http://www.champion.com.ua/images/logo01.gif http://www.champion.com.ua http://www.champion.com.ua http://new.champion.com.ua/football/48b642c7783e9/ support@champion.com.ua (Champion.com.ua) Футбол Thu, 28 Aug 2008 18:53:39 +0300 Кияни зіграють у групі G проти "Арсенала", "Порту" і "Фенербахче", а "Шахтар" - у групі С проти "Барселони", "Спортінга" та "Базеля". Група А Група B Група С Група D "Челсі" (Англія) "Інтер" (Італія) "Барселона" (Іспанія) "Ліверпуль" (Англія) "Рома" (Італія) "Вердер" (Німеччина) "Спортінг" (Португалія) "ПСВ" (Нідерланди) "Бордо" (Франція) "Панатінаїкос" (Греція) "Базель" (Швейцарія) "Марсель" (Франція) "Клуж" (Румунія) "Анортосіс" (Кіпр) "Шахтар" (Україна) "Атлетіко" (Іспанія) Група E Група F Група G Група H "Ман. Юнайтед" (Англія) "Ліон" (Франція) "Арсенал" (Англія) "Реал" (Іспанія) "Вільярреал" (Іспанія) "Баварія" (Німеччина) "Порту" (Португалія) "Ювентус" (Італія) "Селтік" (Шотландія) "Стяуа" (Румунія) "Фенербахче" (Туреччина) "Зеніт" (Росія) "Ольборг" (Данія) "Фіорентина" (Італія) "Динамо" (Україна) "БАТЕ" (Білорусь) На груповому етапі команди будуть розділені на 8 груп по 4 команди у кожній. Кращі дві вийдуть до 1/8 фіналу, команди, які посядуть треті місця в групі перейдуть у Кубок УЄФА. Переж жеребкуванням, кошики мали такий вигляд: 1 кошик: "Челсі" (Англія) "Ліверпуль" (Англія) "Барселона" (Іспанія) "Арсенал" (Англія) "Манчестер Юнайтед" (Англія) "Ліон" (Франція) "Інтер" (Італія) "Реал" (Іспанія) 2 кошик: "Баварія" (Німеччина) "ПСВ" (Нідерланди) "Вільярреал" (Іспанія) "Рома" (Італія) "Порту" (Португалія) "Вердер" (Німеччина) "Спортінг" (Португалія) "Ювентус" (Італія) 3 кошик: "Марсель" (Франція) "Стяуа" (Румунія) "Зеніт" (Росія) "Панатінаїкос" (Греція) "Бордо" (Франція) "Селтік" (Шотландія) "Базель" (Швейцарія) "Фенербахче" (Туреччина) 4 кошик: "Шахтар" (Україна) "Фіорентина" (Італія) "Атлетіко" (Іспанія) "Динамо" (Україна) "Ольборг" (Данія) "Анортосіс" (Кіпр) "Клуж" (Румунія) "БАТЕ" (Білорусь) Жеребкування відбувалося 28 серпня о 19.00 за київським часом у Монако. http://new.champion.com.ua/football/48b642c7783e9/ http://new.champion.com.ua/football/48b59955dbf0f/ support@champion.com.ua (Champion.com.ua) Футбол Wed, 27 Aug 2008 21:13:41 +0300 Ющенко прийшов на матч із донькою, Кравчук колупався у зубах, напівпорожній стадіон гучно заряджав "Грузія! Грузія!" - таким виглядав матч київського "Динамо" і московського "Спартака". У повторному матчі третього кваліфікаційного раунду Ліги Чемпіонів київське "Динамо" вдома вдруге розгромило віце-чемпіона Росії московський "Спартак". Незважаючи на те, що матч викликав в Україні небувалий ажіотаж і очікувалося, що бажаючих потрапити на стадіон буде у десятки разів більше ніж є місць на стадіоні ім. Лобановського, матч відбувся практично за напівпорожніх трибун. Ті глядачі, які все таки прийшли на матч, заплатили за квитки від 140 до 400 гривень - саму такі ціни встановив президент київського клубу Ігор Суркіс. Чи перекупщики своїми націнками відлякали киян, чи то власне ціна квитка для вболівальників виявилася надто високою. Сам матч розпочався з атак київської команди, друга з яких виявилася результативною - Алієв пройшов до штрафного майданчику, обіграв захисника та ударив у дальній кут. Плетікоса хоч і зачепив м'яч, проте не зміг врятувати москвичів від голу. Одразу після швидкого голу динамівці віддали ініціативу у ноги суперників, а самі грали на контратаках. І, варто сказати, вдало, на відміну від позиційних атак московського клубу. На 21 хвилині Бангура відпасував на Алієва, той подав на дальню стійку, де набігав Нінкович, але Мілошу з гострого кута послав м'яч вздовж лінії воріт. "Спартак" одразу гостро відповів, але простріл Дзюби перехопив Богуш, який, здається, остаточно витіснив Шовковського з воріт київського клубу. І вже за хвилину Нінкович мав ще один момент, але його удар був неточним. Наступна атака киян на 24 хвилині призвела до другого взяття воріт. Це Мілевський віддав за пас спину Бангура, але захисники москвичів пролетіли повз м'яч, і гвінеєць, витримавши пазу, переграв Плетікосу на протиході. У першому таймі кияни мали ще один момент -Бангура виходив сам на сам із Плетікосою, але був збитий воротарем "Спартака". Розетті не відреагував, як і на гру рукою у своєму штрафному когось із захисників москвичів, яке була на 28 хвилині. У першому таймі "Спартак" спромігся двічі загострити гру біля воріт господарів - спочатку Богуш після прострілу "зняв м'яч" із Філіпенка, а потім Шишкіну не вистачило влучності під час пробиття штрафного удару. Другий тайм гості розпочали активно, що одразу вилилося у гол. Це новачок Саєнко втік на лівому фланзі від Діакате, віддав на Дзюбу, який у боротьбі із Михаликом забив м'яч. Але вже наступна атака киян поновила відрив у два м'ячі - Алієв подав зі штрафного і Мілевський, зігравши на випередження, забив свій третій гол у ворота "Спартаку". Далі десять хвилин команди виконували свої ролі на полі - "Динамо" грамотно захищалося, "Спартак" беззубо атакував. Загострив гру на 61 хвилині Павленко, який із гострого кута у боротьбі із двома динамівцями, влучив у Каддурі. Після подачі кутового на виході помилився Богуш, але захисники підстрахували воротаря киян. У ці хвилини москвичі виглядали значно цікавіше. За десять хвилин гольову нагоду не реалізував Бангура. А удар Моцарта у контратаці відбив Богуш. А на 78 хвилині Мілевський вдруге (і вчетверте за підсумком двох матчів) забив. На лінії штрафного колишній білорус розіграв комбінацію із Каддурі, і обігравши двох москвичів, влучно пробив повз Плетікосу. Саме у цей момент поник в.