Головне

ЧС-2014. Україна - Франція 2:0. Вагоме слово Фоменка на шляху до Бразилії

15.11.2013 23:58 2332 0
ЧС-2014. Україна - Франція 2:0. Вагоме слово Фоменка на шляху до Бразилії

Збірна України не підходила до неймовірно важливих стикових поєдинків за вихід на Чемпіонат світу-2014 з Францією у якості фаворита. Воно і не дивно. "Триколірні" свого часу вигравали світову та європейську першості, тоді як "синьо-жовті" можуть похвалитися виступом на ЧС-2006 у Німеччині, де, щоправда, дісталися чвертьфіналу. Це, власне, і була єдина поява України як незалежної держави та команди на найпрестижнішому футбольному турнірі планети.

Саме після вищезгаданого, а також того факту, що керівником УЄФА є француз Мішель Платіні, і виникали побоювання щодо суддівства у даних зустрічах. Вважаю, погодитеся, що до України (наші клуби також враховуються) лише відносно нещодавно служителі феміди почали ставитися об'єктивно. Та і то на домашньому Євро-2012 бригада Віктора Кашшаї, так би мовити, нагадала нам наше місце. Окрім того, зовсім свіжим є приклад, коли поставила на те ж місце Ірландію бригада шведа Мартіна Ханссона, зарахувавши гол після гри рукою Тьєррі Анрі. Після того і відбувся відомий скандал, проте це все не завадило Франції поїхати на ЧС-2010 до Південної Африки.

Тому більше були до матчу побоювання щодо суддівства Джюнейта Чакира, аніж щодо самого суперника. Так, Франція - хороша команда з чудовими виконавцями, яку у відборі на ЧС-2014 випередила лише Іспанія. Проте, з другого боку, українці під керівництвом Михайла Фоменка показали видатний результат, набравши у нинішньому році у відборі 19 очок з 21 можливого. Ця команда не програвала амбітній Англії (а могла навіть і виграти, будь Михайло Іванович більш сміливішим), двічі обіграла Польщу та розгромила Чорногорію у Подгориці. Отже, французи, як мінімум, мали нас поважати.

І нарешті, повинні ж колись футболісти національної команди України таки позбутися тягаря нефартової збірної у плей-офф. Нагадаємо, що у стикових іграх за вихід на ЧС-1998 "синьо-жовті" програли Хорватії, за потрапляння на Євро-2000 - Словенії, за вихід на ЧС-2002 - Німеччині. А на останню світову першість українці не потрапили, програвши, відверто кажучи, несильній Греції. Плей-офф з Францією був для нашої головної команди спробою №5...

І ви знаєте, довелося попереживати за суддівство на стартових хвилинах. Справа у тому, що Евра двічі позаду Ярмоленка вдарив (у першому епізоді навіть без м'яча Андрій був), а Жиру у верховій дуелі перевірив щелепу Хачеріді. Згодом той же Евра просто зніс Федецького, який ішов у прорив. У середині тайму Абідаль скелею зупинив Зозулю, який міг вирватися на оперативний простір. Суддя вперто картку показувати не хотів. Зате далі до Джюнейта Чакира питань не було. Турецький рефері вибачив усю Україну та Шевчука, не давши майже чистий пенальті за фол на Ремі. В'ячеслав, який буквально кілька десяток секунд перед цим отримав попередження, відверто тримав візаві. Навчитися б падати Ремі, і вся Україна молилася б на П'ятова...

Чакир не реагував на падіння Рібері, котрого у першому таймі і видно не було. Лежить один з кращих гравців світу на газоні після жорсткої боротьби, а суддя з помічником показує, що все чисто; знову падіння, рішення - Федецький грає чітко у м'яч (пан Джюнейт навіть руками показав відповідний жест). А на останніх секундах навіть жовту дав Жиру за фол проти Кучера. І на серці дещо відлягло...

Щодо самого перебігу подій, то команди обмінялися ударами на стартових хвилинах. Спочатку удар у ствір був у французів - у руки П'ятову. Потім же Ярмоленко отримав пас, змістився дещо ближче до центру та пробив також точно у руки воротарю. Після швидкого початку гра вирівнялася, і французи дещо більше володіли ініціативою. Українці у контратаках, на жаль, нічого не показували.

Не сподобався у першій половині тайму Едмар, котрий у кількох ситуаціях просто не знав, що робити з м'ячем. Можна було організувати контратаку, але він грав або через ближнього, або втрачав м'яч при передачі. Те, що Фоменко розраховував на Галовського саме попереду, стало зрозуміло у другій частині першої 45-хвилинки, коли вже українці перехопили ініціативу та пішли вперед. Найнебезпечнішим моментом став удар Коноплянки саме після пасу Едмара, якому п'ятою красиво скинув Ярмоленко. Намагання Євгена заблокував захисник.

Другий тайм краще почали наші гості - вони забрали м'яч у свої ноги. Проте українці час від часу переходили у контрнаступ. Запам'яталися удари Федецького над воротами та Коноплянки, який нарешті звільнився від опіки, - у руки Льорісу. А третій момент призвів до взяття воріт. Коноплянка підібрав м'яч, віддав на Степаненка, який далі у штрафному майданчику знайшов Едмара, а той відпасував на Зозулю. Роман витримав паузу, прибрав на замасі захисника та пробив у кут - голкіпер дістав, та м'яч за лінію таки залетів!

Україна за інерцією і надалі пішла в атаку. Добити, так би мовити, суперника. Однак ледь не нарвалася на контратаку, коли втратили Насрі на лінії штрафної. І щастя, що Самір своїм ударом влучив точно у П'ятова. Далі був постріл Сіссоко, з яким впорався наш воротар. Дешам уже не втримався, випустивши у бій Бензема, котрий ніяк не може завоювати місце в основному складі своєї збірної (після звітної зустрічі воно і не дивно "чому").

Надалі Україні вдалося зберегти запал, але Фоменко охолодив голови своїм підопічним. Так тривало до 75-ої хвилини, коли Зозуля знову поборовся за м'яч, зачепився за нього, та почав малювати пенальті, на що не зреагував головний арбітр. У відповідь і Рібері вимагав 11-метровий, однак і тут Чакир наполягав на своєму.

Не витримав Джюнейт Чакир лише на 81-ій хвилині, коли Косцельни коліном просто зніс Зозулю (хоча один з повторів і поставив під сумнів таке рішення, але яка нам тепер різниця). Ярмоленко з 11-ти метрів вирішив бити високо по центру, як свого часу Ігор Бєланов, - Льоріс дістав, але гол стався!

У цей день Україна нічого не дала створити своїм гостям. І навіть за такого рахунку більше атакували підопічні Фоменка. А коли на 90-ій хвилині Косцельни отримав пряму червону за ляпас Кучеру, стало все зрозуміло. Та Чакир вирішив замість трьох хвилин, які показав четвертий арбітр, компенсувати цілих шість. Тут Кучеру довелося йти на червону картку, зриваючи атаку суперників. Але ні рішення суддів, ні інші фактори не завадили Україні піти з поля справжнім тріумфатором. І тепер уже Франції доведеться відігравати нелегкі "мінус два" у себе вдома.

P.S. На жаль, доведеться грати у Парижі без Кучера та Федецького, які перебрали карток. Сподіваємося, що Фоменко знайде тих виконавців, які цілком замінять Олександра й Артема.

Коментарі ()