Ми продовжуємо підбивати підсумки половини сезону, що минув. Якщо раніше у нашій підбірці матеріалів йшлося про тих, хто сформував символічну збірну першої частини сезону, а також виділився на фоні молодих колег і тепер напевне перебуває в фокусі не тільки клубів вищої ліги України, а й зарубіжних команд, то тепер мова про тих, хто був "над" іншими.
Пропонуємо Вашій увазі суб’єктивний погляд Чемпіона на об’єкти українського футболу, завдяки яким в нашій країні зберігається суттєвий і сталий інтерес до гри №1.
Протягом першої частини сезону шанувальники українського футболу побачили 107 матчів у межах елітного дивізіону. Чемпіон висвітлював кожен тур національної першості (і надалі свою діяльність на популяризацію та подання максимально об’єктивного погляду на події в УПЛ продовжить).
Окрім того, головна команда країни - колектив під керівництвом спочатку Михайла Фоменка, а потім і Андрія Шевченка - протягом 2016-го року провів 12 матчів. Нарешті, було за чим спостерігати і в контексті виступів у Західній Європі наших легіонерів (як відомо, Чемпіон не обділяє увагою й цю тематику).
То ж "матеріалу" для обговорення вистачає - будемо раді, якщо шановні читачі не залишаться осторонь і поділяться своїми думками про тих, хто зробив вирішальний внесок у предмет наших радощів та тимчасових розчарувань. Поїхали!
Найкращий футболіст
Для півзахисника київського Динамо та збірної України Андрія Ярмоленка рік, що минув, склався неоднозначно. Власне, виступ Андрія треба розділити на два періоди та два "блоки". Якщо з початку 2016-го року та до закінчення національної першості й виграшу другого поспіль чемпіонського титулу Андрій записав на свій рахунок 5+5 за системою "гол+пас" лише в чемпіонаті України, а головне - справді вів партнерів за собою, то з початку нового сезону показники Андрія різко впали - як і його рівень гри. Доказом тому стала "суха" серія хавбека, яка склала жахливих 1199 хвилин без голів у ворота суперників.
Але! Як не дивно, будь-які спади в грі Ярмоленка ніяк не позначалися на його виступах у складі збірної України. За оцінками однієї провідної статистичної компанії, найбільш корисним футболістом нашої дружини протягом минулого року був саме Андрій. І з цим важко не погодитись, як важко пройти повз цифри, які визначають "рівень вагомості" Ярмоленка для збірної - протягом 2016-го року на його рахунку сім голів (рекорд у матчах за "синьо-жовтих" протягом одного року!) та три результативні передачі.
 |
Найкращий клуб
Незважаючи на те, що донецький Шахтар вдруге поспіль програв найбільш титулованому клубу України та Східної Європи київському Динамо гонку за чемпіонський титул, колектив тепер вже португальського тренера Паулу Фонсеки заслужив звання клубу не тільки півріччя, а й усього 2016-го року.
Власне, якщо столичний клуб зміг записати собі в актив лише початок періоду у 12 місяців, коли вперше за 16 років вийшов у плей-офф найбільш престижного європейського клубного турніру, то "помаранчево-чорні" не тільки дійшли до півфіналу Ліги Європи, а й подарували українському футболу єврокубкову весну у поточному сезоні. Нарешті, показником сили й успіхів "гірників" є й беззаперечне лідерство у національній першості.
Найкращий молодий гравець
Не тільки півріччя, а й рік, що минув, для Олександра Зінченка варто називати знаменним. Саме протягом 2016-го хавбек нідерландського ПСВ забив перший гол за збірну України (і став наймолодшим автором взяття воріт суперника в історії нашої головної команди), перейшов у топ-клуб з одного з кращих чемпіонатів Європи, здобув визнання серед спеціалістів, аналітиків та акул пера поза Східною Європою.
Нині Зінченка, без сумніву, варто називати тим футболістом, який є головною надією України в темі "завоювання" західноєвропейського футбольного ринку присутністю свого легіону в провідних клубах Старого Світу. З урахуванням процесів, які відбуваються в Манчестер Сіті й необхідністю омолодження складу "блакитного місяця", в Олександра є шанс не просто привернути увагу каталонця Хосепа Гвардіоли, а й претендувати на те, щоб замінити "стару гвардію" в середині поля. Наразі все в руках самого Зінченка.
 |
Розчарування
Національна збірна України вперше в своїй історії завоювала право грати на чемпіонаті Європи за спортивними досягненнями, а не за рахунок країни-організатора континентального форуму. Захмарні очікування (не результатів - гри й гідного представлення синьо-жовтого стягу у виконанні улюбленців) обернулося масштабним та безкрайнім "холодним душем" на голови українських уболівальників. Три поразки, нуль голів, а головне - безвольна, яка граничила зі зневір’ям та байдужістю, поведінка на полі. Усе це вилилося на голову любителів гри №1 протягом якихось дев’яти днів, але залишило невимовні жаль та смуток на багато тижнів і місяців наперед.
Перспектива
Молодіжна збірна України під керівництвом Олександра Головка має усі необхідні ресурси для того, щоб не тільки потрапити на чемпіонат Європи 2019-го року, а й стабільно успішно виконувати своє головне завдання - постачати кадри для головної команди країни. В особі таких виконавців як Денис Баланюк, Андрій Борячук, Олексій Гуцуляк, Владислав Кабаєв, Роман Підківка, Сергій Петров та багатьох інших наш футбол може отримати потужний імпульс для подальшого прогресу клубів та збірних команд. Наразі саме "молодіжка", серед збірних усіх вікових категорій, демонструє найбільш змістовний і цільний футбол, який радує око й вселяє надію на світле майбутнє.