о тренера москвичів Ігорь Лєдяхов, а фен сектора киян заряджали "Слава Україні! Героям Слава!". До речі, київські ультрас привітали вболівальників з Москви великим написом "Столиця Київської Русі вітає гостей з провінції". А на завершальних хвилинах зустрічі київські вболівальники заспівали гімн України - таке виконання раніше звучало лише у Львові. На 89 хвилині кияни припустилися помилки у захисті - але захисники встигли вибити м'яч з-під ніг гравця "Спартаку". Отже, "Динамо" перемагає "Спартак" із підсумковим рахунком 8:2 та виходить у Лігу Чемпіонів. "Динамо" - "Спартак" 4:1 Голи: 1:0 Алієв (4), 2:0 Бангура (24), 2:1 Дзюба (47), 3:1, 4:1 Мілевський (49, 78) "Динамо": Богуш, Бетао, Діакате, Михалик, Каддурі, Юссуф, Вукоєвич, Нінкович (Гіоане, 72), Алієв (Морозюк, 80), Мілевський, Бангура (Кравець, 77) "Спартак": Плетікоса, Шишкін, Філіпенко, Ковач, Йіранек (Дедура, 62), Іванов, Моцарт, Бистров, Майдана (Саєнко, 46), Баженов (Павленко, 37), Дзюба Попередження: Каддурі - Павленко Усі фото Дмитра Ларіна, Champion.com.ua ВІДЕО Перший тайм: Другий тайм: http://new.champion.com.ua/football/48b59955dbf0f/ http://new.champion.com.ua/football/48b5bb67a7940/ support@champion.com.ua (Чемпіон) Футбол Wed, 27 Aug 2008 21:12:03 +0300 Донецький "Шахтар" слідом за київським "Динамо" вийшов до групового турніру Ліги чемпіонів. Після домашньої перемоги 2:0 над загребським "Динамо" команда Луческу невимушено та легко у матчі-відповідь виграла, але цього разу з рахунком 3:1. Донецький "Шахтар" слідом за київським "Динамо" вийшов до групового турніру Ліги чемпіонів. Після домашньої перемоги 2:0 над загребським "Динамо" команда Луческу невимушено та легко у матчі-відповідь виграла, але цього разу з рахунком 3:1. У Загребі "гірники" особливо не напружувалися, і перемогли на класі. Хорватське "Динамо" нічого не зуміло протиставити чемпіону України і було статистом у цій грі. У перші 45 хвилин обидві команди показали не агресивний, обережний футбол, але "Шахтар" зумів забити. На 42 хвилині Брандау поборовся за м`яч біля кутового прапорця і після помилки захисника він опинився в Адріано, який з поміж двох захисників пробив низом у кут воріт Келава. Практично на цьому опір "Динамо" і завершився. У другому таймі "Шахтар" забив ще два голи, хоча й пропустив один. На 57-ій хвилині Балабан зі штрафного з метрів 22 стріляє у верхній кут воріт П`ятова - 1:1. Через три хвилини Шевчук на лівому фланзі обігрався з Адріано і віддає під удар Брандау, який зходу пробиває - 2:1. На 70-ій хвилині завершальну крапку в цій грі ставить Віл ліан, який після пасу Фернандіньо пробиває повз воротаря - 3:1. Подальший розвиток матчу було навіть сумно дивитися президенту "Шахтаря" Ринату Ахметову, який спочатку і нервував, але і він зрозумів, що "Динамо" не та команда, що спроможна на диво. "Динамо" (Хорватія) - "Шахтар" (Україна) - 1:3 (0:1) Голи: Балабан 57 - Адріано 42, Брандау 60, Вілліан 70 "Шахтар": П`ятов, Срна, Чигринський, Кучер, Шевчук, Хюбшман (Іщенко 71), Дуляй, Вілліан, Фернандіньо (Жадсон 73), Брандау, Адріано (Морено 61) "Динамо": Келава, Хргович, Балабан, Саммір, Мікіч (Ловрен 46), Бадель, Манджукич, Врдоляк, Бишчан, Дрпіч, Моралес (Ібаньєс 67). Попередження: Балабан 21, Хюбшман 23, Хрговіч 33, Шаго 74 Відео: http://new.champion.com.ua/football/48b5bb67a7940/ http://new.champion.com.ua/chess/48b592a25fe02/ support@champion.com.ua (Champion.com.ua) Шахи Wed, 27 Aug 2008 20:45:06 +0300 Український гросмейстер Василь Іванчук не зважаючи на щільний графік виступів продовжує радувати українських уболівальників. На круговому турнірі 20 категорії "Меморіал Таля" (середній рейтинг учасників - 2745), що завершився 27 серпня у Москві, львів'янин продемонстрував притаманну йому творчу гру і з результатом 6 з 9 можливих очок одноосібно переміг! Василь не зазнав жодної поразки, а на його рахунку перемоги над такими серйозними суперниками як угорець Петер Леко, росіянин Олександр Морозевич і американець Гата Камський. Переможець отримає 30 тис. доларів (загальний призовий фонд турніру - 100 тис.) Але, не зважаючи на стабільну гру, шлях до перемоги виявився нелегким. Серйозну конкуренцію українцю склав Морозевич, який лідирував у заліку турніру з третього по шостий тур. А от у сьомому турі, коли обидва претенденти на перемогу зійшлися у очному поєдинку, сильнішим виявився Іванчук. Сталася зміна лідера. Морозевич, не оговтавшись від поразки, оступився і в наступному турі, програвши Гаті Камському. Тепер тільки диво могло завадити Іванчуку втримати першість, адже він збільшив свій відрив від переслідувачів до одного очка, а в останьому турі явно не збирався поступатися Олексію Широву, який влаштувався на останньому рядку турнірної таблиці. Так воно й сталося, суперники явно не були налаштовані на боротьбу і розійшлися миром вже на 12-му ході. Безкомпромісну і наполегливу боротьбу на тунірі продемонстрував й інший представник України - Руслан Пономарьов. На жаль, не зважаючи на те, що боровся він до останного, вийти на чисте друге місце за очками йому не вдалося. Маючи 5 очок у заліку він поділяє другий рядок з росіянами Володимиром Крамником і Олександром Морозевичем та ізраїльтянином Борисом Гельфандом. Але це, безумовно, також прекрасний результат. На черзі у Іванчука нове випробування - найсильніший турнір 21 категорії (середній рейтинг 2769) в іспанському Більбао, який стартує 2 вересня. За перемогу змагатимуться Вішванатан Ананд (перший номер рейтингу ФІДЕ), Магнус Карлсен, Веселін Топалов, Теймур Раджабов і Левон Аронян. А до того, 29 і 30 серпня, Іванчук встигне зіграти у бліц-турнірі на Кубок Таля. Гратиме там і Пономарьов, непогані шанси пройти відбіркові тури також мають українці Андрій