Для Шахтаря поєдинок проти Порту перетворювався на справжню перевірку. Донеччанам ще не доводилося проводити домашні матчі Ліги Чемпіонів в іншому місті. Саме тому вони сильно переживали, чи прийдуть уболівальники на Арену-Львів, чи заповнять чашу стадіону по вінця, і чи будуть вони підтримувати хоча й українську команду, але яку багато хто недолюблює.
Як виявилося, переживання виявилися марними. Квитки розкупили за кілька днів до матчу, і якщо на самому поєдинку і були вільні місця, то їх було небагато. Та і сама підтримка виявилася на рівні, щоправда, мала переважніше притаманний Львову український характер. Тому у Шахтаря були всі передумови для здобуття позитивного результату. А футболісти мали реабілітуватися перед власними прихильниками за поразку від Зоря, яка сталася у чемпіонаті десять днів тому.
Незважаючи на підтримку, Шахтар досить стримано розпочав зустріч. Як взагалі бути чесним, то він її провів, граючи другим номером. Порту заволодів ініціативою, перепасовуючись на власній половині поля, що викликало свист з трибун. Згодом команди обмінялися хорошими ударами. Фабіано витягнув постріл Тайсона, а Даніло не влучив у дальній кут. А на 19-й хвилині Джюнейт Чакир мав усі переумовии, аби поставити у ворота донеччан пенальті. Ракицький рукою зупинив простріл з правого флангу.
Не дав тоді, дав на ближче до завершення тайму. Кучер на вході у штрафний майданчик дещо підчепив п'яту Браїмі, і сам постраждалий вирішив виконати вирок. Та не судилося - П'ятов у красивому стрибку відбив цей пенальті. Далі пішла дещо жорстка гра, кілька разів арбітр показував жовті картки, однак тайм так і закінчився.
Друга половина зустрічі розпочалася для Шахтаря краще не придумаєш. Кучер у чужому штрафному майданчику обікрав Олівера Торреса, після чого віддав на Тейшейру, якому важче було не забити, ніж забити. Тут би добити португальців, але "помаранчево-чорні" швидко "сіли" на власну половину, віддавши супернику тотальну перевагу. Довго у них не виходило створити небезпеку попереду, але коли вийшли Мартінес і Кінтеро, П'ятову та компанії стало важкувато.
Порту тиснув, а захист донеччан тримався. Удари або блокувалися, або П'ятов упевнено діяв у воротах, як то було після удару Адріана Лопеса. Але через хвилину Шахтарю вдався контрвипад. Тейшейра відібрав м'яч біля воріт Порту, віддав на Ілсіньо, який перепасував на Бернарда, а той уже бив, проте вийшов точний пас на Луїса Адріано. Здавалося, що тепер "гірники" вже свого не впустить. Арена-Львів просто шаленіла...
Шаленіла недовго... Через три хвилини Ракицький знову зіграв рукою у власному майданчику. У цьому епізоді Чакир не міг не призначити пенальті. П'ятов був близький до того, щоб відбити і цей пенальті, але трішки не дістав м'яч. І ось тут би хотілося, щоб команда відійшла назад, повністю "сіла" та відбивала м'яч просто подалі. На жаль, бразильці так не вміють... Ілсіньо, Бернард і Луїс Адріано були відірвані від інших. Вони намагалися забити ще, а в оборону не поверталися. От і вишло, що на останній хвилині Мартінес зрівняв рахунок, випередивши Ракицького.
Втрачена перемога, на яку перед стартом поєдинку Шахтар, можливо, і погодився б. Арена-Львів проводжала гравці вигуками "Молодці!", проте не обійшлося, на жаль, і без неприємного епізоду. Фанати вивісили банер з написом "УЄФА", розфарбованим у російський прапор. А наприкінці другого тайму ще й кинули на поле фаєр... Як відреагує на це все УЄФА, важко сказати. Не повторити б долю московського ЦСКА...
