Головне

Найкращі на лаві запасних. П’ять тренерів-відкриттів Чемпіонату світу-2014

15.07.2014 13:58 535 0
Найкращі на лаві запасних. П’ять тренерів-відкриттів Чемпіонату світу-2014

Кожен успіх має свого коваля. Витончені "режисери" та суворі "директори", емоційні "психи" та стримані "аристократи" - такі виміри особистості можна було зустріти і на 20-му в історії Мундіалі, який вже прощається з нами.

Про тренерів команд, які, на нашу думку, створили усеможливий фон Чемпіонату у Бразилії - у наступному матеріалі.

Хорхе Луїс Пінто (Коста-Рика)
Майже половина (дев’ятеро) гравців складу "Лос Тікос" на Чемпіонаті світу у Бразилії представляли місцевий, чемпіонат костариканської Прімери. Збірна Коста-Рики вступала у свій четвертий в історії Чемпіонат світу як беззаперечний аутсайдер групи D, і  разом з Гондурасом та Іраном вважалася найслабшою командою змагання. На ділі у футбол, як виявилося, грають зовсім не гучні імена, а розподіл "акторів" на "знімальному майданчику" тренерами-"кіногуру" має основоположну роль.

Один з кращих захисників в історії київського Динамо Олександр Головко після матчу Нідерланди - Коста-Рика відзначив гру "Тікос" як таку, що відповідає найкращим традиціям гри "біло-синіх" під командуванням великого Валерія Васильовича Лобановського. І справді - у цільних, щільних і монотонних побудовах Пінто годі було знайти гравця, який випадає з процесів на благо команди хоч на мить, а відмінна фізична підготовка команди стала приємною піснею (далеко не "лебединою"!) кожного матчу, у якому команда з Центральної Америки билася, не щадячи себе й суперника.

По факту, Коста-Рика не програла на турнірі жодного матчу (дві перемоги й нічия у групі, перемога над Грецією по пенальті, прикра невдача у післяматчевій серії з Нідерландами), а Пінто почали сватати... у президенти Коста-Рики!..

Хосе Пекерман (Колумбія)
Хосе та ще й Нестор давно відомий у світі футболу як наставник, за яким закріпилася слава спеціаліста з "дитячого", а точніше - футболу рівня молодіжних команд. На рахунку тренера з аргентинським паспортом аж три перемоги з молодіжною збірною "альбі-селесте" на чемпіонатах світу. Разом з тим, каменем спотикання в отриманні "розряду" успішного тренера футболістів "дорослих" у житті Пекермана стала саме робота на чолі національної команди з небесно-блакитними кольорами. Невдала робота з головною командою Аргентини, де зачаровані Марадоною та Мессі, коштувала тренеру підмоченої репутації та звільнення з посади у 2006 році.

Прийнявши збірну Колумбії після тимчасового кар’єрного падіння та роботи у мексиканських Толуці та Тігрес, Пекерман отримав збірну середнього рівня з кількома зірками світової величини - тими ж Хамесом Родрігесом і Фалькао. Відсутність на ЧС останнього бачилася неабиякою проблемою, однак реальність для Пекермана була більш ніж приємною. Тактично гнучка, винахідлива, атакуюча, врешті - результативна й емоційна, команда "кавових" стала відкриттям турніру, вийшовши з непростої, рівної групи та здолавши більш сильного за підбором виконавців суперника в 1/8 фіналу - Уругвай. Відмінний результат для історично нестабільної команди!

Луї ван Гал (Нідерланди)
Як такі, навички одного з кращих тренерів сучасності ван Гала усім нам давно відомі. Це людина, яка може та ставить своїм командам гру у рекордні строки, наставник, який легко й безболісно змінює склад команди у залежності від матеріальних потреб колективу на наступний матч, тренер, який відмінно працює з молодими виконавцями. Однак "майже король" Луї не досягав вершин з національними збірними. Власне, провал і крах зі збірною Нідерландів на початку нового століття залишався для екс-тренера Аякса єдиним подібним досвідом аж до нового шансу з "Апельсином".