Волокітін і Сергій Карякін. Меморіал Таля. Результати останнього дев'ятого туру: Іванчук (Україна) - Широв (Іспанія) - 0,5:0,5 Камський (США) - Пономарьов (Україна) - 0,5:0,5 Гельфанд (Ізраїль) - Морозевич (Росія) - 0,5:0,5 Алексеєв (Росія) - Леко (Угорщина) - 0,5:0,5 Мамедьяров (Азербайджан) - Крамник (Росія) - 0,5:0,5 Підсумкове турнірне становище: Іванчук - 6; Пономарьов, Морозевич, Гельфанд, Крамник - по 5; Леко - 4,5; Алексеєв, Камський - по 4; Мамедьяров - 3,5; Широв - 3. http://new.champion.com.ua/chess/48b592a25fe02/ http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b56bef73eed/ support@champion.com.ua (Чемпіон) Олімпіада-2008 Wed, 27 Aug 2008 17:59:59 +0300 Олімпійські ігри в Пекіні стали для України найвдалішими за часи незалежності. Наша команда завершила головні змагання чотириріччя на одинадцятому місці в неофіційному командному заліку. Українці здобули загалом 27 медалей: сім золотих, п'ять срібних і 15 бронзових. Для прикладу, з 28-х Олімпійських ігор в Афінах українська збірна привезла 23 нагороди (дев'ять золотих, п'ять срібних, дев'ять бронзових) і посіла в командному заліку 12-те місце. На Іграх 2000 року в Сіднеї наші спортсмени здобули також Олімпійські ігри в Пекіні стали для України найвдалішими за часи незалежності. Наша команда завершила головні змагання чотириріччя на одинадцятому місці в неофіційному командному заліку. Українці здобули загалом 27 медалей: сім золотих, п'ять срібних і 15 бронзових. Для прикладу, з 28-х Олімпійських ігор в Афінах українська збірна привезла 23 нагороди (дев'ять золотих, п'ять срібних, дев'ять бронзових) і посіла в командному заліку 12-те місце. На Іграх 2000 року в Сіднеї наші спортсмени здобули також 23 медалі: три золотих, 10 срібних і 10 бронзових. На Олімпіаді 1996-го в Атланті українські спортсмени вибороли дев'ять золотих, дві срібних і 12 бронзових нагород. Президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка поділився з "Газетою" враженням від виступу українців у Пекіні. -Сергію Назаровичу, перед Олімпіадою експерти заявили, що Україна може сподіватися лише на 12-13 медалей. Завдяки чому вдалося аж удвічі перевиконати план? - У спорті таке часто трапляється - надто він не передбачуваний. Ніколи не можна впевнено казати, як відбуватимуться змагання. Але цього разу несподіванка, на щастя, приємна. Усі атлети та їхні наставники добре підготувалися до Ігор у Пекіні й заслужено здобули медалі. Успіх на Олімпіаді є підсумок консолідування сил Національного олімпійського комітету, Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, федерацій, організацій на місцевому рівні. А все інше - талант наших спортсменів. Хоча, якщо відверто, результати українських атлетів не можна назвати очікуваними чи запланованими. Щоб такий виступ був системним і плановим, потрібно багато чого зробити. Насамперед необхідні зміни в системі спорту найвищих досягнень, у структурі дитячого та масового спорту, у спортивній науці й медицині. Тому ми не можемо стверджувати, що підсумок пекінської Олімпіади є каталізатором нашого стану справ у спортивній галузі. -Саме напередодні Ігор вітчизняні функціонери часто говорили про серйозні проблеми в спортсменів. Мовляв, спортивна інфраструктура не витримує жодної критики, недостатньо фахівців тощо. З огляду на виступ українців у Пекіні, чи можна говорити, що ситуація в спорті не є катастрофічною? -Ні, вона є саме катастрофічною. Що ми зробили для спорту після розпаду Радянського Союзу? Ми нині живемо завдяки тій спадщині. Нових палаців спорту з'явилося дуже мало, наявні споруди занедбано. - Мабуть, показовим у цьому плані є досвід Китаю. Впродовж останніх десяти років ця країна суттєво розвинула спорт і, як наслідок, опинилася на першому місці в загальнокомандному заліку... - Щодо цього питання нам не потрібно переймати в когось досвід. Китайці не винайшли велосипед - працюють за радянською системою. Нічого нового вони не вигадали, просто взяли те, що було, вклали гроші, залучили іноземних фахівців і зробили команду. Тобто в Україні потрібно адаптувати стару систему під сучасні реалії. А щоб іти цим шляхом, необхідна підтримка держави. - З огляду на стан економіки України, можна нині виділяти необхідні кошти, зокрема, на зарплати дитячих тренерів і спортсменів-початківців, відбудову інфраструктури? - Ви вважаєте, наша країна є бідною? Я з вами не погоджуюся. Погляньте, скільки дорогих автівок на вулицях великих українських міст. Такої кількості ви не побачите в найбагатших європейських країнах. Просто потрібно витрачати кошти в потрібному напрямі. Йдеться не лише про спорт найвищих досягнень, адже виступи на Олімпіадах - це лише вершина айсберга, спорт - це значно об'ємніше поняття. Йдеться про масовий спорт. Необхідно, щоб державні чиновники розставили акценти, обрали пріоритети. Ми ж говоримо про те, де виростатимуть наші діти - майбутнє нації - на вулиці чи в спортзалах. А коли масово залучатимуть населення до занять спортом, з'явиться необхідна кількість інвентарю, запрацюють зали, доступ до яких матимуть широкі верстви населення, тобто, коли запрацює система масового спорту, наставникам буде з кого формувати збірну. А нині, будемо відвертими, батькам потрібно купити дитині спортивну форму, оплатити послуги тренера. Це не є дешевим задоволенням. - Україна готується до Євро-2012. Окрім іншого, проведення футбольних змагань означає будівництво чи реконструкцію стадіонів. Кажуть, що Євро спричинить у нашій країні футбольний бум. Популяризувати інші види спорту могло б допомогти проведення в Україні зимової чи літньої Олімпіади. Через скільки років ми будемо готові до цього? - На сьогодні це не реально. Щоб