Вадим Євтушенко: Реброва ніхто не буде за майку тягнути у збірну

Ми сьогодні не можемо на рівних протистояти усім провідним командам. Але ми ж граємо не чемпіонат з тридцяти ігор - це шість чи вісім відбіркових ігор, у котрих можна зібратися і гідно зіграти окрему гру. Ми з Михайличенком відвідали матч Білорусія - Англія. Цілком нормальна команда, проти якої можна грати і намагатися добиватися результату, що ми і будемо робити.

Через збірну вашої каденції пройшло багато футболістів. Ви у комусь розчарувалися?

У кожен часовий період все змінюється. Спочатку одні виглядали добре і хотілося спробувати їх, потім у них не пішла гра. Все залежить від того, як у хлопців йдуть справи у клубах. Подивіться, ми запросили нападників, котрі забили по 17 голів у минулому сезоні (Селезньов і Гоменюк - ред.), а сьогодні вони практично не забивають. Звичайно це дуже розчаровує. Хоча у нас є розуміння того, чому це відбувається.

І чому?

Все залежить від стану команди, це впливає на гру форварда. Хоча як контраргумент можна сказати: ось він не забиває, тому і команда програє. З іншого боку як грає команда і як вона використовує своїх нападників, так вони і забивають.

Проблема Голайдо саме у цьому? Ви задоволені його грою проти збірної Хорватії?

Я вважаю, що Денис Голайдо на сто відсотків виконав свої захисні функції. Його трохи не вистачило для атаки у другому таймі, але він зіграв на хорошому рівні. Мені незрозуміла критика Дениса, адже він молодий гравець, який зіграв таку гру. Якби у нього були проблеми у "Таврії", ми би його не викликали. Але він відповідально грає у кримському клубі, і він один з небагатьох флангових гравців у чемпіонаті України, який може виконувати свою роботу від початку і до кінця.

Після літньої перерви у "Таврії" Голайдо стали використовувати на іншій позиції - лівого захисника. І це також десь відбивається на його грі.

Недолік нашої преси у тому, що у нас лише критикують, а мало хвалять гравців. Коли дебютант потрапляє у збірну, з цієї події газети рубрики мають робити. А у нас, коли на ігри збірної залучили нову групу гравців - якось це все відбувається непомітно і наші журналісти пишуть "чим же здивував Михайличенко, ми же знали, що ці гравці будуть у збірній". Журналісти у нас трохи неадекватні. Треба вміти хвалити гравців.

Журналісти вміють не лише критикувати. Зокрема, після матчу з Хорватією багато видань писали, що давно не бачили такого Шевченка. А він роки три не грав за збірну України так, як він міг би грати. Чому так сталося?

Це приклад того, коли гравець потрапляє у те середовище, де йому подобається грати. Навіть не граючи у "Мілані" стільки часу скільки він хотів би, він відчув довіру. Так само і у збірній України. Хоча після матчу зі збірною Білорусі він ображався, що йому дали мало часу. Але на той Андрій був у такому стані, що ми вважали зробити саме так. Проте вже із Казахстаном він зіграв дуже пристойно.

На останні збори Шевченко приїхав іншою людиною - він був на зовсім іншому психологічному рівні. До нього повернулися лідерські амбіції. Гра підтвердила, що Андрій на правильному шляху, але на усі 90 хвилин у матчі із хорватами його не вистачило.

Нам є куди зростати як у плані гри команди, так і в індивідуальному плані.

Прокоментуйте ситуацію із Вороніним? Як він ставиться до можливості виступати за збірну України?

Конфлікту як такого не було. Якщо я працюю журналістом, то я знаю, що це амбіційний гравець, котрий хоче грати і з якихось причин не потрапив у склад, звісно я одразу ж після матчу підсуну йому мікрофон, коли він буде дуже розчарованим.

Добре, журналісту він не поскаржиться. А до кого тоді він має підходити?

Я не знаю, може наше покоління були трошки по-іншому виховано. Зараз у нас демократія, люди розкуті і мають право висловлювати свою точку зору. Нічого у цьому не бачу поганого, нехай навіть журналісти підходять я ж не можу їм заборонити.

