Хокей в Україні часів незалежності не назвеш масовим видом спорту. Кожен новий рік після розвалу СРСР приносив дедалі більше боязні за долю "найшвидшої гри у світі" на наших теренах. На старому багажі збірна в’їхала у вищий дивізіон чемпіонату світу, але хронічні проблеми з фінансуванням призвели до логічного результату: тепер "синьо-жовті" "теліпаються" у другій лізі.
Поступово захирів базовий клуб збірної - "Сокіл". Занепала система дитячих хокейних шкіл. Ідея київського ХК "Будівельник" залишилася тільки на папері, натомість прапор підтримки вітчизняного хокею підхопили на Донбасі. Про життя нового флагмана українського хокею розповів форвард "Донбаса" та національної збірної, вихованець київської школи Олег Шафаренко.
- Олеже, минулого тижня "Донбас" зазнав першої поразки у ВХЛ, поступившись лідерові Східної конференції тюменському "Рубіну". Чи відрізнявся вихідний день після програшу від попередніх днів відпочинку, отриманих після переможних ігор?
- Звичайно, після таких матчів на душі залишається неприємний осад. Відповідно, й настрій такий собі. Після гри всією командою ходили до лазні, аби трохи розслабитися, забути про невдачу.
- Хоча до стадії плей-офф ВХЛ ще дуже далеко, але протистояння "Донбаса" та "Рубіна" охрестили "битвою чемпіонів". Чи мала якісь особливості підготовка до цього протистояння?
- До матчу з тюменцями ми поставилися з усією відповідальністю, заїхали на базу за декілька днів. А що програли - так рахунок 0:2 не свідчить про співвідношення сил. Вважаю, "Рубіну" просто пощастило. Головний арбітр залишив нас утрьох, і саме у цей момент суперник закинув переможну шайбу.
- Перед цим матчем російські ЗМІ писали, що команди Східної конференції, де лідирує "Рубін", на голову сильніші за представників Західного дивізіону. Очне протистояння лідерів продемонструвало відносну рівність сил. Склалося таке враження, що без допомоги арбітра "Рубін" навряд чи зміг здобути перемогу...
- Я вже втомився повторювати, що суддівство у ВХЛ не відповідає рівню цього турніру. Воно як було, так і залишається сміховинним. Без зайвих уточнень зрозуміло, кому судді віддадуть пріоритет у відкритому чемпіонаті Росії у матчі за участю російської команди.
- Зазвичай, хокейні протистояння не минають без бійок. Проте ваша гра з "Рубіном" пройшла "мирно"...
- На кожну гру ми маємо настанову - отримувати поменше вилучень. Усі це знають, усі прагнуть її виконати. Але от парадокс: за матч ми однак отримуємо 24 хвилини штрафу. Тренери постійно нам нагадують про чисту гру, ми з хлопцями домовляємося не фолити, але судді бачать інше. Виходимо на матч із думкою про "фейр-плей" - а у підсумку всю гру сидимо на лавці.
- Про матч-реванш із "Рубіном" уже думаєте?
- "Рубін" - це звичайна команда, з якою можна грати на рівних. Засмучуватися не потрібно, ми їх ще переможемо.
- На матчі з тюменською командою був присутній президент ХК "Донбас" Борис Колесников. Чи мав він розмову з гравцями напередодні важливої гри?
- Ні, до роздягальні він не заходив. Але він постійно телефонує нашому генеральному директорові, цікавиться станом справ у команді, стежить за станом здоров’я хокеїстів. Словом - живе командою. Така увага Колеснікова додає нам сил, спонукає до поліпшення своєї гри та відповідального ставлення до справи. Одне прикро - за його присутності не змогли перемогти. Хоча старалися показати хорошу гру перед своїми вболівальниками, яких, до речі, було дуже багато.
- Що відомо хокеїстам про наміри ХК "Донбас" у наступному сезоні заявитися у Континентальну хокейну лігу?
- Щиро кажучи, у нас немає часу думати про КХЛ. Зараз усі наші думки про ВХЛ і Континентальний кубок. Тож ми повністю зосереджені на цих турнірах. Зрештою, час покаже.
Справді, в Україні вперше за багато років з’явився клуб з потужною інфраструктурою та відповідальним ставленням до своїх обіцянок. Усі хлопці, хто грав за кордоном і повернувся в Україну, приємно здивовані тим, як у "Донбасі" поставлена робота. Проте, на мою думку, поспішати у КХЛ не варто. Краще рухатися, долаючи шлях сходинка за сходинкою, ніж одразу заскочити нагору. Скажімо, мінське "Динамо" три чи чотири роки йшло до КХЛ. А скільки вони гравців і тренерів змінили, скільки мільйонів витратили, перш ніж створили конкурентну команду, яка змогла пробитися до плей-офф цього турніру?!
- А взагалі, як можете оцінити інфраструктуру ХК "Донбас"?
- Краще, ніж у Донецьку, в Україні не було у жодному клубі. Думати про якісь організаційно–побутові питання нам не доводиться. Треба лише грати.
- Олеже, як Ви вважаєте, чи може донецький клуб стати тим локомотивом, який виведе вітчизняний хокей та збірну із занепаду?
- Борис Колесніков заразив усіх хокеєм. Наскільки це буде серйозно - покаже час. Але можна впевнено сказати, що такого хокейного сплеску в Україні ще не було. І серйозний чемпіонат створили - ПХЛ, і ковзанки відкривають.
- Які завдання на сезон поставило керівництво "Донбаса"?
- Очікують, що проб’ємося до фіналів обох турнірів, де виступаємо, - у ВХЛ та Континентальному кубку.
- З огляду на спортивне протистояння Києва та Донецька, як Вам, киянину, дався переїзд до столиці Донбасу?
- Справді, я вихованець київського хокею. Але після восьми років закордонної кар’єри, переважно білоруської, переїзд у Донецьк сприйняв як повернення додому. Так само, як і Побєдоносцев та Матерухін (усі - екс-гравці "Сокола").
- В одному з інтерв’ю Ви казали, що мали пропозиції від клубів КХЛ. Що вас відштовхнуло від цієї ліги: ставлення до українців у Росії чи, можливо, інші обставини?
- Справді, відлякав попередній досвід виступів у Російській Федерації. Окрім того, там існує ліміт на легіонерів. Оскільки у мене немає російського паспорта, мене вважали іноземцем і я потрапляв би під ліміт.