стати претендентом на проведення Ігор, нам необхідно щонайменше 20-30 років. І це за умови, що економіка держави запрацює у правильному руслі. Потрібно реально дивитися у вічі фактам. За нинішніх умов проведення в Україні Олімпіади є нереальним. - Повернімося до останньої Олімпіади. Хто зі спортсменів вразив вас найбільше? - Вразили всі, хто піднімався на п'єдестал. Вони, як на мене, здійснили подвиг. А особливо запам'ятався виступ наших фехтувальниць. Дівчата першими вибороли для нас золоті нагороди, було дуже приємно стежити за їхнім виступом, за тим, як тендітні дівчатка проявили чоловічий характер. - У Пекіні було чимало нарікань на якість суддівства. Як загалом оціните роботу рефері? - На суддів завжди нарікають. Зазвичай це роблять переможені. Правомірність цих нарікань розглядатиме Міжнародний олімпійський комітет, наскільки я знаю, робота в цьому напрямі триває. Розмовляв Гліб Ваколюк До теми Відповідно до указу президента України, чемпіони й призери 29-ї Олімпіади та їхні тренери щомісяця протягом двох років отримуватимуть за "золото" 15 тис. грн., за "срібло" - 12 тис. грн., за "бронзу" - 10 тис. грн. Окрім того, згідно з постановою уряду, нагорода за олімпійські заслуги становитиме: перше місце - 700 тис. грн., друге - 500 тис. грн., третє - 350 тис. грн. prosport.lviv.ua http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b56bef73eed/ http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b42498586c5/ support@champion.com.ua (Сhampion.com.ua) Олімпіада-2008 Tue, 26 Aug 2008 18:43:20 +0300 Відео українських чемпіонів та володарей медалей на Олімпіаді 2008. Олімпіада в Пекіні закінчилася кілька днів тому, але усі українські медалі і їхні володарі ще надовго залишаться у нашій пам'яті. Пропонуємо Вам переглянути відео за участю українських володарів медалей у Пекіні-2008. Відео: http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b42498586c5/ http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b41da33676e/ support@champion.com.ua (Чемпіон) Олімпіада-2008 Tue, 26 Aug 2008 18:13:39 +0300 Із кількох причин робота над цим матеріалом видалась мені незвичною. Насамперед тому, що матір головної героїні - професійна журналістка, з якою довелося разом працювати в різних вінницьких редакціях. Та й моє власне знайомство з героїнею сталося, мабуть, ще до її народження, коли на початку 1982-го колега по "районці" Люба Добринська збиралась у декретну відпустку. Пригадую, тоді запитав майбутню маму: "А який настрій у Володі? Кого чекає - хлопчика чи дівчинку?" Люба усміхнулася своєю спокійною доброю усмішкою, яка, без перебільшення, може вважатись її найголовнішою візиткою: "Хоче сина. Каже, що одна дочка в нього вже є". А народилася Наталя - майбутня олімпійська чемпіонка. Народжена під... автобусний "салют" Перш ніж перейти до 29 травня, коли, власне, і стартував відлік часу в Наталчиній біографії, варто звернутися до передісторії. Життя від самого початку пропонувало альтернативу: у родині Добринських було достатньо стимулів, аби дочки обрали шлях не спортивний, а гуманітарний. Все ж таки дід Аполлінарій Мацевич - відомий в Україні письменник, дослідник подільської минувшини, мати - не лише журналістка, а й поетеса (довго не відважувалась вийти з віршами на широку аудиторію, а два роки тому випустила збірку чудової інтимної лірики). Коли виходили нові видання діда, він незмінно підписував їх для обох онук. У школі дівчата перечитали дідові дитячі книжки, відтак настав час для "дорослих". Спортивну складову в сім'ю вніс батько. З дитинства закоханий у змагання тілесної сили і спритності, Володимир після закінчення сільської школи пішов працювати на завод трансформаторних підстанцій у Хмельницькому. Після переїзду до міста по-серйозному зайнявся підводним орієнтуванням та морським багатоборством, проте не цурався й "наземних" видів спорту - літніх та зимових. Саме на заводі він зустрів Любу, яка заробляла трудовий стаж для вступу на факультет журналістики. Із новорічного святкування 1974 року в спільному товаристві й почалася "lovestory" Добринських. Незабаром Люба вступила до університету у Львові, Володя - на факультет фізвиховання Кам'янець-Подільського педінституту. Студентська любов із нечастими зустрічами та активним листуванням закінчилася через чотири роки весіллям, а ще через рік сім'я молодих спеціалістів приїхала за розподілом до Вінниці. Житла спочатку не отримали, мешкали на квартирі без зручностей, тому в січні 1980-го народжувати старшу дочку Люба поїхала у Хмельницький - до батьків. Минуло два роки - і сім'я прийняла рішення так само зробити вдруге. Коли ж настав найвідповідальніший день, Володя ранковим автобусом виїхав із Вінниці. Без пригод до Хмельницького доїхати не вдалося - по дорозі лопнуло колесо. Поки водій займався ремонтом, Добринський нервував як ніколи. А в місті зятя зустріла радісна теща: о пів на одинадцяту Люба народила дівчинку. У молодого батька від здивування перехопило подих, бо автобусне колесо "вистрелило" якраз у цей час. І Володимира зов­сім не засмутило, що народився не син. Сестричка Віка Керівництву райгазети легше було вирішити квартирні питання співробітників на своїй території, аніж у "районному" обласному центрі. Першу квартирку - радше мікро-, аніж малометражку - Добринські отримали в приміському селі Стрижавка. Та навіть у кімнатці на дев'ять квадратних метрів Володя спромігся обладнати для дітей міні-спортзал - із канатом для лазіння, перекладиною, кільцями. Сестрі Вікторії довелося все пробувати першою, тому фактично Наталя довго йшла по її слідах. Скажімо, Віка стала на ковзани у дворічному віці, молодшу сестру це чекало