Українська правда

Анатолій Герей: Фехтування - дуже інтелігентний вид спорту

Сергей Шемшученко — 3 лютого 2009, 09:41

П'ятикратний чемпіон України серед юніорів, бронзовий призер чемпіонату Європи серед молоді, переможець етапу Кубка світу - це лише кілька спортивних титулів майстра спорту України, фехтувальника Анатолія Герея. Вихованець ДЮСШ Динамо сьогодні тренується в залах для збірної України. Та тільки-но дається нагода - їде до рідного Ужгорода.

- Цей рік для вас, Анатолію, розпочався приємно: вас визначили як одного з кращих спортсменів-олімпійців області. Очевидно, це звання стало підсумком минулорічних здобутків?

- Так, минулий рік для мене був, так би мовити, досить плідним, оскільки брав участь у багатьох змаганнях й здобув дві дуже важливі нагороди: став бронзовим призером чемпіонату Європи для молоді в особистому заліку, а також бронзовим призером у командному заліку серед юніорів. А ще варто відзначити вдалий виступ на чемпіонаті Європи збірної Закарпаття, до складу якої входжу. Також можна згадати участь у етапі Кубка світу, що проходив у Братиславі, де збірна Закарпаття посіла восьме місце. На чемпіонаті України серед дорослих посів четверте місце. Завоювавши ж золото на етапі Кубка світу в Будапешті, я виконав норму майстра спорту міжнародного класу.

Одне слово, минулий рік був для мене дуже насиченим - тренування, збори, навчання...

- Ви є студентом Київського національного університету фізкультури, та часто буваєте і вдома, в Ужгороді. Де більше тренуєтеся?

- Тренування відбуваються постійно. Більшість тренувань, звичайно, проходять у Києві, де тренується збірна України. Збори проходять у Кончі-Заспі, в олімпійському залі підготовки. Та як тільки приїжджаю до Ужгорода, то відразу біжу в "Динамо", де великий і чудовий тренерський колектив.

- Вашим першим тренером був і залишається основним ...

- ... мій батько Анатолій Герей, котрий зараз є старшим тренером збірної команди області з фехтування. Спочатку, коли я ще був маленьким, він брав мене на роботу і я просто дивився, як тренуються старші хлопці. Потихеньку батько заохотив і мене до фехтування, прищепив потяг до цього виду спорту.

- Виходить, захоплення фехтуванням - це спадкове?

- Так, крім батька, тренером з фехтування, та й можна сказати родоначальником закарпатсь­кої школи фехтування, був мій дядько Василь Герей, заслужений тренер України, майстер спорту СРСР. Він виховав чималу когорту фехтувальників, що прославляли Закарпаття майже у всьому світі. Серед його вихованців - чемпіонка світу Вікторія Титова, срібний призер чемпіонату світу Сергій Горецький, срібна призерка чемпіонату світу Катерина Блохіна тощо.

- Що вас найбільше приваблює в цьому виді спорту?

- Спортивний азарт, можливість спілкуватися з іншими спортсменами. Прагнення піднятися на олімпійську вершину. Крім того, це дуже інтелігентний вид спорту. Фехтування - це також вид бойового мистецтва, яким у давні часи мав володіти кожний лицар.

- Чи допомагає цей вид спорту в повсякденному житті?

- Безсумнівно. Фехтування дуже розвиває рухову активність, швидку реакцію, спритність. Припустимо, падає чашка зі столу - я її можу піймати на льоту. А найголовніше - фехтування розвиває логічне мислення.

- Ви згадували, що фехтування - один із видів бойового мистецтва. Чи зможе фехтувальник, приміром, відбитися від хуліганів на вулиці? Адже тепер зі шпагами не ходять...

- Так, якщо треба, ми можемо захиститися й захистити інших. Адже фехтувальник - це передусім спортсмен. Ми бігаємо, стрибаємо, відтискаємося, тобто ми у хорошій фізичній формі, як і всі спортсмени. Треба Батьківщину захистити - ми готові!

- Анатолію, коли, приміром, здобуваєте перемогу на чемпіонаті Європи, то, стоячи на п'єдесталі, за кого більше відчуваєте гордість - за себе чи за країну?

- Оскільки фехтування - це єдиноборство, то ніби представляєш себе, але водночас і країну. Приємно, звичайно, коли в іншій країні звучить гімн України, відчуваєш тоді особливу гордість, що це завдяки тобі. Так, коли я переміг на етапі Кубка світу в Будапешті, то, як сказав батько, гімн України тут не лунав уже 10 років. Загалом, це таке відчуття, якого хочеться знову й знову.

- Все це приємно, а з якими труднощами стикається фехтувальник у процесі тренувань?

