Зустрічаємося в Сімферополі біля українського музично-драматичного театру. Їдемо Айвазяновою автівкою Volkswagen Golf у стрілецький клуб "Динамо". Сяє євроремонтом центральний вхід двоповерхової будівлі, блищить пірамідами нових гвинтівок магазин зброї, що при клубі. Є тут також зброярська майстерня, пристрілочна галерея.
Айвазян знайомить зі своїм тренером Богданом Клименком, президентом Кримської федерації кульової стрільби. Його кабінет увішано дипломами й уставлено кубками – відзнаками членів клубу. Наставник чемпіона згадує:
"Раніше в кожній школі був тир, тому стрільба як вид спорту цінувалася. Однак потім – шкільні та дтсаафівські (Добровільне товариство сприяння авіації та флоту – Ред.) стрільбища знищувалися, тому що вони вимагали турбот, фінансування, заходів безпеки, ліцензій. Українські тири попереходили в розряд складських приміщень, розважальних центрів".
Коли місцева влада, за загальною модою 1990-х років захотіла знищити дитячу спортшколу, де вчаться стрільбі юніори, члени стрілецького клубу відстояли її та взяли під свою опіку. Їдемо на вулицю Трубаченка в республіканську спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивно-стрілецьку школу олімпійського резерву імені В. Клименка. Тут-таки розташовано й учбовий центр підготовки кримських міліціонерів, і тут тренується Айвазян.
Спускаємося в холодний нетоплений бетонний зал. В маленькому тирі завдовжки 10 м снайпер демонструє роботу тренажера Meyton німецького виробництва для визначення точності влучень. Прилад вартує €6 тис., таких в Україні лише три. Довгим підземеллям переходимо в інший тир – відкритий. Він більший – завдовжки 50 м. Тут для спортсменів влаштовано два десятки бійниць, відкидні столики для стрільби лежачи. Між ними й стіною для мішеней – заросле густою травою поле. Знадвору дме холодний осінній вітер. "Тир збудували ще за Радянського Союзу, вже треба переробляти", – немов соромиться Айвазян.
На стіні висить інструкція з техніки безпеки на 18 пунктів, про можливість застудитися там – ані слова. Айвазян вдягає чорно-білу куртку (стрілецький костюм коштує приблизно €1000), на спині якої напис "Ayvazyan №736", підстилає затертий килимок.
"От моя гвинтівка, – дістає чемпіон із пластмасового футляра свій Walther. – Вона в мене з 1999 року, та дуло мінялося рік тому. От електронний спуск на батарейці"... Ця спортивна зброя коштує щонайменше €3000. Чемпіон пояснює, що таке "довільна гвинтівка":
"Я її налаштовую як хочу. Можна відрегулювати довжину приклада, тут повертається щока, от так... Потрібно завжди не себе підлаштовувати під гвинтівку, а гвинтівку – під себе", – в цей момент Айвазян нагадує скрипаля, котрий пристосовує до плеча деку.
На одне тренування йде 150–200 штук патронів, в грошах це – €50–60. "Я використовую англійські патрони "Елей". В ідеалі потрібно їздити купувати набої на завод-виробник. Бо інакше складно визначити, чия хиба – стрільця, гвинтівки чи набою. А в Україні малокаліберних патронів зараз не виготовляють".
"Я їздив у Колорадо-Спрингс на американську олімпійську базу. Мета моя була – потренуватися з Метью Емансом. Він на сьогоднішній день один із перших у світі стрільців. Поспарингуватися з ним, зрозуміти, в чому його сила. (На Олімпіаді-2008 Метью Еманс вибив срібло, ставши на другу сходинку біля українського спортсмена – Ред.) У Колорадо-Спрингс умови такі, що прийшов з ранку на тренування – і до вечора не хочеться звідти йти. Комфортна температура, вологість, ідеальні тири, тренажери, електронні мішені. Відкривається творча свідомість, хочеться кожну дрібницю відпрацювати досконально. А в нас... Улітку – спека, взимку – холод. Все запилюжено, ніколи не буває гарячої води... Та якщо думати тільки про негаразди – важко перемагати". Тренувався Айвазян також у Таїланді. "Там спекотно, велика вологість. Але база світового рівня. Фінальний тир – закритий, у ньому працює кондиціонер, можна виставити оптимальні умови".
Айвазян шкодує, що справжня кульова стрільба "вважається невидовищною. Телебачення любить шоу, на кшталт "Ігор патріотів", а олімпійський вид спорту їм показувати чомусь здається нецікавим. Ви бачили коли-небудь репортаж зі стрілецьких змагань на українському телебаченні? Хіба що під час олімпіади покажуть фінальні стрільби. А за кордон приїжджаєш на Чемпіонат світу – там два-три канали протягом усього періоду змагань висвітлюють їхні перипетії".
