Менше місяця залишилося до Конгресу Федерації футболу України, на якому буде обрано нового керівника ФФУ. Кандидатів, як відомо, є троє. Чемпіон запросив до розмови одного із них - президента Федерації футболу Львівщини Ярослава Грисьо.
- Ярославе Антоновичу, що спонукало Вас висунути свою кандидатуру на посаду президента Федерації футболу України?
- Це не я висунув свою кандидатуру, а Виконком Федерації футболу Львівщини. Футбольна громада області довірила мені посаду керівника ФФЛ 18 років тому. У нас хороша динаміка росту львівського футболу. Тому ми вважаємо, що маємо моральне право висунути свою людину на вибори президента ФФУ. Це ж не тільки моя думка, а всіх членів Виконкому ФФЛ, які проголосували за це рішення.
Особисто я не ініціював цього, але вважаю, що Федерація футболу Львівщини - одна з найкращих в Україні, причому уже не один рік. Підсумки 2014-го тільки це вкотре підтвердили: команда з нашої області стала чемпіоном України серед аматорів, є фіналістом Кубку України серед аматорів, є у нас переможці низки турнірів серед ветеранів.
Наші успіхи спонукали до певних міркувань. Футбол потрібно розвивати, починаючи із самих низів. І працюючи на обласному рівні, найкраще розумієш суть проблем, бачиш шляхи розвитку. Тому було прийнято рішення висунути мене кандидатом у президенти ФФУ.
- Переглядав Вашу передвиборчу програму. Перше враження, що там прописані загальні речі про розвиток обласних осередків Федерацій, масового футболу. Але як саме громадська організація може залучити кошти на ці справи?
- У першу чергу, фінансова підтримка повинна бути на державному рівні, на рівні керівників області та міста й, звісно, потрібно залучати спонсорів. Без такої підтримки, особливо дитячо-юнацького та масового футболу, важко розраховувати на досягнення поставлених цілей на професійному рівні.
Зрозуміло, що професійний футбол - це приватний сектор, але і тут держава має можливості знайти способи підтримати клуби. І не обов’язково економічно. Це можуть бути земельні ділянки та інші речі, якими громада області чи міста може допомогти клубові. Тобто, можна знайти золоту середину, завдяки якій професійні клуби будуть стабільно функціонувати. А так за останні 23 роки в українському футболі зникло близько 150 професійних клубів. У якій ще державі таке траплялося? Тут є проблема в підтримці.
Безперечно, потрібно вивчати досвід найкращих футбольних країн: Англії, Іспанії, Франції, Німеччини. Потрібно вивчати їхній досвід і екстраполювати його на наші реалії. Пригадайте, якихось 20 років тому Німеччина у Європі пасла задніх, а тепер вони знову чемпіони світу. Вони побудували систему, яка з роками принесла результат. Те ж потрібно зробити і в Україні. У нас же футбол розірваний: професійна ліга сама по собі живе, аматори - самі по собі. Жодної координації, співпраці між усіма ланками немає. На сьогодні ми забули про уболівальників, меценатів, без яких український футбол розвивається не так, як би хотілося. Впевнений, можна знайти підтримку для усіх футбольних ланок.
- Що скажете про питання із кримським футболом?
- Тут не може бути іншого ставлення, окрім того, що Крим - це Україна, а місцеві клуби повинні виступати в нашому чемпіонаті. Звісно, кримські та східноукраїнські команди через тимчасові труднощі не мають можливості виступати у всеукраїнських змаганнях. Мине певний час, і вони до нас повернуться. А нам потрібно думати, як можемо підтримати кримські та східноукраїнські клуби.
- Експерти виділяють двох основних кандидатів на посаду президента ФФУ - Ігоря Коломойського й Андрія Павелка. Як Ви оціните свої шанси на перемогу?
- У будь-яких виборах, якщо є більше однієї кандидатури, є фаворити, а є аутсайдери. Ігор Коломойський зробив чимало для нашого футболу, тому нічого дивного немає у тому, що він є фаворитом. Андрій Павелко є народним депутатом, головою бюджетної комісії. Обоє мають більш широкий політичний спектр в Україні, і тому їх відносять до фаворитів. Але до початку будь-якого футбольного матчу шанси команд рівні - 50 на 50. Тому я би не поспішав із висновками. Лише самі вибори покажуть хто фаворит, а хто аутсайдер.
- У цій ситуації кількість колективних членів ФФУ, які підтримали Андрія Павелка, не є показником?
- Безумовно, у якійсь мірі це є показником. Андрія Павелка підтримало 42 колективних члени. Зважаючи на те, скільки колективних членів підтримали мене та Коломойського, Павелко є фаворитом. Але за останні 20 років це перші вибори, коли є три кандидати. Раніше вони проходили на безальтернативній основі. Мабуть, ми йдемо правильним шляхом демократії та європейської держави.
- Ігорю Коломойського, у разі його обрання президентом Федерації, будуть закидати конфлікт інтересів через те, що він є власником Дніпра. У Вас є свій конфлікт інтересів: ваші сини працюють арбітрами, один із них нещодавно повернувся у Прем’єр-лігу. У разі перемоги на виборах, як уникнути конфлікту інтересів у Вашому випадку?
- На перше місце потрібно ставити професіоналізм, потім порядність і потім патріотизм. Якщо виходити із цієї площини, то у мене найменший конфлікт інтересів. Мої діти професійно ставляться до роботи, професійно судять та здають тести. І футбольна громада це усе бачить. Тому не варто це підносити, як конфлікт інтересів. Для нашої родини суддівство це - сімейна справа. А те, як мої сини справляються із своєю роботою, свідчать їхні професійні показники, відгуки тренерів та футболістів, відгуки керівників комітету арбітрів. А конфлікту інтересів тут не має.
- Ви підете до кінця і не знімете свою кандидатуру?
- Є гарне прислів’я: ніколи не говори ніколи. На сьогодні немає жодних передумов для зняття моєї кандидатури. І я не бачу такої потреби. Попередні п'ять Конгресів пройшли без жодної боротьби. А тепер у нас є нормальні, демократичні вибори. Ми не повинні займатися "чорним піаром", поливанням бруду, а зніматися з виборів я не збираюся.
