ЧС-2007. Перед іспитами Франції: про все від "А" до "Я" із головним тренером жіночої збірної Леонідом Ратнером

Вже завтра вранці (о 6-й годині) національна жіноча збірна України з гандболу розпочне черговий «вояж» на зібрання найсильніших команд планети, яке цього року прийматимуть майданчики Франції. Як це не прикро констатувати, але й цього разу наша ситуація далека від оптимальної: додаткові тягарі випробовувань важкою ношею лягають на тендітні плечі українських дівчат. Як виявляється, Данії у плей-офф до нинішнього чемпіонату світу нам було «замало»: у попередньому груповому етапі фінальних змагань вітчизняних гандболісток жереб звів з командами Німеччини, Південної Кореї та Парагваю.

Та й на цьому українські «іспити» не закінчилися: до Франції через травми не полетіли Марина Вергелюк та Регіна Шимкуте (зайвий раз говорити про їхню безцінність для захисту, певно, не варто), не зможе допомогти нам і Анастасія Подпалова, яка повинна була разом з Оленою Цигицею «розбивати» оборону суперниць дальніми кидками. Не дивно, що саме з цього ми і розпочали нашу розмову з наставником збірної України, заслуженим тренером СРСР та України Леонідом Ратнером...

- Травма Вергелюк - це незамінна втрата, в її особі ми втрачаємо не лише допомогу в нападі, але й загальну додаткову стимуляцію гри і, звичайно, основну захисницю команди. Вона завжди була своєрідним рятівником збірної, закриваючи «дірки», що утворювалися: необхідно підсилити гру в центрі захисту - добре, зліва - без проблем, справа - будь ласка. Так само і в атаці. А ще ж ми не можемо розраховувати на Регіну Шимкуте, і це взагалі розбалансовує нашу оборону. Тепер змушені ставити в обороні крайню Олену Радченко на позицію напівсередньої, на якій вона ніколи не виступала, та й інші подібні перестановки на майданчику можуть закрити одні проблемні місця, але послабити таким чином інші. Що й казати - відсутність цих двох спортсменок створило нам грандіозні проблеми... Що ж до Подпалової, то ми на неї дуже розраховували в нападі, але, на жаль, і вона не зможе зіграти на чемпіонаті, хоча дуже цього б хотіла. Відтак тягнути команду в атаці змушена одна Олена Цигиця...

- Втім, нині у збірній спостерігається певний елемент омолодження складу, з'явилися нові гандболістки...

- Так, разом з нами на чемпіонат поїдуть Вікторія Борщенко, Юлія Манагарова, Юлія Снопова та Вікторія Цибуленко. Зокрема, Манагарова із часом, якщо все буде вдало складатися, вийде на високий європейський рівень: вона талановита дівчинка, і головне, щоб її награвали як крайнього гравця - це принесе свої плоди. Снопова нині грає у Львові, стала більш впевненою і ми, перш за все, розраховуємо на її дії в захисті. Цибуленко ж давно у гандболі, щоправда її вперше викликано до національної команди лише влітку цього року, і вона одразу ж зарекомендувала себе як впевнена і смілива виконавиця. Може сама атакувати, може зв'язатися з лінійною. Єдине, чого їй не вистачає - це міжнародний досвід, і тільки. В цілому, гадаю, вже після чемпіонату світу у збірній повинно з'явитися досить багато молодих гравців.

- Як на мене, у порівнянні з останніми міжнародними випробовуваннями, помітно додала Марія Боклащук...

- Дійсно, вона нині відкривається в збірній, намагається приносити якомога більше користі. Наприклад, варто згадати її дійсно «сильну» гру проти Данії. Головне, щоб у неї була стабільність, бо інколи вона може чудово провести один матч, і дещо втратити в наступному.

- Через різні причини не отримували ігрової практики екс-гравець запорізького «Мотора» Олена Резнір та Вікторія Тимошенкова, яка все ще пов'язана контрактом з «Галичанкою»...

- Ви самі все розумієте, тому мені важко що-небудь додати: майже піврічна відсутність офіційних матчів у цих дівчат не може не позначатися, адже вже за тиждень можна втрати ігрові навики. Але вони молодці. Олені важко, але вона робить все, щоб підтримувати власну форму, трохи навіть тренувалася в Німеччині, проте цього ж замало. Саме їй з Цигицею належить становити нашу головну атакуючу силу. Що ж до Вікторії, то це взагалі прикра ситуація. Вона - перший воротар у збірній, але через те, що клуби, які представляють чемпіонат України («Галичанка» та «СМАРТ» відповідно - прим. авт.), не можуть домовитися між собою з приводу контрактних умов, Тимошенкова залишається поза грою.

