У п’ятницю, 24 березня національна збірна України з футболу у Загребі зіграє проти команди Хорватії. Це буде наразі найсерйозніший екзаменатор Андрія Шевченка та його штабу. Адже хорвати є лідерами та фаворитами нашої відбірної на ЧС-2018 групи.
Про прийдешній матч і не тільки Чемпіон розпитав в екс-гравця національної збірної України, а тепер експерта Євгена Левченка.
- Євгене, є оптимізм напередодні матчу Хорватія - Україна?
- Оптимізм дуже помірний. Якщо подивитися на список запрошених у нашу збірну, на те, де і як вони грають, оптимізму залишається усе менше і менше. Порівняння підбору гравців збірної Хорватії і України не нашу користь, ми їм серйозно поступаємося у класі. Оптимізм може викликати лише відчуття, що якщо українці у цій грі будуть єдиним колективом, то, при найкращих розкладах, можемо відіграти на нічию.
На жаль, у нас не має наразі гравців топ-рівня, які б могли повести команду за собою. У багатьох немає ігрової практики. А ігрова практика це все. Тому, оптимізм, як казав, дуже помірний. Я реаліст і реально дивлюся на співвідношення сил.
- У нашій групі є ще команди, які за рівнем кращі від українців?
- З іншими командами ми можемо грати на рівних, а у багатьох компонентах, навіть, перевершувати їх. Хорвати у цій групі виділяються, у них, що не гравець, то особистість, вони виступають у провідних чемпіонатах, причому стабільно. Якби наші футболісти виступали не у провідних чемпіонатах, але мали регулярну практику, було би краще.
В такому випадку і шанси збірної у цій грі були би кращими. А так, можемо розраховувати на позитив лише завдяки компактній, команднійгрі і моральний дух. Якщо хлопці налаштуються, не пропустять швидкий гол, шанс на позитивний підсумок буде. Звісно, першим номером ми навряд будемо грати. Будуть контратаки, якісь думки від Андрія Шевченка та його штабу.
Але не вірю, що ми зможемо грати першим номером, оскільки ми ніколи цього не робили в таких іграх. Думаю, віддамо ініціативу хорватам, які будуть кружляти і чекати на наші помилки. І якщо зіграємо компактно, то зменшимо шанси пропустити.
- Чому так багато українців не може закріпитися у своїх клубах? Ми переоцінюємо їхній рівень чи якась інша причина?
- Не має для усіх одного пояснення. У кожного своя стежка, свої проблеми. Шахов грає постійно, виступає в чемпіонаті Греції, є одним із найкращих у своїй команді. Кравець, коли виходить на поле, забиває. У Жені Коноплянки зовсім не має ігрової практики, думаю, на нього уже не розраховують. Тішуся за Малиновського, він заграв.
А так, ви праві, 90% наших футболістів не мають ігрової практики за кордоном. Мабуть, ми переоцінюємо свої можливості. І часто забуваємо, що чемпіонат України ніколи не був провідним. Зрештою, у нас ніколи не було відвертого, чистого чемпіонату. І те, що відбувається із українцями в іноземних клубах показало, що ми не готові до повної, конкурентної боротьби в чемпіонаті. Такої, яка є у Європі.
- Що мали на увазі, коли говорили, що у нас ніколи не було відвертого, чистого чемпіонату?
- Усі знають, що у нас чемпіонат проходить без конкурентної боротьби. Лише дві команди борються, інші – прислужують їм. Ще кілька років тому було 3-4 команди, які боролися за місце у топ-четвірці. Зараз і такої конкуренції не має. Наш чемпіонат є штучним, без пристрасті, без інтриги. Чимало команд не грає, а мучиться. Є 2-3 матчі в сезоні, які приємно дивитися, усе решта – пародія на футбол.
 |
- Часто говорять, що Україна – це футбольна країна. Але за всю історію у нас на пальцях однієї руки можна порахувати тих, хто зумів закріпитися у командах із топ-чемпіонатів…
- ...Я вам одразу скажу, що Україна – абсолютно не футбольна країна. Це міф. У чемпіонаті Радянського союзу Україна виділялася, адже було київське "Динамо", де була можливість зібрати найкращих із усієї країни. А так, на жаль, Україна не є футбольною країною. Достатньо порівняти нас із країнами, де футбол є стилем життя, де футбол не лише буцання м’яча, а й комерція, маркетинг. У нас такого не має.
Люди просто не ходять на футбол. Люди інколи ходять на збірну, щоби побачити світлий промінчик у нашому сірому царстві. Також люди приходять на кілька ігор чемпіонату. Загалом, футбол в Україні не цікавий.
- Як вважаєте, кого варто запрошувати у збірну: хто має стабільну ігрову практику чи тих, хто, можливо, більш талановитий, більше часу грає на високому рівні, але наразі не має ігрової практики?
- Усе індивідуально. Я проти того, аби відразу "відрубувати кінці" і не запрошувати тих, хто втратив ігрову практику. Ситуації бувають різними. Якщо людина пропустила кілька ігор, це не применшує його фізичні можливості, футбольні якості.