Але тут саме ставлення гравця. Андрій погарячкував. Може йому не треба було коментувати це, адже конфлікту як такого не було. Андрія ми викликали і підтримували так само як й інших футболістів, приміром Шевченка, Калиниченка та інших, які зараз у чемпіонаті грають але не забивають голи. Ми бачимо, що у цих гравців є потенціал. Але на конкретну гру ми підбираємо такий стартовий склад, який зможе зіграти на рівні.

Те, що Воронін не вийшов, сталося не через народження у нього доньки. Це не може бути аргументом для того, чи гратиме гравець чи ні. У кожного є різні ситуації у житті.

На лавці запасних ми обговорювали як ми можемо підсилити гру, кого треба замінити. Було відчуття того, що ми можемо підсилити атаку. Але у нас були проблеми в обороні, гравці втомилися. Не відчувалося, що ми можемо підсилити гру якоюсь заміною, а було відчуття того, що ми можемо довести гру до логічного завершення (Україна із Хорватією не спромоглися забити жодного м'яча - ред.). Якби можна було замінити чотирьох-п'ятьох гравців, то змінити миттєво тактику - неможливо. Тактика була обрана, і на жаль для Андрія, для нього не знайшлося місця.

З Вороніним розмовляли після скандалу? Він приїде грати за збірну?

Ми його до гри і після привітали, він пригостив усю команду шампанським. Видно було, що він дуже розчарований, але жодних коментарів він не давав. Ми розсталися цілком нормально, лише потім побачили по телебаченню, що він казав. Це його точка зору. Я думаю, Михайличенко і Воронін знайдуть спільну мову. У них буде можливість висловитися.

Звичайно, що Андрій входить до числа найсильніших українських футболістів. Але гарантувати те, що він буде потрапляти до 11 кращих я не можу.

Євтушенко: Національну гордість купити не можна

Вікового цензу у збірній не існує. Якщо гравець відповідає рівню збірної, то, звичайно, він буде викликатися. Проблеми були і Шевченка, і у Вороніна, і у Калиниченка. Всьому всій час, десь мають створитися якісь певні умови, щоб той чи інший ветеран зміг повернутися у збірну України. У нас немає упередження щодо жодного з гравців.

Ребров зараз добре грає.

Справді, Ребров за два тури до збору перед іграми із Казахстаном і Білоруссю став грати і став забивати. До цього він не був в обоймі гравців, за якими ми прискіпливо стежили, бо був травмований і не грав. Тут ви маєте зрозуміти - якщо хтось забив гол, то одразу бігти і тягнути його за майку у збірну ніхто не буде. Ми хочемо подивитися, якщо Сергій хоче грати у збірній, ми стежимо за його грою та за усіма гравцями, які перебувають за межами України. Щоправда в Росії поки не були, але як справи у Реброва, Федоріва, ми знаємо. Як тільки ми будемо вважати, що цей гравець відповідає рівню, ми його викличемо.

А Девіч?

Девіч чудово знає, що ми спостерігаємо за ним постійно як і за всім харківським "Металістом", не зважаючи не те, що там грає обмаль українців. Йому необхідно зробити ще крок, щоб грати за збірну України, але він - в обоймі. Але він з тих нападників, які потрапили у функціональну і психологічну яму на початку сезону. Девіч не мав постійного місця у "Металісті".

Якщо ми змінюємо громадянство якомусь гравцю, це не має бути йому перепусткою у національну збірну. Він має у кожній грі доводити, що він гідний гри у збірній. Якщо він буде це робити - буде у складі.

Не здається вам, що необхідно підвищувати гонорари за виступи у національній збірній?

Національна гордість і призові - це дві речі, котрі не мають йти паралельно. Національна гордість - вона або є або її немає, купити її не можна. Якщо Григорій Суркіс попросить якогось гравця зіграти якусь гру безкоштовно, то, я думаю, гравець має це зробити. Хоча такого не може бути, адже ФФУ в силу своїх можливостей стимулює гравців збірної. В цьому плані у нас жодних проблем немає.

Зараз рівень преміальних залежить від суперника, проти Англії це один рівень, проти Білорусі, Казахстану чи Андорри - це інший. Гравці знають, скільки можуть заробити. Якщо їх це не влаштовує, то кожен може відкрито сказати - я не готовий грати за збірну України, бо мені мало платять. Тоді ви одразу зрозумієте, є в нього національна гордість чи її немає.

Записано з ефіру телеканалу "Мегаспорт"