На чвертьфінальний матч гравці команди України виходили у статусі беззаперечних фаворитів. Це право їм надавали і власні результати (впевнена перемога у групі та матчі 1/8 фіналу проти Японії), і попередні виступи суперника. Адже команда Колумбії з групи вийшла лише з однією перемогою завдяки кращій різниці голів. Та й посередній Іран колумбійці обіграли ледве-ледве.
Але сталося не те, щоб диво, а неприємна несподіванка. Колумбія, яка майже весь перший тайм захищалася, по перерві забила швидкий гол та почала ловити українців на контратаках. Зловила лише наприкінці гри, але неодноразово могла вирішити все й раніше. Спробуємо розібратися у чому причини.
По-перше, наші футболісти діяли занадто академічно. Нібито грамотно все розігрували, намагалися діяти до вірного та вивести партнера на удар з кількох метрів. Однак після стартового відрізку суперники призвичаїлися і почали діяти більш грамотно. Хтось може назвати це "автобусом", але якщо автобус дає результат, то критика його з боку переможених виглядає якось некрасиво.
По-друге, коли вже не виходить щось зробити за рахунок командних дій, завжди залишається шанс на індивідуальний клас гравців. От його нашим гравцям в цій зустрічі і забракло. Обіграти опонента 1 в 1 виходило в кращому випадку через три рази на четвертий. У колумбійців з технікою проблем не було, а їх лідер Каро у цьому компоненті проявив себе на голову вищим за партнерів, і на дві - за українців.
По-третє, причиною поразки стали індивідуальні помилки окремих виконавців. Два голи наприкінці зустрічі були прикрими, але там вже у наших хлопців був відчай, що за 40 хвилин так і не змогли забити. А от вирішальним став ляп воротаря Іваняка, котрий пропустив несильний удар Рейеса з доволі гострого кута та далекої відстані. Можливо, кіпер не чекав на постріл (тут питання до рівня нашого чемпіонату, де непередбачуваних гравців мало), але від цього не легше. У подальшому Іваняк кілька разів виручив у серйозних ситуаціях, але поїзд вже пішов.
Що робити? Хороше питання. Вихід нашої збірної з "великого" футболу до вісімки найкращих в світі був сприйнятий як тріумф, зараз же є певне відчуття "недольоту". Ця команда, навіть з врахуванням мізерного інтересу до її виду спорту у країні, була здатна на більше. У півфіналі, звичайно, бразильці були б фаворитами, як будуть і проти колумбійців, але був би шанс, що півфінал світу допоможе фінансуванню міні-футболу на державному рівні. Вийшло, що хлопці самі покарали себе та свої колег із наступниками. І змінити цей статус унтер-офіцерської вдови їм буде дуже складно аж до наступного мундіалю.