- З різними, і зокрема з матеріальними. На жаль, спортивні школи не забезпечені необхідним, як це належить. Добре, що є батьки, котрі можуть собі дозволити придбати костюм дитині, обладнання. А загалом, які потрібні облаштування і спортивна форма, залежить від того рівня, на якому займається спортсмен. Найважче, звичайно, на нижчих рівнях. А вже ті спортсмени, котрі виходять на вищий рівень, отримують спортивне харчування, даються гроші на вітаміни, додаткове харчування. Коли спортсмен уже в збірній України, то всім необхідним його забезпечує держава - починаючи від шкарпеток, закінчуючи теплими куртками. Раз на рік видається спеціалізована форма: маска, шпага, шнур тощо.

Та на початковому етапі без фінансової підтримки батьків не обійтися.

- Ви активно тренуєтеся, багато їздите на змагання, навчаєтеся в інституті? Як витримуєте таке навантаження?

"У країнах Європи, США фехтування - дуже популярний вид спорту". Фото csuchico.edu
- Важко, звичайно, поєднувати тренування з навчанням. Трапляється, приходиш на тренування, а думаєш про те, що завтра залік. Звичайно, викладачі йдуть назустріч, у нас вільний графік відвідувань, однак предмети потрібно знати, від цього ніхто не звільняє.

- Анатолію, а як сприймаються спортивні невдачі?

- Коли був молодшим, то сприймав дуже болісно, доходило до плачу. В таких випадках батько мені говорив: ти мусиш працювати, ти програв, значить, ти слабий. У батька такий був підхід, досить суворий, але це мене не відштовхувало, а більше заохочувало: я можу виграти, я не слабий.

- Ви побували вже в багатьох країнах світу. Як там ставляться до фехтування?

- У країнах Європи, США фехтування - дуже популярний вид спорту. Люди приходять просто дивитися змагання, причому цілими сім'ями, як колись римляни приходили до Колізею дивитися бій гладіаторів.

До речі, в колишньому Радянському Союзі існувала сильна школа фехтування, і саме Україна та Росія були найсильнішими в цьому виді спорту. Тоді фехтування і нас було популярним. Однак усе це розвалилося й відновити те, що було, важко. На жаль, зараз багато спортсменів-фехтувальників розбігаються по інших країнах.

- Якби вам запропонували спортивну кар'єру в іншій країні, ви поїхали би з України?

- Наразі, можливо, і поїхав би. Гадаю, чим старша людина, тим важче на це зважитися. Приміром, знаю таких олімпійських чемпіонів, котрим запропонували роботу за кордоном, а вони відмовилися. Причому, як дуже відомі спортсмени, вони можуть працювати у будь-якій країні світу. Хоча й тут є свої нюанси: аби виступати за іншу країну, потрібно отримати громадянство. А тут, на батьківщині, вже півдороги пройдено. Поки що мене більше чекають вдома. Треба піднімати рівень, щоб і в нас була хороша школа, були свої досягнення.

- Анатолію, ви вже чотири роки представляєте Україну на міжнародних змаганнях. Чому найбільше вчитеся під час них?

- Аби перемогти противника, спортсмен повинен знати його слабкі й сильні сторони. А це можливо, лише програвши йому. Результат просто так не з'являється, повинна бути обкатка. Тому нам постійно потрібно їздити на найрізноманітніші змагання. Так прийнято, що вісім перших спортсменів країни (серед яких і Анатолій Герей. - Авт.) мають право виїжджати в інші країни світу й набиратися досвіду, змагаючись з іншими. Завжди треба бути готовим до таких важливих стартів, як чемпіонат Європи та чемпіонат світу, а вершина цього - Олімпійські ігри.

- Олімпійські ігри 2012 року і для вас будуть цією вершиною?

- Ну, туди ще потрібно потрапити. Я, звичайно, готуюся до них і значуся в олімпійському резерві. До речі, з наших земляків, крім мене, у резерві ще числяться Катя Блохіна та Юліана Герей (двоюрідна сестра Анатолія. - Авт.).

- Що дає вам звання кращого спортсмена року?

- По-перше, це престиж нашого спорту, по-друге, отримуватиму губернаторську стипендію (її отримують кращі 10 спортсменів області) та стипендію від спорткомітету.

- Що в найближчих планах?

- Чемпіонат світу серед юніорів у Великій Британії, також братиму участь у етапі Кубка світу серед юніорів у Базелі (Швейцарія) та в етапі Кубка світу серед дорослих, що проходитиме в Італії.

Анатолій Герей народився 1989 р. у м. Ужгороді. Випускник Ужгородської гімназії, вихованець ДЮСШ "Динамо", наразі студент 3-го курсу Київського національного університету фізичного виховання та спорту. Батько - старший тренер з фехтування, мати - вихователька у ДВЗ "Первоцвіт", старша сестра - викладачка фізкультури в комерційному технікумі.

zakarpattya.net.ua