Бєланов: "Золотий м'яч" не продамо ні за які гроші

Екс-нападник київського Динамо і збірної СРСР Ігор Бєланов ні за які гроші не продасть Золотий М'яч, який він отримав у 1986 році.

Про історії, пов'язані з призом, чутки про присудження його трофею Дієго Марадоні та багато іншого розповів сам Бєланов.

- Яке питання, пов'язане із "Золотим м'ячем", вам задають частіше за інших?

- "Де його зберігаєте?"

- І де ж?

- Перший час зберігав в одному з київських банків.

- А чи правда, що тепер він знаходиться в швейцарському?

- Ні, в українському! Навіщо мені іноземний банк? Як говориться у відомій рекламі: "Підтримаємо вітчизняного виробника!" (Сміється).

- За яких обставин вам стало відомо про перемогу?

- Мені повідомили десь за місяць до оприлюднення підсумків. Проводив відпустку в Одесі, коли подзвонив Авдей Піналов - людина, яка працювала в Динамо й одночасно на France Football. Він сказав: "Вітаю! Ти став володарем "Золотого м'яча"! "

- Хто першим розділив з вами радість?

- Мама. Потім дізналися і інші рідні, друзі. А незабаром в Україну приїхали люди з французького видання, брали інтерв'ю і фотографували мене на тлі київських пам'яток.

- Вам не здавалося, що все це відбувається уві сні?

- Ні. Протягом всього року була впевненість в своїх силах, і я розумів, що можу претендувати на якийсь високий титул. Реально оцінював власні можливості: вважаю, що добре зіграв за збірну СРСР на чемпіонаті світу в Мексиці, а до цього разом з Динамо виграв Кубок кубків. До того ж, в 1986-му я забивав багато м'ячів.

- Чи пам'ятаєте, з ким тоді конкурували - і кого в результаті випередили за кількістю набраних очок?

- Звичайно. Англійця Гарі Лінекера, який став з шістьма голами найкращим бомбардиром світової першості, й іспанця Еміліо Бутрагеньо, який забив там, як і я, чотири м'ячі.

- Що сказав вам після цієї перемоги Валерій Лобановський?

- Він обняв мене по-батьківськи і привітав. Сказав: "Ти по праву заслужив визнання. Цей рік був твій".

- Як сприйняли ваш успіх партнери по "Динамо"?

- Нормально. Хлопці привітали, пораділи за мене. Був вдячний партнерам і я: без команди ні мені, ні Олегу Блохіну, ні згодом Андрію Шевченку завоювати європейське визнання було б не під силу. Все вдалося завдяки колективу, і тільки йому!

Ігор Бєланов. Світлина ФК Динамо

- Чорної заздрості з боку одноклубників не було?

- Ні. Всі розуміли, що "Золотий м'яч" просто так не вручають. Значить, заслужив.

- Олег Блохін, який отримав приз одинадцятьма роками раніше, не ображався на France Football, що його "м'яч" виявився менше розмірами, ніж ваш?

- Дійсно, коли він став кращим в Європі, давали маленькі "м'ячі", так що, напевно, привід для невдоволення з його боку був присутній. (Посміхається). Але навіть при тому, що ось уже понад тридцять років "Золотий м'яч" виглядає інакше, ніж у Блохіна і Льва Яшина, приз від цього менш цінним не став.

- Довго чекали свого трофея?

- Його мені вручили в березні 1987-го на Республіканському стадіоні перед матчем Кубка чемпіонів з турецьким Бешикташем. Глядачів зібралося сто тисяч, все було здорово, красиво. Ми виграли 2:0, а я - після результативних ударів Блохіна і Євтушенко не забив пенальті, влучивши м'ячем у поперечину. Перехвилювався, напевно.

- За звання кращого футболіста Європи перед командою "виставлялися"?

- Аякже! Відзначили скромно, акуратно, випивши по чарці. Адже часу для цього при нашому насиченому графіку особливо і не було - постійно тренування, матчі. Потрібно було працювати.

