало це все якось невпевненно. Чи після нічиєї з Динамо сили закінчилися, чи просто зробили подарунок своїм більш титулованим землякам, щоб ті особливо не напружувалися.
У першому таймі обидві команди показали нудний футбол, але Шахтар зумів забити два гола. Спочатку номінальні "господарі" організували автогол, якийсь
чомусь записали на Кривцова і удар-красень вийшов в Тайсона, коли м`яч від штанги залетів у ворота Олімпіка. Команда Романа Санжара у першому таймі здебільшого
намагалася давати не грати Шахтарю, аніж сама показувала футбол. У стартові 45 хвилин потурбувати ворота Каніболоцького гравці Олімпіка не зуміли.
Другий тайм вже був повеселіше. І м`ячів було забито ще три і втрачено ще з десяток гольових моментів. Вже на початку другого тайму захист Олімпіка прогавив
Гладкого і той робить рахунок 3:0. Далі протягом хвилин десяти Шахтар дав Олімпіку кілька шансів, щоб забити хоча б гол. Але ні Лисенко, ні двічі Кадимян свої моменти не реалізували. А ось після виходу на поле утікачів Тейшейри, Дугласа Коста, а пізніше і Веллінгтона Нема гра і зовсім перетворилася на тренування бразильців в Києві.
Моментів біля воріт Литовки створено чимало, а забили гірники ще двічі. Відзначився, вийшовший на заміну Веллінгтон та вже в доданий арбітром час Степаненко. Про гру Олімпіка в ці хвилини і нічого згадати. Можливо, лише вартий уваги вихід на поле 42-річного президента Олімпіка Гельзіна, який одного разу вдарив у бік воріт Каніболоцького, подав один кутовий та двічі отримав по ногах від Ракицького.
Отже, Шахтар отримав легку перемогу над командою, яка обіцяла дати Шахтарю бій, але чомусь "кістьми лягали" футболісти Олімпіка лише в матчі з Динамо. Ось таке у нас поняття донецького дербі...
