Чемпіон продовжує жити життям українського футболу. Цього разу предметом нашої уваги став виступ команд Прем’єр-ліги у клубних європейських кубкових змаганнях. Підсумком зусиль наших клубів стало досягнення у вигляді 34 очок, зароблених на п’ять команд. Наразі доробок України визначається восьмим місцем у таблиці коефіцієнтів УЄФА.
Шлях кожної команди – у нашому матеріалі.
Динамо (17 зароблених балів у єврокубковому сезоні, вихід в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів)
Що й казати – "біло-сині" своїх шанувальників порадували, як того не робили давно. Довгоочікуване повернення у груповий раунд Ліги Чемпіонів обернулося успіхом кули більш гучним – вперше за 17 років кияни повертаються у плей-офф найбільш престижного європейського клубного турніру.
Втім, шлях киян шовковим аж ніяк не назвеш. У квартеті з лондонським Челсі та португальським Порту "біло-сині" фаворитами аж ніяк не були, і почали із домашньої нічиєї з "драконами", яка в сенсі турнірної стратегії здавалася ледь не смертельною. Апогеєм зневіри для скептиків стала домашня нічия із розібраними "аристократами".
Після першої (і єдиної на груповій стадії!) поразки у Лондоні у вихід команди у наступний раунд вірили тільки найбільші оптимісти. Серед них був і тренер киян Сергій Ребров. Перемога у Порту стала такою ж сенсаційною, як і солодкою. Вперше за довгі роки український гранд диктував умови гри топ-клубу Старого Світу на виїзді!..
Питання звитяги у матчі з Маккабі у Києві виглядало більше технічним, проте вирішальна вікторія без глядачів далася ДК нелегко. Порівнюючи з попереднім єврокубковим сезоном, уже зараз можна говорити про те, що більшість виконавців киян досягли відчутного ігрового прогресу.
Найкращий гравець у єврокубках - Андрій Ярмоленко (5 матчів, 2 голи).
Проміжна оцінка виступу (тут і далі - за п’ятибальною шкалою, де 1 - найнижчий бал, 5 - найвищий) - 5.
Шахтар (9 балів, вихід в 1/16 фіналу Ліги Європи)
Шлях команди з Донецька у єврокубках почався незвично для останніх сезонів рано – у кваліфікації Ліги Чемпіонів. Протистояння з віденським Рапідом підтвердили, що команді важко дають матчі з колективами, які сповідують силовий футбол і мають високу командну дисципліну.
Перед жеребкуванням групового раунду турніру наставник "гірників" Мірча Луческу ремствував з приводу факту непопадання клубу у другий кошик команд. Мовляв, таким чином шанси колективу на вихід з квартету заздалегідь значно нижчі, ніж зазвичай. Румун мов у воду глядів. І спраді, через те, що ШД не "дотягнув" до такої когорти команд, клубу довелося грати з топ-клубами європейського футболу в обличчі Реала та ПСЖ.
З четвертого кошику дістався цілком "їстівний" Мальме зі Швеції. Як і очікувалося, скласти конкуренцію колективам Кріштіану Роналду та Златана Ібрагімовича "помаранчево-чорні" не змогли. Проте проблеми ігрового характеру виникли і з Мальме. Поразка у Швеції вельми ускладнила долю команди Луческу.
Ключову, фактично гру за третє місце та вихід у Лігу Європи належало зіграти у Львові. І "гірники" видали свій найкращий матч. Впевнена розгромна перемога відкрила дорогу в ЛЄ, і нехай у наступних двох матчах колектив Луческу очок більше не набрав, подібна доля спіткала і шведів, тож, завдання-мінімум Шахтар виконав.
Найкращий гравець у єврокубках - Алекс Тейшейра (6 матчів, 3 голи).
Проміжна оцінка виступу - 3,5.
Дніпро (5 балів, виліт на груповій стадії Ліги Європи)
Команда Мирона Маркевича входила у груповий раунд Ліги Європи у ранзі чинного фіналіста змагання, проте без суттєвого підсилення, більше того - у значній мірі ослабленою. Квартет із Лаціо, Русенборгом та старим (іще тоді - добрим) знайомим Сент-Етьєном обіцяв напружену боротьбу за вихід і групи.
