А нещодавно Міжнародна федерація боротьби (FILA) визнала уродженця прикарпатського Калуша, а нині мешканця Києва, найкращим борцем вільного стилю 2008 року у світі.
- Із радістю сприйняв новину про визнання мене найкращим борцем у світі, - говорить Василь Федоришин. - Було дуже приємно. Зізнаюся, навіть дещо несподівано.
- У попередні роки ви також були серед лауреатів...
- Так, 2006 року посів друге місце. Можливо, і ще якось був, але точно не знаю. Бо не дуже уважно стежу за цим рейтингом. Для нас, борців, це не так важливо. Краще вигравати змагання - чемпіонати світу, Європи, Олімпійській ігри.
- Чим нагороджують лауреатів?
- Не знаю, бо ніколи не брав участі в такому нагородженні. Думаю, це може бути статуетка чи якийсь кубок.
- Нагородження відбудеться у квітні 2009 року у Вільнюсі. Поїдете?
- Так, планую.
- Це визнання було дещо зі скандальним присмаком, адже росіяни визнали найкращим Сайтієва. Проте Міжнародна
федерація таки віддала пальму першості вам. Знаєте цю історію? 
Федоришин зверху Фото AsiaPac
- Звичайно. Я тоді перебував у Москві на командному турнірі Кубка СНД. У росіян є своя номінація "Золота борцівка". Вони також визначають найкращих борців. Нагороди зазвичай дають своїм. Не пригадую, щоб за стільки років існування номінації в їхньому конкурсі переміг іноземець. Лише цьогоріч вони визнали найкращою в жіночій боротьбі японську спортсменку.
- Розкажіть, як виступили на Кубку СНД?
- Ці змагання відбулися два тижні тому. Виступав за збірну СНД, а в завершальній стадії ще за збірну світу. Результатом задоволений. Наша команда посіла друге місце, поступившись лише російському ЦСКА (Москва). Позаду нас опинилися збірні Європи й Азії.
- Минуло три місяці, відколи здобули "срібло" Олімпіади. Після фіналу були дуже розчаровані. Як зараз оцінюєте той виступ?
- Життя триває. Тренуюся. В принципі, все нормально. Забув деякі негативні моменти. Але не залишає думка, що втратив свій шанс. Сподіватимусь, що через чотири роки на Іграх у Лондоні таки зійду на найвищу сходинку п'єдесталу.
- Коли були більше розчаровані: в Афінах, коли зупинилися за крок від медалі, чи в Пекіні, коли зупинилися за крок від "золота"?
- Складно сказати. Мабуть, приблизно однаково.
- Попри це, гадаю, після Пекіна менше засмучені, тому що отримали від київської влади ордер на довгоочікувану квартиру...
- Так, справді. Головне, що досяг результату. А це свідчить, що не дарма стільки років працював. Ця медаль - має два боки. З одного - друге місце є непоганим результатом. А з іншого - шкода, що немає "золота".
- Коли оселитесь у новому помешканні?
- Усе не так просто. Дали ордер, але однокімнатну квартиру в новобудові ще не здали в експлуатацію. Потім треба буде ремонт зробити. Тож це станеться не дуже швидко.
- Надалі мешкаєте у квартирі дружини?
- Так, звичайно. Наразі більше немає куди подітися.
- Після Олімпіади мали час відпочити?
- Практично не було, тому що через декілька тижнів поїхав у Німеччину, боротися за клуб у німецькій лізі. Місяць провів там. Щотижня брав участь у клубних змаганнях. Мусив постійно підтримувати себе у формі, тому практично не відпочивав.
- У перервах між змаганнями дозволяєте собі не дотримуватися спортивного режиму?
- По-різному буває. Іноді треба кудись піти чи поїхати. Але намагаюся дотримуватися режиму, бо розумію, що це для мене краще.
- Ви належите до борців, які "ганяють" вагу. Скільки важите в міжзмагальний період?
- 67 кг. Тобто до змагань треба позбутися семи кілограмів. У Німеччині, маючи 66 кг, виступав не у своїй "рідній" ваговій категорії - до 60 кг. У Німеччині я не скидаю ваги, тому мені там добре і комфортно.
- У новому олімпійському циклі змінюватимете категорію?
- У принципі думав над цим. Я тривалий час виступаю у своїй вазі - до 60 кг. Звик у цій категорії, мені тут подобається. Щоб виступати в 66 кг, треба ще набрати ваги. До того ж, у цій вазі виступає мій товариш, медаліст Олімпіади-2008 Андрій Стадник, отож наразі не маю наміру змінювати категорію. До речі, минулої суботи він одружився у Львові. Святкували в ресторані "Шекспір".
- У Львові ви навчалися в училищі фізичної культури протягом чотирьох років. Які спогади залишилися про львівський період?
- Львів мені подобався і подобається. Дуже європейське місто, з глибокими старовинними традиціями. Спогади приємні, бо там минула моя молодість. Багато чого я почерпнув у Львові. Хороших людей зустрів.
- Ви один із небагатьох борців, хто відверто говорить про пропозиції продати сутичку. Яку найбільшу суму вам пропонували за продаж бою?
- Тут немає такого, що пропонують конкретну суму. Деколи бувають такі варіанти: скільки скажеш, стільки дамо. Взагалі, великі гроші пропонують.
- Бачив у деяких ЗМІ повідомлення про розмір винагороди 25 тисяч доларів...
- Це було дуже давно, приблизно 2000 року (сміється). Зараз пропозиції бувають із шістьма нулями (сміється).
- Коли востаннє вам пропонували "здати" сутичку?
- У принципі вже всі знають, що я таким не займаюся, тому останнім часом рідше пропонують.
- Ваш земляк, дворазовий призер Олімпійських ігор із дзюдо Роман Гонтюк є депутатом Надвірнянської районної ради. А вас не приваблює політика?
- Наразі займаюся спортом. Кожен повинен займатися своєю справою. Доти, поки роблю свою справу дуже добре, вважаю, що повинен використати свій потенціал у боротьбі. А згодом, коли завершу спортивну кар'єру, думатиму, чим зайнятися далі.
- Коли наступні змагання?
- Наступного тижня поїду в Німеччину виступати за клуб. Наша ліга ще триватиме два місяці. В лютому 2009 року планую виступити в Києві на традиційному Міжнародному турнірі. А потім, у квітні, захищатиму звання чемпіона Європи в Литві.
