Учора чеська "Славія" офіційно оголосила про підписання гравця збірної України Руслана Ротаня. Контракт розрахований на один рік. Руслан став черговим українцем, який вирішив спробувати свої сили у Європі. Наразі інші українці без особливих успіхів виступають у закордонних клубах.
Про проблеми наших земляків у не тільки Чемпіон розпитав у Мирона Маркевича.
– Можу лише привітати Руслана Ротаня і "Славію" із початком співпраці, – каже Мирон Богданович. – Впевнений, Руслан буде корисним своїй новій команді. Про рівень чемпіонату Чехії важко говорити, оскільки не стежу за ним. Але "Славія" виступає в єврокубках, це, однозначно, плюс для Ротаня.
– Руслану Ротаню 35-ть. Раніше у нас вважали футболіста, якому за 30, пенсіонером. Зараз щось змінилося у цьому плані?
– Усе залежить від самого футболіста, його генів, професійності. Хтось завершує виступи в 30 років, а хтось в 38. Ротань, переконаний, ще пару років пограє на найвищому рівні. Особисто я ніколи в паспорт футболістам не заглядав. Стежив за його грою, на скільки його вистачає на полі.
– Що важливіше для футболіста – знайти свій чемпіонат чи команду?
– Команду… Чемпіонат може будь-яким, основне – це команда, її тактика та побудова гри, ставлення тренера, партнерів. Маємо приклад Євгена Коноплянки. Він потрапив не у свою команду і мучиться зараз.
– Коли Коноплянка переходив у "Севілью", усі говорили, що це правильний вибір, оскільки іспанський чемпіонат йому підходить за стилем. Але там у Євгена не склалося, в Німеччині також. Зараз його "сватають" в Італію, Англію. Тож, чемпіонат не має найважливіше значення, головне команда і зацікавленість у послугах Коноплянки?
– Так, 100 %. Якщо Євгену довірятиме тренер, то і він краще почуватиметься.
– Менеджер "Шальке" заявив, що Коноплянці потрібно було більше працювати на полі, а не перед телекамерами. Що це значить?
– Не знаю, у мене з ним проблем не було. Він "витягнув" чимало ігор "Дніпра". Коноплянка завжди віддавався грі, вирізнявся дриблінгом, швидкістю, точними передачами, забивав потрібні голи. Мені, як тренеру, Коноплянка дуже допоміг.
 |
| Мирон Маркевич |
– Кажуть, що ви не змушували Коноплянку багато відпрацьовувати в обороні, а за кордоном у Євгена чимало проблем через це…
–Чому? Я змушував Коноплянку і оборонятися. Звісно, не завжди. Але я підбирав йому такого захисника, який майже не йде в атаку. І це усе компенсувало. Звісно, якщо крайній захисник дуже часто підключається до атак і Коноплянка атакуючого плану гравець, то могли би виникнути проблем. А так, був захисник, який прикривав Євгена, страхував зону.
– Коноплянка і Ярмоленко вважаються одними із найобдарованіших українських футболістів. Здивовані, що Євген не може себе проявити у Європі?
– Так, думав, що у Коноплянки буде усе гаразд. Сподіваюся, він таки знайде свого тренера і ще себе покаже.
– В принципі, ніхто із українців не заграв у Європі. Наші футболісти переоцінені на батьківщині чи причина в іншому?
– Мені важко відповісти на ваше питання. Нам залишається лише сподіватися, що ситуація зміниться і наші хлопці будуть на перших ролях у своїх командах?
– Олег Лужний якось сказав, що в Україні лише три гравці міжнародного рівня: Степаненко, Хачеріді та Ярмоленко. Погоджуєтеся з ним?
– Справді, це гравці хорошого рівня. Але їм потрібно поїхати і проявити себе за кордоном. Зараз ми можемо лише гадати: можуть чи не можуть. Ось якби вони поїхали, відіграли б рік, тоді усе було б зрозуміло. Хоча, безсумнівно, усі троє є гравцями хорошого рівня, одні з найкращих в Україні. А стосовно їхньої перспективи у Європі… Багато чого залежить від команди, в яку б вони потрапили, атмосфери.
– Мирон Богданович, знаю у вас були проблеми здоров’ям і ви перенесли хірургічне втручання. Розкажіть детальніше про це?
– Зараз відновлюся, думаю, через три тижні усе буде гаразд. Поболював суглоб, вирішив не зволікати і замінити його. Зробив це у Харкові в обласній лікарні. Користуючись нагодою хочу подякувати медикам, головному лікарю Богдану Федаку. Вони професіонали своєї справи.
– Найулюбленішим питанням від журналістів до вас, мабуть, є стосовно того коли і яку команду ви приймете?
– Так, справді, про це постійно запитують. Але наразі відповіді у мене не має. Хочу відчувати інтерес до роботи, бачити перспективу. А так просто когось тренувати мені уже не цікаво, не бачу у цьому сенсу.