Проте на ділі "дніпряни" до такого сценарію виявилися банально не готовими. Внутрішні негаразди клубу почали даватися взнаки з початку сезону, коли Дніпро спершу не зміг провести повноцінну трансферну кампанію (втрату важливих гравців у середній лінії й атаці та підписання вільних агентів таким означенням аж ніяк не назвеш), а потім ще й почав відчувати скруту у фінансовому забезпеченні команди - почалися затримки з виплатою заробітної платні.
Немає сумніву, що невдалому виступу команди у Європі "сприяв" ще й фактор порожнього стадіону. З рідними вболівальниками у єврокубках Дніпро зустрівся лише в останньому турі, у матчі з норвежцями, який вже нічого не вирішував. Втім, звинувачувати тренерський штаб Мирона Маркевича чи футболістів можна лише частково. Багато у чому ті стали заручниками вкотре мало зрозумілої політики керівництва клубу.
Найкращий гравець у єврокубках - Євген Селезньов (5 матчів, 2 голи).
Проміжна оцінка виступу - 3.
Зоря (2 бали, виліт у попередньому раунді плей-офф Ліги Європи)
Згадуючи впевнену ходу "чорно-білих" у кваліфікації Ліги Європи попереднього призову, у сезоні-2015/16 уболівальник мав право сподіватися на вихід команди Юрія Вернидуба у груповий раунд турніру.
Відверто кажучи, протистояння Зорі з бельгійським Шарлеруа розглядалося як долання "обов’язкової програми". І луганці довели, що вищі опонента ледь не на голову – сумарна перемога з рахунком 5:0. Наступним суперником колективу була польська Легія.
Від Зорі, як від того студента, який перескладає раніше знайому йому програму на іспиті, чекали більшого, та й суперник в останньому кваліфікаційному раунді команді був відверто під силу. На ділі ж виявилося, що цій команді, як і раніше, не вистачає досвіду й упевненості у своїх силах. Має право на життя і версія про те, що український клуб суперника з Варшави недооцінив.
Не в останню чергу такий вирок команді Івана Петряка став реальністю і через те, що колектив усе ж не мав змоги провести повноцінну трансферну кампанію. У підсумку – прикрий виліт від опонента, який за рівнем і класом Зорю аж ніяк не переважає й – близький до провалу результат у Європі.
Найкращий гравець у єврокубках - Руслан Маліновський (4 матчі, 4 голи).
Проміжна оцінка виступу - 2.5.
Ворскла (1 бал, виліт у 3-му кваліфікаційному раунді Ліги Європи)
У порівнянні з іншими українськими клубами, від полтавців у єврокубках очікували найменше. Основні причини – відсутність досвіду у доброї половини виконавців основної обойми Василя Сачка, номінальна слабкість, у порівнянні з чотирма іншими нашими представниками, та психологічна нестійкість у єврокубковому вимірі як такому.
Протистояння зі словацькою Жиліною – клубом, який назвати непрохідним для полтавців бар’єром язик аж ніяк не повертається - стало драматичним і навіть трагічним. Несподівана поразка на території суперника коштувала команді Сачка багатьох нервових клітин, необхідності переглянути своє відношення до справи (немає сумніву, що словаків десь, очевидно, недооцінили) й увімкнення максимальних обертів для того, щоб відіграти відставання у два м’ячі.
До останнього Ворскла була близькою, проте доля команді як посміхнулася, так одразу й відвернулася. Поєдинки із Жиліною продемонстрували, що у цієї Полтави є потенціал, проте й роботи над очевидними помилками - непочатий край. Втім, виліт від такого суперника, та ще й на такій стадії, в цілому для команди рівня Ворскли неприйнятний.
Найкращий гравець у єврокубках - Антон Шиндер (2 матчі, 1 гол).
Проміжна оцінка виступу - 2.
