Перше золото Будапешта і першу в історії українського плавання на відкритій воді медаль чемпіонату Європи завоювала Ольга Береснєва. Перемогу на 25-кілометровій дистанції наша спортсменка вирвала на останніх навіть не метрах, а сантиметрах дистанції. Усього одна десята секунди відділили її у підсумковому протоколі від однієї з найтитулованіших спортсменок у марафонському плаванні - чемпіонки світу-2009 і дворазової чемпіонки Європи-2006 Ангели Маурер з Німеччини.
- У Будапешті шосте місце на 10-кілометровій дистанції розцінили як обнадійливий результат перед найдовшим запливом? Або ж Ви не робили ставки на заключний вид програми?
- Раніше на "десятці" вище шостого місця я не піднімалася. Була дуже задоволена своїм виступом ще й тому, що пропливла всю дистанцію у хорошому темпі. На 25 кілометрів медальних ставок у мене, відверто кажучи, не було.
- Коли долю золота на такій дистанції, як 25 кілометрів, вирішує одна десята секунди, виграє найсильніший чи все-таки більш везучий?
- Звичайно, без удачі не обійшлося, але вона не допоможе, якщо ти не готовий боротися. Так що, думаю, тут спрацювало все разом.
- Були сумніви чи Ви відразу ж зрозуміли, що випередили німкеню Ангелу Маурер?
- Коли ми вийшли на фінішну пряму, я вирішила для себе: борюся, а там будь що буде. Багато хто говорив, ніби було видно, що моя рука була швидшою. Я, правда, не знаю, як таке можна побачити зі сторони. Але потім і фотофініш підтвердив, що я виграла.
- Те, що Ви знали суперницю краще, ніж вона Вас, допомогло на останніх метрах дистанції?
- Маурер - справді досвідчена та найзнаменитіша у жіночому марафонському плаванні спортсменка. Багато бігають за нею, дивляться, що вона робить у басейні, що у морі. Але не думаю, що була для німкені темною конячкою, я ж не вперше виступаю на чемпіонатах світу та Європи. А на фініші авторитет не має ніякого значення. Шанси на перемогу у нас були рівні.
- Німкеню, як відомо, тренує Ніколай Євсєєв. Скажіть, вона перейняла щось російське у свого чоловіка-тренера?
- Сама я не чула, але розповідають, що вона лається матом (сміється). Погано, але все-таки розуміє російську. Можливості перевірити у мене не було. Ми, звичайно, вітали один одного на церемонії нагородження, але спілкуємося-то ми англійською.
- Якою була Ваша тактика?
- Тактики особисто у мене не було абсолютно ніякої. Просто на перших трьох колах, на відміну від багатьох інших учасниць, я змогла зекономити сили і за рахунок цього добре фінішувати.
- Можете назвати найважчий для Вас момент гонки?
- Швидше за все, фінішна пряма, де треба було викластися на повну. І це після 24-х кілометрів.
- Маурер після запливу витягали з води: ходити вона не могла, вухо було розбите. Вам золото дісталося меншою кров'ю або ж це відчуття перемоги додало сил?
- Я б не сказала, що мені медаль дісталася меншою кров'ю. Повірте, після 25-ти кілометрів витягали з води всіх, чешку взагалі на руках винесли. Поблизу стояла швидка та надавала допомогу. Мені теж погано було. Я відразу ж лягла, близько півгодини приходила у себе. А втома у мене відчувалася і на наступний день.
- Олімпійська чемпіонка Ларіса Ільченко стиль плавання на відкритій воді у Будапешті порівняла навіть не з боксом, а з боями без правил. Наскільки серйозно Ви постраждали від брутальності суперниць у Будапешті? Або навпаки - вони постраждали від Вас?
- Я намагаюся плавати акуратно не тому, що я така хороша. Просто, коли починаєш когось ще зачіпати, я вважаю, витрачаєш сили даремно. Але дістається багатьом, і я, бувало, потрапляла під удар і виходила з води із синцем під оком.
- Бог милував на цьому чемпіонаті, судячи з того, як ви виглядали на п'єдесталі пошани із золотою медаллю?
- Це завдяки тому, що я намагалася триматися попереду, а не із загальною групою.
- Скажіть, а що це за фірмове підживлення, яке Ви попросили зробити тренера олімпійської чемпіонки Ларіси Ільченко Владіміра Захарова перед стартом на чемпіонаті Європи?
- Справа у тому, що моєму батькові довелося виїхати додому за два дні до старту заключного виду програми. У федерації грошей на всіх не вистачало, і було ухвалено рішення залишити на чемпіонаті одного тренера. Перед від'їздом тато попросив допомогти мені свого російського колегу Захарова. Він сказав, щоб я зайшла до нього перед запливом. У принципі це звичайний енергетик з різновидами білка та протеїну. Просто він купує продукцію однієї фірми, я - іншої. Нічого особливого або секретного там немає. Якщо ти не готовий, пий не пий, нічого тобі не допоможе. Але я, безумовно, дуже вдячна Захарову. Я б сама ніде підгодівлі вже не знайшла, у місцевих магазинах я її не зустрічала.