- Доводилося чути, ніби на додачу до "Золотого м'яча" ви отримали конверт із кругленькою сумою. Це правда?

- Ні, ця інформація достовірна не більше, ніж звістка про передачу мого "Золотого м'яча" Дієго Марадоні.

- У "Спортивній газеті" в 1987 році з'явилася стаття, ніби спад в грі "Динамо" пов'язаний з тим самим конвертом. Пригадуєте?

- Пам'ятаю, як же! Писали, що я не поділився з командою - і начебто через це виникли проблеми в грі. Нісенітниця все це! Ми тоді з хлопцями лише посміялися. "Золотий м'яч" - сам по собі цінний приз. Які ще можуть бути до нього конверти!

- А супровідні документи до призу додавалися? Скажімо, сертифікат із зазначенням вашого імені.

- Ні. Нічого такого не було.

- Скільки важить м'яч?

- Шістнадцять кілограмів.

- Застрахувати приз Вам не пропонували?

- Ні.

- А колекціонери з проханням продати "Золотий м'яч" не зверталися?

- Бувало. Але ця тема навіть не обговорюється. Ні за які гроші! Мій приз - річ для мене безцінна, вона залишиться дітям. Або буде служити для історії, зайнявши гідне місце в солідному музеї.

- Чи не вважали кількість країн, в яких побували зі своїм трофеєм?

- Важко порахувати. Де я тільки з "Золотим м'ячем" не був! Об'їздив Європу, бував і в Азії. В основному - в колишніх союзних республіках. Скрізь, де мені доводилося гостювати, вболівальники і юні футболісти були щасливі можливості побачити цей приз своїми очима. А що може бути дорожче позитивних емоцій?

Діткам, закоханим в футбол, постійно говорю: потрібно неодмінно торкнутися м'яча, він фартовий. Необхідно залучати підростаюче покоління до спорту, популяризувати футбол. Від цього багато що залежить.

- На митниці "Золотий м'яч" декларуєте?

- Ні. В цьому немає необхідності.

- Під час авіаперельотів Вам дозволяють брати м'яч з собою в салон літака - або доводиться здавати його в багаж?

- У багаж його ніколи не здаю. Приз завжди зі мною.

- У свій час "Золотий м'яч" знаходився в мерії Одеси. Чи не хвилювалися за його збереження?

- Я анітрохи не переживав, так як в будівлі була серйозна охорона.

- Чи є в Україні області, де ваш приз ще не встиг побувати?

- Звичайно. Але в більшості регіонів країни "Золотий м'яч" все ж був - під час різних турнірів, пам'ятних або виставкових матчів.

- Фотосесії з "Золотим м'ячем" часто влаштовуєте?

- Коли люди просять, йду їм назустріч. Для мого призу фотосесії нерідкі. З ним в її ході може сфотографуватися кожен охочий. Зате скільки потім у людей гарного настрою, радості і посмішок! Ось що головне.

- Чия ідея створити для музею "Чорноморця" копію трофея?

- Самого клубу.

- Скільки взагалі у "Золотого м'яча" копій?

- Одна. Саме та, що зберігається в музеї "Чорноморця".

- Історичний номер тижневика France Football з підсумками референдуму у вас зберігся?

- Зрозуміло. На обкладинці я з'являюся з великого м'яча, який розкрився, вискакуючи з шкури білого ведмедя. До речі, мені і фотографію таку привезли, і картину. Висить у мене вдома.

- Чи траплялися курйози, пов'язані з "Золотим м'ячем"?

- На щастя ні. Адже це не іграшка, а серйозна річ, тому я намагаюся ставитися до неї відповідним чином. Куди б не приїжджав, скрізь "Золотий м'яч" супроводжує спеціальна охорона.

- Як часто перете пил з історичного призу?

- Коли виникає необхідність кудись їхати, відразу привожу його в порядок. До слова, перший чохол, багато років служив для зберігання "м'яча", вже віджив своє - відносно недавно довелося замінити його новим. Він більш симпатичний ...

За матеріалами Спорт-Экспресс в Украине