пізніше. Разом удома, разом у дитсадку, разом у школі - обидві були нерозлийвода. Для Наталі Віка була і найближчою подругою, і авторитетом, бо, як-не-як, старша. Батьки не пригадують, щоб за все життя сестри хоч би раз посварилися. Тому коли тренери, відбираючи учнів до школи олімпійського резерву, звернули увагу на прекрасні легкоатлетичні дані восьмирічної Вікторії, вдома одразу вирішили, що на тренування сестри ходитимуть разом. І вони від самого початку спільно виконували всі завдання наставників, хіба що з невеликою різницею - Наталі не давали повного навантаження. Коли ж підросла, то тренувались на рівних, лише в різних вікових категоріях. Стежачи за успіхами старшої, Володя одного разу не втримався і радісно випалив: "Віко, та з твоїми результатами ти станеш олімпійською чемпіонкою!" Помилився ну зовсім трішечки. До зірок - через терни Людині сторонній, яка побачить лише зоряну мить успіху, може здатися, що все прийшло само собою. І тільки посвячені знають, якою тернистою була дорога насправді. Наступну квартиру Добринські також отримали за межами міста - в селі Якушинці. Від кінцевої зупинки трамваю - три кілометри. Щодня дівчата вибирались у школу рано-раненько, потім ще встигали забігти додому пообідати - і на тренування. Зазвичай на останній приміський автобус не встигали, тож батькам доводилося мало не щодня їх зустрічати і вести додому пішки. Після вечері підсідали до дочок, щоб допомогти з уроками, а ті, вимотавшись за день, засинали майже на ходу. У вихідні відпочинок теж траплявся нечасто, бо на суботу й неділю, як правило, припадали виїзди на змагання. І так - роками. Правда, і прогресували сестри швидко. Після успіхів на регіональних змаганнях з легкоатлетичного багатоборства почалися поїздки на всеукраїнські, де і Вікторія, і Наталя не лише перемагали - ставили для свого віку рекорди. Потім - участь в міжнародних турнірах у Білорусії та Польщі. Тільки коли обидві досягли дорослого віку, Наталя за результатами стала виходити вперед. Дався взнаки і неспортивний чинник: Вікторія з труднощами знаходила спільну мову з тренером, тому "перекваліфікувалася" тільки на стрибки у висоту. Час показав, що рішення було неправильним. Після повернення до багатоборства справи одразу пішли краще. За місяць до цьогорічної Олімпіади вона разом із Наталею та ще двома колегами з національної збірної привезла з Голландії Кубок Європи. Перераховувати міжнародні нагороди 26-річної Наталі Добринської - річ невдячна. Досить сказати, що на всіх чемпіонатах світу 2000-х років вона постійно була в першій десятці, на Олімпіаді в Афінах - восьмою. Надзвичайно щільний графік тренувальних зборів і змагань навіть не дозволяв їй вчасно закінчити факультет фізвиховання педуніверситету, бо дівчина елементарно не встигала на сесії. Навчання розтягнулося на три (!) зайві роки. Навіть коли склала останній державний іспит, відразу спакувалася в дорогу. А отримувати диплом пішов батько. Любителька дітей і кухні Зате коли випадали "вікна", щоб кілька тижнів побути вдома, домашні не могли нарадітись. Якось мати поїхала з Вінниці, і на кухні хазяйнувала молодша дочка. Батько відверто здивувався, де й коли вона встигла навчитися так смачно готувати, особливо - борщ. Для сусідів по житловому масиву рибкомбінату Наталя - загальна улюблениця. Вона відповідає взаємністю, причому дуже любить дітей. Може вийти надвір, побачити сусідського малюка - і провозитися з ним півдня. До спортивного Бог дав Наталі ще й артистичний талант і гарний голос. У сім'ї люблять музику. Коли Добринські збираються в тісному колі і співають українських пісень, чистий голос молодшої дочки домінує. А коли Наталка в ролях відтворює підмічену на вулиці або в транспорті житейську сценку, слухачі не можуть не розсміятися. Усмішка, поєднана з гумором, - неодмінний супутник спортсменки. На тій олімпійській фотографії, де радісна Наталя пробує на зуб золоту медаль, здається, найповніше передано її характер. А от що дівчині ніколи не піддавалося, то це... власні кучері. Стільки сил витрачала, щоб справитися з волоссям, випрямити його - все марно. Щойно підскочить вологість повітря, як воно знову в'ється так, що ніякої плойки не треба. Коли Фортуна усміхається Перед самим від'їздом до Пекіна Наталя запитала батька: "Тату, ну як я?" Він бачив, що дочка у блискучій формі, і відповів: "Доню, ти найкраща! Тепер головне - щоб була удача". Сталось так, що телерепортаж зі змагань багатоборців Добринські дивились окремо. Любов - із подругою у кафе "Спорт-тайм", Володимир, вчасно не встигаючи туди добратись, заскочив до друзів. Уже на етапі стрибків у довжину, коли Наталя сягнула позначки 6,63 метра (при звичайних для себе 6,40-6,50) і відмовилася від третьої спроби, а у двох найближчих суперниць були по два заступи на пластилінову планку, батько інтуїтивно відчув: оце той момент удачі, якого чекають мало не все життя. Перед стартом фінального забігу Добринський не відчував ані найменшого сумніву в перемозі. Маючи відрив у 150 очок від найближчої переслідувачки, дочка вже не могла програти. Залишалось останнє: просто добігти до кінця, незалежно від результату. Наталка прийшла восьмою, і в момент перетинання фінішної лінії чоловіки відкоркували шампанське. У ту ж мить вибухнула мелодією мобілка: "Володю, я не зрозуміла, то хто переміг?" - "Любо, ми! Золото наше!" Далі були сльози щастя... На різних паралелях: старша сестра За збігом обставин, саме в той день - лише з поправкою на часовий пояс - у Фінляндії на турнірі багатоборців виступала старша сестра. Вона здобула першість у всіх видах змагання зокрема і, відповідно, в загальному заліку. Тоді на весь стадіон пролунало оголошення: "Перемогла Вікторія Добринська - сестра олімпійської чемпіонки Наталії Добринської!" Трибуни вибухнули оваціями. Хтозна, а може, незабаром справдиться батьків прогноз? Може, в недалекому майбутньому ми побачимо на олімпійському п'єдесталі поряд із сестрою ще одну Добринську - Вікторію? Вiктор Мельник, Україна Молода http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b41da33676e/ http://new.champion.com.ua/football/48b39bf4b0475/ support@champion.com.ua (Champion.com.ua) Футбол Tue, 26 Aug 2008 09:00:20 +0300 Мілевський, який у школі не спілкувався з дівчатами та списував, у клубі бавився кальяном, пив віскі ти палив "Парламент". Мілевський, який у школі не спілкувався з дівчатами та списував, у клубі бавився кальяном, пив віскі ти палив "Парламент". Відомий футболіст київського "Динамо" і збірної України Артем Мілевський, родом із Мінська, встиг прославитися не лише грою у своїх командах але й регулярними порушеннями спортивного режиму. Артем у столиці України встиг стати відомим і завдяки своїм походенькам модними київськими нічними клубами. Гравець не раз потрапляв в опалу до різних тренерів київського "Динамо", однак щоразу повертав собі місце у основному складі. Нещодавно очевидиця клубних тусовок Мілевського на сайті diary.ru виклала фото з одного з столичних клубів, де Артем відпочиває у компанії друзів. Розповідає однокласниця Артема Аня Гурінович: "Артем був кращим на фізкультурі, а з решти предметів, бувало, хапав "трійки". Ми коли кроси бігали, всі вже задихаються, а Артем спокійно так коло за колом нарізує, - згадує Гуріновіч. - А по предметах вчився погано. Ми, звичайно, давали йому списувати. Потім наша вчителька фізики сказала: Боже, та якби я знала, що він футболіст, то хіба б я йому "двійки" ставила?! Навіщо йому моя фізика!" "Артем був хлопцем неговірким, спілкувався в основному з кращим другом Олексієм. Він почав рано грати у футбол, займався у спортивній школі і, звичайно, ганяв м'яча на уроках фізкультури". "Одного разу я прийшла на футбольне поле. Коли Артем вийшов грати, всі просто роти повідкривали. Не знаю, як сказати, але він прямо перетворився на полі. Видно було, що людина займається своєю справою, що це його. Всі просто в шоці були! Так начебто хлопець як хлопець, говориш з ним, а він щось мне... З дівчатами не дуже-то спілкувався". "Хоча зараз Артем змінився, подорослішав, став відкритішим і активнішим". Як проявляється ця активність - тепер можна пересвідчитися не лише на футбольному полі. За матеріалами www.ches.com.ua, Diary.Ru, Kp.Belkp.By http://new.champion.com.ua/football/48b39bf4b0475/ http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b2a96f43613/ support@champion.com.ua (Антон Вишневський, Чемпіон) Олімпіада-2008 Mon, 25 Aug 2008 15:45:35 +0300 Поки українські чиновники ділять шкуру "невбитого" Олімпійського стадіону і міряють нові варіанти спортивної форми, Україна втрачає чергових лугачових та зубрилових, натомість фінансуючи олімпійські виступи коулеїв Про користь або ж навпаки шкоду від натуралізації іноземних спортсменів написано багато. Особливо гострими стають дискусії тоді, коли "українцем" стає нещодавній легіонер, або ж українці стають "іспанцями", "росіянами" тощо. І якщо у першому випадку думки розходяться на противників і прихильників спортивної асиміляції близьких і далеких народів, то у другому вболівальницька аудиторія гнівно й одностайно таврує "зрадників батьківщини". Проте, чомусь надто мало людей замислюються, що ж штовхає спортсмена прийняти або відмовитися від українського громадянства. Серед відомих спортсменів за останні роки ми втратили уродженку Шостки біатлоністку Олену Зубрилову, яка у 2002 році стала "білорускою", та тенісистку Юлію Вакуленко. Історія з останньою стала показовою - українка, яка живе і тренується в Іспанії, після заяв про бажання представляти саме цю країну перетворилася на антигероя українських вболівальників тенісу. І хоча досі навпроти прізвища Вакуленко в усіх змаганнях стоїть позначка UKR, наші любителі тенісу в більшості вболівають саме проти неї. На слуху й історія сумчанина та вихованця київського футболу Єгора Лугачова, який грає у московському "Спартаку" і нещодавно прийняв російське громадянство, проте, як він сам заявляє, хоче грати у молодіжній збірній України, куди його викликав і Мунтян і Яковенко. Історія лишається заплутаною, адже гравець не прибув на турнір ім. Лобановського, а ФФУ навіть заявила, що гравець за російську "молодіжку" виступати не має права. Однак, думка вболівальників вже сформована - громадянство змінив у свідомому віці, а значить - зрадник. Артур Айвазян, олімпійський чемпіон Пекіну, який народився і виріс у Вірменії, але більшу частину життя прожив в Україні, вважає себе "людиною світу". Фото АР Коли згадати про серба Марко Девіча, який якраз зробив усе навпаки, ставши "українцем" два місяці тому, у частини вболівальників ставлення до натуралізації кардинально змінюється. Адже він теоретично може посилити національну збірну. Чи не визирають тут з-за кута подвійні стандарти? Скажу одразу - я не збираюсь засуджувати противників натуралізації, адже сам переконаний, що національність у спорті зберегти необхідно, мало того - життєво важливо. І не так для самих спортсменів, а для збереження інтересу українців до спорту загалом. Щоб зрозуміти, чому "українізовані" іноземці не будуть настільки цікаві українцям, варто глянути на приклад Олімпійських Ігор. Зараз мало хто згадає прізвище спортсмена, який єдиний представляв Україну у чоловічому турнірі з настільного тенісу. Це етнічний китаєць Коу Лей, який нині мешкає у Донецьку. Уявімо, якби цей спортсмен, який у Китаї