- Плавання у морі зазвичай пов'язане зіткненням з медузами, хвилями, а які небезпеки мало у собі озеро Балатон, на якому розігрувалися медалі чемпіонату Європи?
- Вода в озері була білого кольору, її навіть називали молоком. Вставляєш руку у воду, і вона зникає. А ми ж ще в окулярах! Практично нічого не видно було, пливеш і постійно натикаєшся на когось.
- З Ларісою Ільченко на недавньому чемпіонаті світу відбувся дуже неприємний інцидент. Ви все-таки доплили до кінця 10-кілометрову дистанцію за дуже низької температури. Чого це Вам коштувало?
- У Канаді справді було дуже важко, заплив проходив у 16-градусній воді. У Ларіси сталося переохолодження, і вона знялася. У нас на змаганнях, якщо ти зупиняєшся і піднімаєш руку, за тобою тут же підпливає катер. Я тоді теж жахливо замерзла, у мене на десятці був 23-й результат. До того ж нам не дали стартові купальники, шорти хоч якось допомагають. А я пливла взагалі у тренувальному варіанті. Чому не дали? Це питання не до мене, а до Федерації плавання України.
- Для українських уболівальників було дивно побачити на відкритій воді Будапешта Сергія Фесенка-молодшого під прапором Азербайджану. Вам зрозумілі мотиви, за якими син олімпійського чемпіона-1980 перейшов з "класичного" плавання у марафонському, ще й припинив бути членом збірної України?
- Мотиви у таких переходів, як правило, однакові, це пошук кращого забезпечення. Азербайджан створив Сергію Фесенку нормальні умови для роботи. Тому звинувачувати спортсмена у чомусь або називати його зрадником, вважаю, не можна! Я, до речі, сама собі купальник купувала за 300 євро на чемпіонат Європи. А у нас зарплатня - 250. Що тут скажеш? А свої сили у стаєрському плаванні останнім часом пробують багато спортсменів. Як інакше дізнаєшся, твоє це чи ні. Сергій спробував - йому сподобалося. Можливо, на цьому європейському чемпіонаті у нього був не найвдаліший виступ. Але, думаю, він ще всіх здивує. Сергій Фесенко здатний прогресувати і у його особі Україна втратила дуже хорошого стаєра.
- Скажіть, а Ви коли зрозуміли, що відкрита вода - це Ваше?
- Я вирішила спробувати щось нове. Мені стало цікаво, як це пропливти десять кілометрів. Спробувала і зрозуміла, що у стаєрському плаванні можу досягти успіху більше, ніж на 800-метрівці, де моїм найвищим досягненням було четверте місце на чемпіонаті Європи у Берліні-2002. Я показала час 8.34. Соті навіть і не згадаю вже. Звичайно, не останню роль зіграло і те, що 10-кілометрову дистанцію включили до програми Олімпіади. А свої перші десять кілометрів я пропливла на чемпіонаті світу у Севільї-2008. Якщо не помиляюся, посіла 27-е місце. Однак питання тоді було навіть не у місці, а у тому, щоб просто пропливти десять кілометрів.
Перше відчуття того, що важко було, пов'язано навіть не з тим, що потрібно довгу дистанцію пропливти у хорошому темпі, а потім ще фінішувати, а з тим, що стартують усі разом і пливуть дуже близько один до одного. І штовхають дівчата, і б'ються - ось це було дивно, після басейну, де окрема доріжка, і тебе ніхто не чіпає.
- Скільки потрібно пропливати на день, щоб стати чемпіонкою Європи на дистанції 25 кілометрів?
- По-різному, я ще не так багато пропливаю, як ті ж російські дівчата. У середньому на день від 15 до 20 кілометрів. Уся підготовка відбувається у басейні, хіба що влітку періодично раз на тиждень у морі плаваємо.
- А чи не стомлює психологічно таку кількість кілометрів у басейні намотувати?
- Така ціна медалі. Крім того, великий кілометраж - це не прерогатива стаєрів. Бувають періоди, коли і спринтери повинні виконувати такий обсяг роботи.
- Кажуть, у басейні - головне швидкісні якості, а на відкритій воді - терпіння. Ви вважаєте себе терплячою людиною?
- І у відкритій воді швидкість потрібна, фініш який у нас божевільний буває. Стаєрське плавання тим і цікаве, що потрібно тренувати все: і витривалість, і швидкість. Кожен день у нас різні тренування, тому не нудно.
- Як Ви думаєте, чому до Вас на відкритій воді нікому з українців не вдавалося виграти медаль чемпіонату Європи?
- Наші хлопці поки медалей не завойовували, але вони помітно прогресують. Принаймні, у десятку вже потрапляють. Чому до мене нікому не вдавалося стати медалістом на чемпіонаті Європи? Все-таки наше стаєрське плавання досить молоде. Якщо у Росії воно існує з 1991 року, то в Україні - з 2006-го. Я думаю, все ще попереду.
Газета "Спорт-Эспресс в Украине"
