Українська правда

Динамо любить трійцю, або підсилення по-столичному

Сергей Шемшученко — 17 лютого 2016, 15:21

Чемпіон продовжує моніторити українське футбольного міжсезоння та ділиться аналітичними висновками зі своїми читачами. Цього разу в об’єктиві нашої уваги – тема трансферів чинного найкращого клубу країни.

Напередодні відновлення баталій у Лізі Чемпіонів команда Сергія Реброва отримала значне кількісне підкріплення, яке за задумом тренерського штабу та керівництва клубу має перерости у якісне підсилення складу. Факт підписання контрактів із трьома новачками дещо відкрив деякі аспекти діяльності столичного клубу.

Колектив на чолі з капітаном команди Олександром Шовковським поповнився трьома гравцями різного віку, досвіду та можливостей. Вочевидь, варто казати про те, що кожне з трьох придбань зроблене на перспективу, і причин, про які нижче, щоб казати саме так, вдосталь.

Ставка на вільних агентів – а двоє з трьох новобранців перейшли у ДК без "комісії" для попереднього клубу футболістів – продовжує бути "трендовою" в українському футболі загалом. Київський клуб дещо несподівано робить безпрограшну, з точки зору фінансової сторони питання, ставку на двох гравців, рівень можливостей котрих нині викликає питання.

Нарешті, варто говорити про те, що Динамо продовжує дотримуватися проголошеної раніше лінії "українізації". Наразі у першій команді киян легіонери складають меншість, і тепер любителям знаходити штучні приводи не приходити на стадіон у "відмазках" типу "за команду не свої грають" буде ще важче.

Врешті, поговоримо про кожного з трьох нових гравців "біло-синіх" окремими рядками.

Олександр Яковенко

Після того, як трансфер колишнього гравця італійської Фіорентини став реальністю, ваш покірний слуга впевнений – Андрій Ярмоленко по закінченні сезону Динамо й Україну покине. Усі ми знаємо, що у відомому прислів’ї є заклик готувати санчата влітку. У випадку з ДК кадрову зброю проти майбутніх змін у складі треба мати ще із зими.

Так, Олександр не грав останні півроку й, вочевидь, перебуває не у кращих фізичних кондиціях. Проте потенціал цього виконавця, враховуючи високі результати у європейському футболі у попередні роки, є дуже великим, а контракт на півроку з можливістю пролонгації, говорить про далекоглядність Динамо та необхідність для Яковенка "стартувати з місця в кар’єр".

У тому разі, коли син легенди столичного клубу Павла Яковенка заграти у Динамо не зможе, через наведені вище причини чинний чемпіон не втрачає нічого. Якщо ж Яковенко-молодший завоює довіру тренерського штабу потом і кров’ю, за своє майбутнє у першій команді варто вельми переживати Сергію Мякушку та Владиславу Калитвинцеву.

Висока конкуренція на кожній позиції – це добра та необхідна річ, проте у цьому випадку, як у приготуванні найбільш вишуканої страви, треба правильно добирати дозування інгредієнтів, себто зберігати командні баланс і гармонію.

Яковенко може й має додати Києву варіативності в атаці, адже вміє діяти на будь-якій позиції в атаці команди. Не варто не враховувати й того, що, врешті, Олександр може заграти у ДК зовсім не на фланзі...

Мікіта Корзун

Мікіта Корзун. Світлина ФК Динамо

Підписанням контракту з колишнім гравцем мінського Динамо (а також придбанням його колеги по амплуа, про що нижче) керівники ДК побічно підтвердили, що столичний клуб щонайменше очікують кадрові зміни у центрі поля. Немає сумніву, що 20-річного білоруського хавбека придбано на перспективу. У контексті розмов про національну "спадкоємність" у порівнянні з великими попередниками одразу варто зазначити: з Хацкевичем і Белькевичем Корзуна об’єднує хіба що паспорт однієї країни.

Серед головних чинників, які впливають на сумніви щодо перспектив гравця у Києві, є питання... габаритів. Зважаючи на те, що Мікіта (саме таким є ім’я гравця білоруською мовою) – опорний півзахисник, такий гравець має бути надійним, серед іншого, й на другому поверсі. Проте Корзун має дещо низький зріст (174 сантиметри), і при стандартних положеннях вважається гравцем мало корисним.

Так, маємо приклади сильних опорних хавбеків в особах Едгара Давідса (або ж іншого голландця – Найджела де Йонга) чи Дженнаро Гаттузо, які подібні до Корзуна за своїми габаритами, проте це все ж винятки з правила.

Окрім того, вже на початку свого шляху у великому футболі Корзун має за плечима такий неприємний досвід, як важка травма. Ставка на Мікіту у найближчий час як варіант ведення гри від тренерського штабу ДК можлива навряд чи, але майбутнє гравця у столиці України залежить лише від співвітчизника інших білорусів у Динамо – братів Маковських та Сяргея Карніленка.

Валерій Федорчук

Якщо підписання Корзуна схоже, радше на бажання залучити до складу колективу перспективного півзахисника, який може підсилити команду у майбутньому, то у випадку з Федорчуком у Валерія довгострокового шансу проявити себе не буде. Зважаючи на те, що колишній півзахисник Дніпра все ще відновлюється після травми, його шанси залишитися у команді після того, як спливе термін піврічної (як і з Яковенком, з Федорчуком контракт підписано поки на нетривалий період) угоди, найменші серед трьох новачків.

Вочевидь, Сергія Реброва та його помічників не вельми влаштовує поточний стан справ щодо варіативності у центральній осі. Вірогідно, в особі Валерія тренерський штаб бачить такого собі потенційного Вукоєвича сьогоднішніх днів, який, у випадку необхідності, буде "випалювати землю", себто – центр поля, у протистоянні з суперниками Динамо. Треба визнати, що такого виконавця у ДК епохи Реброва справді не було.

Вже влітку Україну, Київ і Динамо можуть залишити Мігел Велозу, а також Юнес Беланда та Радосав Петрович. У першого закінчується контракт, другий перебуває в оренді у Шальке, і "біло-синім", відверто кажучи, не потрібен, а серб явно не виправдовує сподівань.

Тож, "вакансій" у центрі поля у Динамо, ймовірно, вистачатиме. Інша справа, що потенційним "робітникам" ще треба пройти "співбесіду" "роботодавця"...