навряд чи входив до числа кращих, здобув Олімпійську медаль. Так, він би допоміг нашій збірній посісти вище місце, проте навряд чи викликав захоплення своєю перемогою у наших вболівальників. Швидше запитання - а що, нашим слабо? Та і вболівати за китайців, які будуть представляти Україну, Іспанію, Францію та інші країни, і змагатимуться між собою, навряд чи буде цікаво. Звісно, однакового ставлення до усіх натуралізованих спортсменів бути не може. Адже хтось з них народився і виріс в Україні, але має прізвище на -ян, а хтось українську навіть розуміти не може. І виступає за нашу збірну, лише щоб мати додаткові шанси пробитися на міжнародні старти. У багатьох видах спорту засилля представників одного регіону планети, або навіть країни виглядає надто відчутним. Приміром, таким є настільний теніс у китайців та боротьба у народів кавказького регіону, може стати футбол у бразильців. Ситуація із боротьбою взагалі показова: із одинадцяти російських борцівських медалей Пекіну десять завойовані осетинами, дагестанцями та іншими вихідцями з кавказьких країн. Наприклад, осетини виступають не лише за Росію (Кудухов, Фарнієв, Кєтоєв), але й за Узбекистан (А.Тігієв, Сохієв, Таймазов), Казахстан (Т.Тігієв, Лалієв), Україну (Алдатов, Тібілов), Азербайджан (Гозюмов), Словаччину (Мусульбес), Білорусь (Батиров), Вірменію (Фуров). Нерідко борці, які росли і тренувалися разом, тепер представляють різні країни. Якщо порахувати кількість медалей, здобутих тими ж осетинами або дагестанцями на кількох останніх Іграх - то ці дві країни впевнено би входили до двадцятки у загальнокомандному заліку. І такі "невизнані" світом країни нерідко приносять тим чи іншим "визнаним" золота більше, ніж свої ж спортсмени. Вирішальними для зміни громадянства стають кілька чинників. Це передусім матеріальне забезпечення спортсмена з боку держави/клуба, умови для тренувань, конкуренція у виді спорту, наявність якісних тренерських кадрів та перспективи участі у міжнародних змаганнях. Приміром, Єлєна Ісінбаєва, яка є олімпійською чемпіонкою та світовою рекордсменкою у стрибках із жердиною, живе і тренується у Донецьку, хоча представляє Росію, за національністю є табасаранкою (одна з народностей Дагестану). У виборі місця тренувань, власне як і в спортивних досягненнях загалом, для Єлєни ключову роль відіграє Сергій Бубка, який є тренером спортсменки. Єлєна Ісінбаєва, олімпійська чемпіонка зі стрибків з жердиною, народилася у Волгограді але тренується у Донецьку. Фото АР Представник України у Пекіні Жан-Клод ван Геенберге, який є уродженцем Бельгії, погоджуючись виступати за збірну України, швидше за все хотів мати можливість взяти участь у змаганнях такого рівня. Зрештою, як і згаданий вже Коу Лей. Однак, Україна не тільки багато "набуває", але і достатньо втрачає. Відтік кадрів, який, до речі, спорту дошкуляє менше, ніж приміром, науці - це проблема державного рівня, займатися якою мають всі органи влади, незалежно від їх рівня. Адже у більшості випадків федерації є надто бідними, щоб самостійно забезпечувати провідних спортсменів, а державні 500-1000 гривень - це явно не гроші, не тільки щоб якісно харчуватися і мати належні умови тренувань, але й щоб хоча б прожити. Про стан наших спортивних баз і шкіл краще промовчати взагалі, як і про забезпечення тих відданих спорту тренерів, які досі не виїхали за кордон. А поки українські чиновники ділять шкуру "невбитого" Олімпійського стадіону і міряють нові варіанти спортивної форми, Україна втрачає чергових лугачових та зубрилових, натомість фінансуючи олімпійські виступи коулеїв. http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b2a96f43613/ http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b124fc721c2/ support@champion.com.ua (Андрій Клименко, Чемпіон) Олімпіада-2008 Sun, 24 Aug 2008 12:08:12 +0300 Є ще порох у порохівницях - старе прислів'я так і напрошується, коли намагаєшся оцінити виступ наших олімпійців у Пекіні. Світлини усіх українських медалістів Є ще порох у порохівницях - старе прислів'я так і напрошується, коли намагаєшся оцінити виступ наших олімпійців у Пекіні. Олімпійська збірна України продемонструвала, що попри всі негаразди у вітчизняному спорті, попри брак тренерських кадрів у більшості видів спорту, вкрай застарілу матеріально-технічну базу, сміховинні зарплати спортсменів і тренерів та байдужість держави, зрештою попри світову боротьбу "фармакології" і "тугих гаманців" у спорті, ми продовжуємо перебувати серед кращих спортивних держав світу. Українські спортсмени здобули 27 нагород, з яких 7 золотих, 5 срібних і 15 бронзових медалей. Загалом це більше, ніж на кожній з попередніх літніх Олімпіад, де Україна самостійно брала участь. Десь наші сподівання не виправдалися і очікуваних медалей наші олімпійці не здобули, але ще більше було тих спортсменів, що принесли Україні несподівані миті радощів. "Бійцівський набір" Більше половини, а точніше 14 медалей, наші спортсмени здобули у видах спорту, що мають бійцівський або військовий характер. Це стрільба, фехтування, стрільба з лука, бокс, вільна боротьба, дзюдо та сучасне п'ятиборство, яке також має етап фехтування. "Королева спорту" принесла п'ять нагород, проте найбільшою несподіванкою став успіх українських стрільців - два золота і срібло. Такого успіху, схоже, не очікували і самі стрільці. Хоча, за словами президента Федерації стрільби України Олега Волкова, конкуренція у олімпійській збірній дуже висока, і цілком можливо, у наступних міжнародних стартах ми побачимо нові обличчя. Першим зі стрільців, хто здобув медаль, і одразу золоту, став Артур Айвазян, який 15 серпня переміг в стрільбі з гвинтівки на 50 метрів у