Трансфер Романа Зозулі в іспанський Бетіс став однією з центральних подій українського не тільки футбольного, а й усього спортивного життя. Регіональне, севільське видання Estadio Deportivo не полінувалося присвятити новачку одного з двох провідних клубів міста значну увагу. Чемпіон не проходить повз потужний інформаційний привід і пропонує своїм читачам переклад публікації матеріалу іспанських колег.
Маркос Альварес є тренером Бетіса з фізичної підготовки й одним з головних прихильників Романа Зозулі. Якщо в стані "вердібланкос" є хтось, хто добре знає Романа, то це, без сумніву, саме він. Недарма цей спеціаліст працював в Україні протягом трьох років (з 2011 по 2014-й) саме в Дніпрі. Відносини, які склалися між гравцем та тренером, його знання про Зозулю з "перших рук", роблять Альвареса джерелом більш ніж надійним і таким, якому при підписанні нападника можна було давати рекомендації, гідні довіри.
Після розірвання контракту з Дніпром цей універсальний футболіст не міг не опинитися в фокусі уваги багатьох клубів Європи. Справа в тому, що Зозуля може грати не тільки на вістрі, але і в "режимі підтримки" (мабуть, іспанські колеги мають на увазі вміння Романа діяти з глибини, "під" центральним нападником – прим. Чемпіона) і, навіть, на правому фланзі.
У свої 26-ть у розрізі міжнародної кар’єри Зозуля зіграв за збірну України в 29-ти зустрічах і забив чотири голи. Роман зіграв у трьох матчах на останньому чемпіонаті Європи й схоже, що вже тоді цей нападник був приречений на те, щоб залишити свій клуб і знайти нове місце роботи. Граючи за клуб з Дніпропетровська (іспанці про перейменування міста на річці Дніпро, схоже, ще не знають – прим. Чемпіона), Зозуля відкрив двері для санкцій на свою адресу.
 |
| Світлина zn.ua |
Гравця було дискваліфіковано на шість місяців, що завадить йому грати в національних змаганнях аж до 18-го листопада. Причиною стало те, що нападник, в буквальному сенсі, приклався ногою до арбітра Анатолія Абдули в матчі півфіналу Кубка України в минулому сезоні. Це було гірше, що могло статися з Зозулею, адже раніше він відновлювався після важкої травми коліна і навряд чи міг розраховувати на більше, ніж 15 матчів на офіційному рівні, у яких він записав на свій рахунок п'ять голів і віддав на партнерів чотири гольові передачі.
Схоже, що ці дані не пройшли повз нещодавно (на початку травня – прим. Чемпіона) призначеного спортивного директора Бетіса Мігеля Торресільйо, який, мабуть, для того щоб зробити це значне підписання, підучив українську мову. Важливо, що Зозуля не коштував своєму новому клубу ані копійчини, проте ігровий інтелект цього футболіста буде прекрасним доповненням і поміччю для Рубена Кастро, Антоніо Санабрії та Алекса. У команді Густаво Пойєта Зозуля зможе додати конкуренції та варіантів ведення гри в атаці.
Вже перші контакти між сторонами показали, що гравець та роботодавець задоволені побаченим і пропонованим, а параметри співпраці та ігрові якості гравця цікавлять футболіста й клуб. Деякі ЗМІ України про трансфер як факт, що вже відбувся, писали ще в неділю. Тим не менше, були два основних підводних камені, які могли можливу угоду звести нанівець.
 |
| Світлина Світлина realbetisbalompie.es |
Головне, що могло завадити цьому трансферу – дискваліфікація гравця. У цьому контексті УЄФА повинна вирішити, чи буде це покарання застосовуватися в Іспанії або тільки в Україні, де також можуть виникнути нові рішення в цьому відношенні. Була інформація, що Федерація футболу України прийме рішення щодо пом’якшення заборони грати в офіційних матчах, якщо Зозуля перейде в західноєвропейський клуб. Йшлося навіть про те, що Роман зможе грати з 18-го серпня і, звичайно, такий розвиток подій Бетіс цілком влаштував би.
Не менш важливо було й те, як сторони вирішать економічні відмінності, які існували між клубом та гравцем щодо заробітної плати, оскілки футболіст хотів отримувати більше, ніж Бетіс йому пропонував. Як би там не було, обидві сторони продовжував працювати щодо пошуку компромісу й змогли домовитися. Відомо, що Бетіс "вів" Зозулю протягом тривалого часу й стежив за виступами гравця.
Ще одна сторона медалі життя Зозулі – його діяльність на благо своєї країни фактично в якості волонтера. За межами футбольного життя українець отримав прізвисько "Снайпер" за його прихильність до зброї і величезної симпатії, яку Роман дарує українській армії. Форвард займав одну з головних ролей у кількох кампаніях на підтримку військових своєї країни, й не раз публічно демонстрував свою позицію під час конфлікту з Росією. Ба, навіть більше, Зозуля не раз тепло вітав військових до початку і після закінчення матчів.
 |
Крім того, самі люди в погонах сприяли прославлянню його візитів, користуючись будь-яким випадком, щоб запостити в соціальних мережах селфі з Романом на фоні танків або з використанням зброї будь-якого типу. Крім того, нерідко повторювалися фотографії у камуфляжі, а також світлини, коли Зозуля віддавав почесті прапору країни. За все це Роман відчуває істинне поклоніння вболівальників. Насправді, схоже, що Роман став отримувати від такої взаємодії неоціненне задоволення.
І, схоже, інакше й бути не могло – в Зозулі є схожість з воїнами. Завдяки зв’язку з армією Роман зміцнив свій дух на полі ще більше. Таке захоплення гравця, яке інколи подумки переносить його на тисячу кілометрів, робить з Зозулі для Бетіса справжнього лева. Його чекає новий досвід, і Роману потрібно звикнути, що бути "Снайпером" треба тільки на газоні футбольного поля.
