Не були останніми на тому святі

Спортивна гімнастика. Йокогама (Японія). Міжнародний юніорський турнір. Участь брали представники Китаю, США, Росії, Румунії, України, Канади, Кореї, Австралії, Франції, Німеччини та Японії.

Про турнір і те, як виступали на ньому наші, розповідає президент Української федерації гімнастики, олімпійська чемпіонка Стелла ЗАХАРОВА:

- Ці змагання одні з найстаріших і дуже авторитетні. Крізь їх горнило пройшли багато майстрів, котрі згодом ставали зірками. Рівень турніру, як на мене, перевершує навіть першість Європи. Організація була ідеальною. Все відбувалося в атмосфері щирості, теплоти, турботи і гостинності.

Не приховуватиму, що вирушала до Японії з особливим почуттям. Адже а цій країні 1979 року ще дівчам я виграла Кубок світу. І найприємніше , що про це мені „нагадали” японські колеги і журналісти.

Одразу зазначу, що у дівчат виступали 14-річні і молодші, у хлопців – 16—18-річні. Команди складалися з двох спортсменів і тренерів. Були винятки. Скажімо, команда США, як і належить представникові гімнастичної супердержави, привезла по два гімнасти і гімнастки, кілька тренерів та ще й своїх суддів. До речі, обидві американки – Наташа Келлі та Б’янка Флор – посіли відповідно перше і друге місця в багатоборстві.

Ми прибули вчотирьох: 14-річна киянка Олеся Іщенко, 18-річний луганець Андрій Ісаєв і його тренер Ігор Полянський.

- І які результати українських гімнастів?

- Андрій виступив просто відмінно. Був третім у багатоборстві (першим став Мін Чен Ліанг з Китаю, другим – японець Тутсікі Накашима) і виграв вправи на коні та кільцях. Ісаєв – дуже перспективний гімнаст і входить до числа наших олімпійських надій. Іщенко нагород не здобула. У дівчини є чимало принад. Але їй бракує фізичної підготовки.

- То хіба не знайшлося іншої кандидатури?

- У нас є ціла група сильних гімнасток. Це Валентина Голенкова, Альона Сметана, Ольга Козич, Вікторія Цуро та інші. Дівчатам по 13 років і вони претендують на місце в олімпійській збірній України. Однак мій заступник в УФГ пан Коробчинський суворо зауважив, що із Захаровою сильні гімнастки не поїдуть. Мовляв, вона – не тренер. І їй не можна довіряти гімнасток. До речі, мені вдалося добре налаштувати Олесю Іщенко психологічно. Як наслідок, вона не впала на жодному з снарядів. Дуже старалася. Та це поки її рівень. А в мене складається враження, ніби мої опоненти забули, що я не ... легкоатлетка. І в гімнастиці розуміюся, принаймні, не гірше від них.

- Чи говорили в Йокагамі про ваш наступний турнір?

- Ми вже розіслали офіційні запрошення на мій Кубок. Однак ще раз запросила гімнастів Кореї, Китаю, США. Росіяни підтвердили, що наступного березня прибудуть до Києва неодмінно. Японці повідомили, що чули багато схвального про рівень наших змагань і, можливо, також приїдуть до нас. Спілкувалася також з австралійцями. І вони мають інтерес до нашого змагання. Натомість, мені, як президенту національної федерації, було цікаво дізнатися, що на Зеленому континенті в кожному штаті функціонує по 30-40 (!) клубів зі спортивної гімнастики.

Ще раніше надіслали офіційне запрошення румунам. Але у них тепер чимало проблем. Адже міжнародна федерація (ФІЖ) призупинила діяльність національної федерації цієї країни...

Фото з сайту Захарової