Україна і Хорватія у Харкові розійшлися миром
Щастить українцям грати 11 жовтня. Національна збірна цього числа провела вже свій шостий матч. І було до 2008 року у них три перемоги, нічия та поразка.
1995 р. - Словенія - Україна 3:2
1997 р. - Вірменія - Україна 0:2
2002 р. - Норвегія - Україна 0:1
2003 р. - Україна - Македонія 0:0 (товариський матч)
2006 р - Україна - Шотландія 2:0
Хорвати 11 жовтня грали лише один раз. Було це у 1997 і суперниками тоді їхніми були словенці.
1997 р. - Словенія - Хорватія 1:3
До матчу було сказано багато чого. А от сам поєдинок мав підтвердити або спростувати усі коментарі.
Стадіон заповнений повністю. Здається, лише вдруге арена "Металіст" була на всі сто відсотків "забита" (вперше так було на матчі Кубку УЄФА "Металіста" з "Евертоном" минулого року). І залунало по стадіону "Ще не вмерла України...". Був відверто приємно здивований тим, що усі гравці співали гімн України. Подумалося: от зараз "винесуть" українці гостей, якщо так налаштовані. Ще також приємно було чути, як диктор по стадіоні називає номер та ім'я гравця, а вболівальники разом викрикують його прізвище.
Не винесли...
Хорвати з перших хвилин прибрали ініціативу до своїх ніг, так би мовити. Але ненадовго і дуже скоро українці закрили гостей у їхньому штрафному майданчику, виконавши п'ять кутових поспіль. Але нічого з цього не здобули. Тут же привернув увагу і посмішку на обличчі епізод, коли показали Голайдо й арбітра. В обох не однакова "зростова категорія" і Денису доводилося дивитися на Кішпаля, як на високу гору.
До середини першого тайму гра заспокоїлася і особливих моментів у команд не було. Хорвати двічі трохи потурбували Пятова після кутових. Варто відзнасити, що Пятов і Шевченко були кращими у грі з хорватами. Перший неодноразово рятував Україну від голу (або коли не міг, то "чаклував", щоб поперечина відбивала удари), а інший створив більшість моментів біля воріт гостей.
Гості тримали м'яч, а "жовто-сині" намагалися якнайскоріше кинути у прорив Шевченка. А згодом і зовсім стало ясно, що Україна грає другим номером. Хорвати захопилися атакою і ледь не впіймали небезпечних контрвипад - пас на Шеву виявився трохи невдалим. А Андрій за десять хвилин до кінця гри нагадав про себе, яким він був кілька років тому. Він пройшов центр поля за одну-дві секунди, залишивши півзахист суперника стояти, як вкопаних. Швидкість була такою, що ніхто наздогнати форварда так і не зміг і він переадресував м'яч наліво на Голайдо, який намагався пробити відразу, але не влучив належним чином. На останніх хвилинах Шева ще раз покаже свою техніку, коли на квадратному метрі розвернеться і залишить двох гравців Хорватії позаду.
А потім показали повтор, після якого можна було починати зневажати всіх хорватських гравців (можливо, і не всіх) в арбітра. Шевчука чи то Оліч, чи то Модріч відверто ударив в обличчя. В'ячеслав (молодець!) не впав, а просто підняв руки, що от його тут б'ють, а арбітр мовчить. Нідерландський рефері розвів руками. А, може, потрібно було впасти?
Досвідчений Тимощук ледь не привіз гол у свої ворота. На своїй половині поля він прийняв м'яч і зупинився. Для чого - тільки йому, напевне, відомо. В одному положенні простояв кілька секунд, а потім зробив передачу назад, яку перехопили хорвати. Добре, що все обійшлося.
А на останній хвилині першого тайму знову виникли запитання до пана Кішпаля. Алієв по центру проривався до воріт і його відверто грубо збив Ковач. Арбітр показав жовту картку, а міг же і червону. Олександр-то виходив віч-на-віч з Плетікосою, Вукоєвіч був від м'яча трішки далеченько. А штрафний ні до чого не призвів.
Перший тайм закінчився і у серці бриніла надія, що гра стала кращою, але... Але другий тайм показав, що нічого не змінилося у грі "жовто-синіх". Другий тайм Шева і компанія провалили. Окремо стоїть лише голкіпер донецького "Шахтаря" Андрій Пятов, до якого претензій немає, а навпаки - подяка за те, що ми так і не пропустили сьогодні.
В українців було лише два моменти за весь тайм. Обидва у Шевченка. А, може, ще й Шеві можна записати цей матч у плюси. Він-то ж старався, це було видно. Але що він міг зробити сам, коли нормального пасу так за другі 45 хвилин так і не дочекався. Так от, спочатку Андрій пробив вище воріт головою після подачі штрафного, а згодом ще ногою повз ворота. І все! Більше шансів не було!
А хорватам українці дозволяли дуже багато. Гості бігали по поля "Металіста", як по своєму. На підборі після кутових були лише гості. Оліч після однієї з таких подач влучив у поперечину. Верхову дуель йому програв Назаренко. Сергій, напевне, персонально грав з форвардом гостей, адже потім він ще в одному епізоді програє боротьбу саме Олічу.
Хоча хорвати разок помилися і знову питання були до арбітра. Невдалий пас назад перехопив Голайдо і побіг вперед до воріт, а його звалив Срна, за що отримав жовту картку. А міг арбітр і в цьому епізоі показати червону Даріо, денис-то на побачення з голкіпером виходив...
Останній момент у Хорватії мав Модріч. Він головою пробивав після навісу справа. Дивно те, що у цьому епізоді біля гравця гостей не було захисників, а був... Назаренко. Можливо, Сергій у цьому матчі грав правого захисника. Тоді яке місце займав Ярмаш? Де він був у цьому моменті?
А на закінчення Кравченко, який вийшов на заміну, отримав "гірчичник" за порушення на Ковачу.
Ось таким вийшов матч Україна - Хорватія у Харкові. І, як і до цього, результат є, а гри так і немає.