Олімпійська чемпіонка Афін і бронзова призерка Ігор у Пекіні Ірина Мерлені-Микульчин останнім часом не дивує вболівальників перемогами на борецькому килимі. Після останньої Олімпіади вона вирішила відпочити від спорту. Ірина також узяла участь у танцювальному проекті.
- Скільки часу забирали танці?
- Практично весь вільний час, тренування тривали по декілька годин на день.
- Які тренування виснажували більше: борецькі чи танцювальні?
- Це абсолютні різні речі. Їх складно порівнювати. На борецькому килимі я все знала, навантаження та вправи звичні для мене. А в танцях тренування творчі, вони психологічно й емоційно дуже виснажували мене. До чемпіонату світу чи Олімпійських ігор борці можуть готуватися рік, а то й більше, а в танцях потрібно було завершити підготовку впродовж тижня. Мені було важко. Тим паче, що я дуже "закачана", мені складно бути розкутою на танцювальному майданчику. Звичайній дівчинці з вулиці було б значно простіше опанувати танцювальні прийоми, ніж мені після багаторічних занять вільною боротьбою.
- А які елементи танців було найскладніше опанувати?
- Найскладніше було опанувати синхронність рухів із партнером.
- Можливо, помиляюся, але танцювальний проект приніс вам більше слави, ніж борецький килим?
- Навіть не знаю... У принципі, мене й до того знали як олімпійську чемпіонку. Звісно, танцювальний проект значно краще "розкручували", ніж Олімпійські ігри. Мені, до слова, дуже не сподобалося, як в Україні транслювали Ігри в Пекіні, зрештою, неякісно висвітлювали Олімпіаду і в Афінах. Телевізійники могли б значно краще донести до людей перипетії змагань, відзняти й подати цікаву інформацію, якої було чимало.
- Про кар'єру на телебаченні після завершення виступів у спорті не замислювалися?
- (Сміється) Не знаю, чим займатимуся. Спорт ще не покидаю, планую виступити і на наступній Олімпіаді в Лондоні 2012 року. А що буде далі, не знаю. Маю чоловіка, дитину, можливо, ще дві народжу, а може, займуся бізнесом чи політикою. Не знаю, що мені більше сподобається.
- Останнім часом на спорт у вас практично не залишалося часу?
- Так, справді, повністю зосередилася на танцях, а боротьбою не займалася.
- Попри це, мабуть, результати нещодавнього чемпіонату Європи знаєте. Що стало для вас несподіванкою?
- Найбільшою несподіванкою був виступ Каті Бурмістрової. Вона втретє стала чемпіонкою Європи при тому, що її вже давно списали з рахунків, казали, що дівчина вже "відборолася". А вона перемогла на континентальній першості. Катя переконала мене в тому, що після танцювального проекту можу ще відпочити, народити дитину і встигнути підготуватися до Ігор у Лондоні. Не варто скидати з рахунків людей, які прагнуть щось комусь довести.
- На останній чемпіонат Європи приїхали не всі найсильніші борці, а тому перемогти на цих змаганнях було простіше, ніж зазвичай...
- Як би там не було, переможців не судять. Хоча ви праві, багато сильних борців після Олімпіади в Пекіні взяли тайм-аут. Загалом Ігри і чемпіонат Європи за підбором конкурентів порівнювати складно. Але переможець континентального турніру - це також вагоме досягнення.
- Судячи з ваших слів, після завершення танцювального проекту ви не квапитиметеся повертатися у спорт?
- Не знаю, чи народжуватиму дитину чи просто відпочину, проте ще рано починати підготовку до Ігор 2012 року. Потрібно трішки відпочити, зайнятися спортом для підтримки форми, поплавати. Але готуватися до Олімпіади зарано, можна завчасно "вичавити з себе всі соки". Пригадую, перед Пекіном дуже хвилювалася за виступ, була в чудовій формі, але все одно на тренуваннях спарингувала із важкими хлопчиками. Потрібно було змагатися зі суперниками своєї вагової категорії, а я це робила зі значно важчими опонентами. За одне тренування віддавала стільки сил, що їх вистачило б на місяць і все було б добре. Була дуже виснаженою, тому під час тренування серйозно травмувалася. Наслідки цього ушкодження відчуваю досі.