положенні лежачи. Наступного дня Олександр Петрів підтримав початок Айвазяна - він "вистріляв" золото та новий олімпійський рекорд зі швидкострільного пістолета з дистанції 25 метрів. "Срібло" на рахунку Юрія Сухорукова у стрільбі з рушниці на 50 метрів з трьох положень. Першою медаллю нашої збірної була "бронза" дзюдоїста Романа Гонтюка. Уродженець Івано-Франківщини, який виступає у категорії до 81 кг, вдало провів перші три поєдинку, однак у півфіналі поступився майбутньому чемпіону і отримав право боротися за бронзу. Сутичка була захоплюючою - Роман швидко повів, проте припустився помилки і майже дозволив супернику зрівняти рахунок. Сутичку навіть довелося призупинити через кровотечу з носу в українського спортсмена. Перше "золото" теж належить "бійцям". Це українські фехтувальниці у командних змаганнях шаблісток з різницею в один укол у фінальному поєдинку перемогли китаянок. Медалі принесли Олена Хомрова, Ольга Харлан, Ольга Жовнір і Галина Пундик (у фіналі запасна). Золото також принесли стрілець з луку Віктор Рубан та боксер Василь Ломаченко. Віктор Рубан став несподіванкою олімпійського турніру, адже у своїх поєдинках він здолав дуже авторитетних спортсменів, яких вважали фаворитами турніру. У напруженному фіналі українець з рахунком 113:112 переміг корейця Парк Кьон-Мо. І якщо успіх Рубана таки став сюрпризом, то боксер Василь Ломаченко у ваговій категорії до 57 кг вважався фаворитом. Адже українець на останньому чемпіонаті світу став срібним призером, програвши у фіналі за сумнівного суддівства росіянину Альберту Селімову. Жереб звів двох фаворитів вже у стартовому поєдинку - і українець переконливо довів, що чиказький фінал був лише невдалим епізодом. Турнірну дистанцію Василь здолав як на одному диханні, і у першому раунді фіналу приголомшливо переміг представника Франції, якому рефері відрахував три стоячих нокдауни та зупинив бій. Срібло нашій команді принесли борці Василь Федоришин та Андрій Стадник, які у вагових категоріях до 60 кг та до 66 кг відповідно, поступилися лише у вирішальних сутичках. Борцівська "бронза" також у "вільників" Іріні Мерлені (48 кг) та Тараса Данька (84 кг) а також у греко-римського борця Армена Варданяна (66 кг). Здобув бронзову медаль і наш боксер суперважковаговик В'ячеслав Глазков, який вийшов у півфінал, але через травму був змушений знятися зі змагань. "Королева спорту" із ложкою дьогтю Успіх наших багатоборок Наталі Добринської та Людмили Блонської, які посіли два перших місце на п'єдесталі пошани, був приголомшливим. Особливо останній етап у бігу, який дозволив Людмилі піднятися з третього на друге місце. Проте вже за кілька днів стало відомо, що допінг-проба Людмили Блонськоб дала позитивний результат. Як наслідок спортсменка втратила медаль та була знята з фіналу зі стрибків у довжину. Парою взяли нагороди і наші бігунки на 1500 м. У Ірини Ліщинської - срібло, у Наталії Тобіас - бронза. Бронзовими призерами стали і легкоатлети Денис Юрченко та Олена Антонова. Юрченко у стрибках із жердиною показав третій результат - 5.70 м. Цікаво, що українець отримав бронзу переваживши трьох суперників, які показали той же результат, тільки за додатковим показником - кількістю спроб. А Антонова у метанні диску свій "бронзовий" результат здобула у п`ятій спробі. При цьому українка встановила особистий рекорд, пославши снаряд на 62.59 метра. Так виглядає верхня частина загальнокомандного підсумку. Повна таблиця Золоте весло Осипенко-Радомської Бронзова призерка Афін-2004 Інна Осипенко-Радомська, яка тоді виступала у "четвірці", на цій Олімпіаді виборола золото на дистанції 500 м у одиночній байдарці. При чому Інна випередила найближчу переслідувачку лише на 4 тисячних секунди! За словами Інни, надихнув її на перемогу Юрій Чебан, який перед тим на цій же дистанції у одиночному каное виборов бронзу. Важкоатлетка Ольга Коробка (понад 75 кг) впевнено здобула срібну нагороду, постпившись лише незаперечній лідерці кореянці Янг Міран, яка встановила новий світовий рекорд у сумі, а також окремо у ривку і у поштовху. Бронзу також виборола Наталя Давидова (до 69 кг). Золото глядацьких симпатій Безсонової Українська прима художньої гімнастики Ганна Безсонова посіла третє місце з результатом 71,875. Першою тут стала росіянка Євгенія Канаєва, другою білоруска Інна Жукова. Наталія Годунко, попри те, що у двох останніх видах мала п'ятий результат, у підсумку посіла сьоме місце. Та попри такі результати Безсонової, більшість фахівців та глядачів сходяться на думці - бали Ганни були сильно занижені суддями, а її суперниць з Росії навпаки завищені. Як сказала Альбіна Дерюгіна "Глядачі вболівають за Безсонову, а судді - за Росію". Бронзові нагороди в інших видах спорту здобули: Велотрек - Леся Калітовська у гонці на випередження; Ілля Кваша та Олексій Пригоров у синхронних стрибках у воду з триметрового трампліна; Спортивна гімнастика - Олександр Воробйов у вправах на кільцях; Вікторія Терещук у сучасному п'ятиборстві. Підсумовуючи усі здобутки варто згадати і про наших тенісисток Олену та Катерину Бондаренко. Наші дівчата гідно виступили у парному розряді, програвши у півфіналі переможницям цього турніру американкам Вільямс. На жаль, ця поразка, схоже, надломила наших тенісисток, і вони поступилися китаянкам у матчі за бронзові нагороди. Завдяки зусиллям Яни Клочкової та Олега Лісогора українські вболівальники звикли до наших успіхів у плаванні. Проте на цій Олімпіаді наші плавці не взяли жодної нагороди. Схоже, що українське плавання чекає не тільки зміна поколінь, але й поява нових сильних лідерів. Всі фото AP, Reuters та AFP http://new.champion.com.ua/olympic-games/48b124fc721c2/