Де справедливість, де її шукати?

Перший "український" чемпіонат Європи з художньої гімнастики залишив після себе попри сподівання гіркий присмак розчарування...Ні, не організацією, до якої просто не може бути нарікань, ні підтримкою трибун, які шаленіли при появі кожної гімнастки, не кажучи про наших спортсменок, а все тим же...суддівством. Якщо оцінки Кабаєвої, Бессонової та Чащиної в індивідуальному заліку ще можна якось зрозуміти, то чому не були нагороджені зусилля українки Наталі Годунко, яка у неділю перевершила саму себе, пояснити неможливо...

Але спочатку про командну першість. Її фаворитами справедливо вважалися російські та українські грації, і це підтвердилося на справі, щоправда помилок вистачало як з одного боку, так і з іншого. У підсумку наша команда у складі Бесонової, Годунко та Єрофеєвої відстала від суперниць майже на 8 балів і закінчила змагання лише другою. За третє місце зачепилися білоруски.

Те ж, що відбувалося у неділю, словами передати важко. За регламентом турніру кожна країна мала право відправити для змагань в абсолютній першості лише двох гімнасток, і від України цю місію було покладено на Бесонову та Годунко. За більш, ніж шаленої підтримки трибун перша з них впевнено очолила таблицю результатів після вправ з булавами, однак кілька необов'язкових помилок при виконанні заключних елементів у наступних видах програми відкинули її на друге місце. "Золото" ж приміряла росіянка Аліна Кабаєва, хоча й вона була не бездоганною. Бронзовим блиском задовольнилася її співвітчизниця Ірина Чащина.

Боляче було дивитися, наскільки необ'єктивними були судді по відношенню до нашої Наталі Годунко. Остання вже тільки повним поєднанням з ритмом музики, виконанням ризикованих елементів та стрімкими рухами заслуговувала на медаль, але помічено це не було. Натомість єдина допущена нею незначна неточність при фіксації стрічки стала приводом для феноменального зниження її загальних балів...Відтак вона стала четвертою...


Президент UEF Димітріус Димітропулос:

На усіх змаганнях завжди багато незадоволених результатами, і лише одна гімнастка, яка стає переможницею, не відчуває цього. Як і на всіх турнірах, судді могли і тут припуститися помилок, однак звичайних незначних помилок, а цілеспрямованих змін результатів я не спостерігав, все було справедливим. Як на мене, усі 5 гімнасток – Кабаєва, Безсонова, Чащина, Годунко та Жукова закінчили змагання на своїх місцях, однак різниця у класі між ними незначна, тому й важко кожну з них правильно оцінити.

Аліна Кабаєва, гімнастка збірної Росії:

- Вважаю, що в абсолютній першості мені вдалося виправити більшість помилок при виконанні вправ зі стрічкою, які я зробила у командних змаганнях. Гадаю, я крок за кроком буду лише поліпшувати свої результати з нею. Для мене 5-й титул не ставився за мету, ми приїахли сюди продемонструвати усе найкраще, а завойована медаль – це результат за зусилля. Можливо, в Україні я виступаю востаннє, тому для мене те, що я тут поставила таку крапку, дуже важливо.

Ганна Безсонова, гімнастка збірної України:

- Мене нічого сильно не хвилювало, і якщо я у командних змаганнях припустилася декількох помилок, то в абсолютній першості вони стали незначними, хоча й мали місце… Взагалі ж, якби не Альбіна Миколаївна та Ірина Іванівна, найімовірніше, мене б не було в художній гімнастиці…Сподіваюся, на Олімпіаді я відіграюся, тобто виконаю усі елементи значно краще.

Відносно стрічки і низької оцінки за неї…Стрічка – один з найважчих предметів у художній гімнастиці. Змінювати щось в елементах, які я виконую з нею, гадаю, не потрібно, просто треба працювати над вдосконаленням програми. Що ж до оцінки суддів, я не можу їх коментувати, це повинні робити глядачі, тренер.

Я завжди готую програми не для результату, а для їх гарного виконання. Звісно, хотілося б краще вступити, проте, певно, я зараз зробила все, на що була здатна.

Ірина Чащина, гімнастка збірної Росії:

- Справді, стрічка – найважчий предмет, однак не потрібно нічого через це змінювати, навпаки – треба відшліфовувати кожний елемент. На Олімпіаді взагалі перед нами постане дуже багато проблем – ті ж самі кондиціонери, тощо…треба призвичаїтись до цього і більше працювати.

Коли я виступаю, для мене існують тільки я, глядачі, предмет та майданчик. Я навчилася не реагувати на інші фактори. Я ніколи не зупиняюся на досягнутому, наприклад, зараз залишилося лише два місяці до Олімпіади – термін, за який потрібно допрацювати все те, що не вийшло зробити.

Альбіна Дерюгіна, президент федерації художньої гімнастики України:

Мені це дуже неприємно, однак я напишу ФСБ Росії і відкритий лист президенту Путіну, оскільки іншого виходу просто немає. З цим потрібно закінчувати, потрібно поважати один одного, проводити та організовувати чесні турніри, і вигравати чесно.

Як можна, наприклад, допустити до таких змагань суддю Наталя Кузьміну після того, як були розпоширені чутки щодо погроз на її адресу? Чому президент EUF сидів поряд із суддями, якщо він повинен спостерігати за гімнастками взагалі коремо від них?

І взагалі, в абсолютній першості сьогодні безпечерно була кращою наша Наталя Годунко, але її знову ж таки проігнорували! За єдину її помилку у неї відібрали замість кількох сотих чи десятих одразу кілька балів…