В цілому, всі гравці завітали до збірної з різними ступенями підготовки та власної форми. Але ж часу на підготовку було не так вже й багато, тому паралельно з награванням певних схем, розбору тактичних варіантів, перебудові оборонних редутів відповідно до втрат Вергелюк та Шимкуте, намагалися поставити всіх «на ноги» в плані фізики (і тут варто назвати прізвища заслуженого лікаря України Станіслава Прокоповича та досвідченого масажиста Віктора Умрихіна, адже їхня важлива робота завжди залишається поза увагою - прим. Авт.).

- Психологія - чи не найважливіша складова жіночого гандболу. Який нинішній настрій наших дівчат? Хто на даний момент може стати лідером в плані характеру?

- З чим - чим, а з морального питання у мене немає щонайменших претензій до жодної з дівчат, і це мене радує. Вони всі хочуть грати, показати кращий гандбол, викластися заради результату. Хоча, на жаль, не можна забувати, що від бажання до можливостей досить велика відстань. Але на сьогоднішній день бажання є, і це головне.

- Німеччина, Південна Корея і Парагвай, доля знову випробовує нас одразу двома амбіційними суперниками в групі...

- Ми вже грали проти них, передивилися нові касети з матчами за їхньою участю (Німеччини та Південної Кореї - прим. Авт.) . Це дві гандбольні машини з різними стилями гри, що можна ще сказати? Ті ж кореянки останніми роками відверто диктують власні умови усій планеті, саме вони, як на мене, і могли б перемогти на Афінській Олімпіаді, але не сталося, і вони поки що мають два «золота» головних стартів чотириріччя та ще й низку виступів у фіналах турніру. Німеччина нині теж має оптимальний склад, в якому перебувають два найкращі гравці світу - Юрак і Краузе. Я вже не кажу про чудових крайніх гравців, лінійних, голкіперах. І найголовніше - у них повноцінний склад: одну гандболістку садять на лаву, іншу, не менш сильну, випускають на майданчик. І це забуваючи, що вони у рамках підготовки до чемпіонату світу провели понад 20 матчів: називається, відчуйте різницю. А ще, звичайно, Німеччина, як і 12 найсильніших команд світу, має дуже потужну задню лінію, у багатьох збірних гравці під 190 сантиметрів, кожна з яких може легко атакувати здалеку. У нас все навпаки: залишається традиційна проблема з дефіцитом високих потужних гандболісток, які можуть кидати ззаду, і персональною опікою, яка вимагає ретельного вивчення ще з юних років. Гадаю, нам буде дуже і дуже важко за цих умов і в цій групі, але дівчата будуть старатися, і якщо вони зіграють на характері, то зможуть досягти певних цілей.

- Що ж до нашої підготовки: якими були її умови?

- Збори пройшли нормально, база в Конча Заспі зустріла нас чудовими умовами проживання, харчування, показовим теплим ставленням усього персоналу - від директора до прибиральниці. Ми відчували і повагу, і доброзичливість, за що дуже вдячні. Що з товариськими іграми? На жаль, не вдалося через традиційні проблеми залучити всіх основних гравців на турнірах у Бразилії та Кореї, і це при тому, що Корея нам сплатила всі витрати - починаючи від перельоту і закінчуючи проживанням. Там ми виступили чи не третім складом, а відтак не змогли на початку нашого підготовчого циклу до першості планети награти усі необхідні зв'язки.

- Виконання семиметрових (пенальті) традиційно будуть обов'язком капітана команди Наталі Ляпіної та Олени Резнір?

- Безперечно, так. Я їм обом довіряю, і хто з них себе краще в той чи інший момент почувати, той і братиме на себе ці функції.

- Який маршрут прибуття на місце ігор (Нант)?

- Дещо важку подорож матимемо. У ніч на суботу нам необхідно піднятися о 3-й ночі, близько 4-тої залишимо базу, потім до Парижа, там приблизно три з половиною години чекатимемо на наш рейс, і вже потім, за моїми підрахунками, пізно ввечері завтра прибудемо до Нанта. Сподіваємося, що нічого не станеться і наш час подорожі не затягнеться, бо ви чудово знаєте про проблеми, які нині має Франція із порядком на вулицях. Відповідно ми ввечері потренуватися не встигаємо, але після, маю надію, здорового сну вранці у неділю вийдемо на майданчик, буде заняття, і вже о 17-й годині за київським часом розпочнемо свій перший матч на турнірі проти німкень.