Вони не стають гіршими упродовж кількох місяців. Якщо футболіст не грає довший час, то варто уже задуматися чи варто його кликати у збірну. Можливо, варто в такому випадку дати шанс тим, хто грає у менш серйозних чемпіонатах, але регулярно. Це все-таки важливий аспект. Без офіційних матчів футболіст деградує.
Як на мене, тренерський штаб збірної повинен приймати беземоційні рішення, не бути голослівним. Андрій Шевченко обіцяв не запрошувати футболістів, які не мають ігрової практики. Але ми бачимо інше. Не хочу, при цьому, применшувати їхні колишні заслуги.
- Вразила ситуація із Романом Зозулею. Через проблеми в Іспанії, він не уже довгий час не грає. Шевченко викликав його у збірну і пояснив свій вибір потребою підтримати Романа. Виходить, що в ущерб інтересам збірної, викликаються футболісти, яких потрібно підтримати по-товариськи…
- Із Зозулею ситуацію складна. Я його підтримую і вважаю, що із ним дуже некоректно повелися в Іспанії. Це реально чорна пляма на футболі, УЄФА та ФІФА. Інша справа, коли ми говоримо суто про футбол, а не про людські якості Андрія Шевченка.
Люди без ігрової практики викликаються у збірну. Для мене це незрозуміло. У нас є проблема із нападниками. Кравець не завжди виходить на поле, із Селезньовим дивна ситуація, але він повернувся в стрій і забиває. Зозуля зараз має в колективі іншу вагу, не ігрову.
Це можна цінити, але для мене дивно, коли викликаються футболісти без ігрової практики. Тим паче, що Шевченка обіцяв інше.
- Чому ситуація із Селезньовим дивна?
- Селезньов був на виду і раніше. Ми усі знаємо чому його раніше не викликали.
- Чому?
- Через те, що він грав в Росії. Виходить так, що коли людина грає в чемпіонаті Росії, усі кричать: "зрадник". Коли людина переходить в інший чемпіонат,усе забувається. Потрібно ж бути послідовним. Або викликайте постійно, оскільки людина має певні футбольні якостіі в Росії їх проявляла. Або не викликайте взагалі через політичні мотиви. Дивна ситуація. Я не розумію критеріїв потрапляння футболістів у збірну.
 |
- Як ви ставитеся до того, щоби не викликати у збірну футболістів із чемпіонату Росії?
- Потрібно щоби були чіткі і зрозумілі критерії. Якщо ми визнаємо, що у нас триває війна із Росією і не викликаємо гравців із чемпіонату країни-агресора.Це одна справа. Поїхав хтось туди виступати, все, дорога у національну команду закрита. Або ж визнаємо, що футбол поза політикою і не зважаємо хто і де грає. Сьогоднішня ситуація для мене незрозуміла і непослідовна.
- А до якого варіанту особисто ви схиляєтеся?
- Важко… Ми переходимо у політичну дискусію. Рішення повинна приймати ФФУ. Для мене, як і для уболівальників, не зрозуміло, як в цій ситуації можна, коли ведуться військові дії на Донбасі, викликаються футболісти, які грали в чемпіонаті Росії. Федерації потрібно бути послідовною.
- Зараз уболівальники негативно відреагували на призначення Анатолія Тимощука в тренерський штаб "Зєніта". Як ви ставитеся до того, що люди їдуть працювати в Росію під час війни із цією країною?
- Давайте почнемо з того, що війна зараз штучно підтримується. На жаль, український Уряд заробляє на війні, тому вона штучно підтримується. Те, що Толік поїхав в Росію, це його вибір.
Я не розумію його мотивів. Не вірю, що Тимощук поїхав за грішми. За свою кар’єру він заробив більше, ніж пів України разом. Як на мене, його привабив спортивний принцип цієї роботи. Те, що він відкинув при цьому політичний аспект, є його вибором. Я би, мабуть, вчинив би інакше.
Але це на його совісті.Дехто скаже, що Толік зрадник… Можливо. Але він поїхав не за грішми, він не такий "годувальник сім’ї", як дехто. Я не хочу виправдовувати його вибір. Знаю, багато хто із футболістів вчинив би інакше. Думаю, Анатолій пригодився би в Україні, був би дуже затребуваним.
Взагалі, Україна не проголошувала стану війни із Росією. Офіційно у нас не має стану війни. У президента України Петра Порошенка до недавнього часу був бізнес в Росії. Політики розчаровують. Усіми бачимо, що відбувається. На цій війні робляться великі гроші. І ті люди, які прикриваються національною ідеєю, прапором, гарними лозунгами, ганьблять Україну.Влада усе так же краде гроші у людей.
- Останнє питання суто футбольне. Ризикнете спрогнозувати підсумок гри Хорватія - Україна?
- Ми почали з того, що оптимізм є, позитиву мало (сміється). Тому, схиляюся до поразки, але буду дуже задоволеним нічиєю. Отож, ставляю на нічию. Це найбільш позитивне, що на сьогодні готовий сказати при усіх кадрових проблемах нашої збірної.