І от - півфінальне завершення "збірних" зусиль голландського пана. Якби перед початком ЧС Нідерландам напророкували безумовний вихід в 1/2 фіналу, такому "Нострадамусу" повірила б хіба купка невиправних оптимістів з числа вболівальників "помаранчевих".

Команда ван Гала стала найбільшим сюрпризом з команд "першого ешелону" - незмінних фаворитів або збірних, велич імені яких подекуди перекриває їхню реальну силу. Сам наставник - найбільшим чарівником, тактичним генієм змагання. І хай він так і не підкорив, вочевидь, останню "збірну" вершину у своєму житті, стратегічні та тактичні фокуси ван Гала стали справжньою родзинкою турніру. Хоча і бронзова медаль Мундіалю, є таке відчуття, буде пам'ятною для фахівця.

Алехандро Сабелья (Аргентина)
Сабелья - типовий піденноамериканський і, водночас, унікальний спеціаліст. Маючи за плечима довгу й успішну кар’єру гравця, Алехандро не поспішав ставати на самостійні тренерські рейки. Власне, праця Сабельї як окремого індивіда футболу на лаві запасних у форматі "сам собі начальник і господар" почалася нещодавно - 15 березня 2009 року, коли він отримав посаду головного тренера Естудіантеса.

До цієї дати - незмінна праця у зв’язці з легендою аргентинського футболу Даніелем Пассарельєю з початку 90-х років, коли Сабелья був лише №2 у дуеті відомих та успішних екс-гравців. Цікаво, що перші трофеї Сабелья здобув так само самостійною працею - лише після закінчення співпраці з Пассарельєю, Кубок Лібертадорес у 2009-му й аргентинську Апертуру у 2010-му. У віці - увага - 54 років!

Призначення на посаду наставника головної команди країни було як несподіваним, так і очікуваним. На час липня 2011 року Сабелья був найбільш успішним тренером всередині Аргентини. Гра на холодний розрахунок, подекуди тягуча та відверто нудна, не могла подобатися естетам футболу та шанувальникам широких можливостей зіркової аргентинської атаки, проте Сабелья давав головне - результат. І міг він зі своєю тактикою здобути кубок світу, якби не збірна Німеччини та Маріо Гьотце...

Фернандо Сантуш (Греція)
Від цієї збірної Греції не очікували іншого результату, крім вильоту на груповій стадії змагання. Однак елліни, нехай і не так гучно, як у 2004-му, знову здивували всіх і вся. Як і представник цього хіт-параду під номером "1", Фернандо Сантуш привіз на Чемпіонат одну з найслабших команд, яка стрибнула вище своєї голови. Симптоми, як виявилося, "вдаваної" хвороби збірної Греції, тим більше походили на реальні, коли виявилося, що "старі не можуть", а "молоді не вміють" - у складі цієї команди небагато футболістів, яким менше 25-26 років, проте саме "досвід" зіграв ключову роль у виході команди з групи С.

Сантуш зумів витиснути з цієї команди, без зірок у перспективі не одного року, усе до останнього. Греки, мов той старий вампір, могли відсиджуватися у своїй "коморі" без світла й ознак життя ледь не весь матч, аж поки не залишали останні сили для вирішального, хай і єдиного "укусу", на той чи інший незначний проміжок часу.

Головна несподіванка від Сантуша - стратегічний вибір на користь атаки з виконавцями, які, крім "тилових" завдань, альтернативних задач від тренерської лави у своїй кар’єрі не отримували! Така "атакуюча" Греція здивувала усіх, найбільше ж - саму себе. Відчуваючи сморід наближення банальної футбольної "смерті", більшість гравців цього складу грали на цьому ЧС у складі національної збірної востаннє - греки віддавали для результату усе, і навіть більше! Сантуш не просто надав порядку цьому хаотичному бажанню. Він став останнім, хто надав життя тій, "рехагелевській" Греції, витягнувши її з-під пазурів небуття ще на незначний проміжок часу.

Коментарі ()